Дослід 2. Визначення осмотичної стійкості еритроцитів

Мета роботи. Визначити осмотичну стійкість еритроцитів.

Матеріали та обладнання. Штатив з пробірками, циліндр на 10мл, NaCl 1 % розчин, дистильована вода, стабілізована чи дефібринована кров різних видів тварин та птиці.

Хід роботи. Приготувати розчин хлориду натрію різної концентрації, як вказано в таблиці 13. В кожну пробірку внести 5 крапель крові. Закрити пальцем, тричі перевернути пробірки і поставити в штатив на 5-10 хвилин.

Таблиця 13. Схема проведення та результати досліду

Розчин	№ пробірки
	1	2	3	4	5	6	7	8	9
1% розчин хлориду натрію, мл	1	2	3	4	5	6	7	8	9
Дистильована вода, мл	9	8	7	6	5	4	3	2	1
Концентрація хлориду натрію	0,1	0,2	0,3	0,4	0,5	0,6	0,7	0,8	0,9
Результат

Зазвичай у перших трьох пробірках відбувається повний гемоліз (рідина прозора, забарвлена у яскраво – червоний колір, осад еритроцитів відсутній). У четвертій відбувається частковий гемоліз (розчин набуває жовтого або слабо – рожевого забарвлення і не є прозорим), у останніх п’яти пробірках гемоліз не відбувається. Мінімальна резистентність еритроцитів відповідає концентрації NaCl, у якій відбувається частковий гемоліз, максимальна - концентрації NaCl, у якій відбувається повний гемоліз

Дослід 3. Швидкість осідання еритроцитів

Мета роботи. Ознайомитися з технікою визначення ШОЕ. Дослідити величину ШОЕ у різних видів тварин.

Матеріали та обладнання. Прилад Панченкова, годинникові скельця, лимонно-, щавелевокислоий натрій (5% розчин) або гепарин, кров різних видів тварин.

Хід роботи: Прилад Панченкова складається з градуйованих капілярів, вставлених в штатив; на капілярах є відмітка К (0), а на висоті 50 мм відмітка Р (50). Промити капіляр лимонно - кислим натрієм, або гепарином, наповнити його цим же розчином до відмітки Р. Випустити розчин на годинникове скельце. Одержану кров набрати в той ж самий капіляр до відмітки К, тримаючи піпетку горизонтально. Випустити взяту кров на годинникове скло. Знову набрати кров до відмітки К і знов випустити її на годинникове скло. Кінцем капіляра старанно перемішати обидві порції крові і набрати її в капіляр до відмітки К, уникаючи попадання повітря. Таким чином отримують розведення крові 1:4, тобто 4 об’єму крові і 1 об’єм антикоагулянту. Верхній кінець капіляра зажати вказівним пальцем, нижній обтерти ваткою і поставити в штатив точно вертикально. Засікти час установки капіляра у штатив і через годину відрахувати в міліметрах висоту стовпчика плазми понад еритроцитами, що осіли.