Лабораторна робота № 17 Тема. Лактація

Теоретична частина

До початку занять обов’язково згадати

1. Морфологічну та гістологічну будову вим’я с.-г.- тварин

2. Поняття про лактацію

3. Регуляцію лактопоезу

Лактація – фізіологічний процес, що включає утворення молока, його накопичення і виведення з молочних залоз. Лактація складається з таких процесів: секреції молока, накопичення його в ємкісній системі вимені і молоковіддачі. Тривалість лактаційного періоду в корів складає в середньому 300 - 305 днів, у кіз - 240 - 300, в овець - 130 - 150, у кобил - до 270 днів. і більше, у верблюдиць - 300, у свиней - 60 - 70 днів.

Лактаційний період – час, протягом якого молочна залоза синтезує і виділяє молоко.

Лактогенез – період становлення секреції молока в молочній залозі після родів.

Лактопоез – стала секреція молока.

Мамогенез – ріст молочної залози.

Утворення молока відбувається в секреторному епітелії молочної залози. Тут утворюються і виводяться жирові крапельки і білки молока і лактоза, причому синтез лактози тісно пов'язано із синтезом білків. Молоко, одержане у перші дні після отелення, називається молозивом. Воно має послаблюючі властивості і сприяє звільненню кишечника від первородного калу. Молозиво продовжує сприятливо діє на травний тракт і в наступні дні, а також допомагає організму теляти боротися з хвороботворними мікроорганізмами, що потрапляють в організм новонародженої тварини в перші часи його життя. З 5-го дня після отелення в молозиві починають зменшуватися кількість білка і мінеральних речовин, зростає вміст молочного цукру і поступово молозиво перетворюється в молоко. Перший час після отелення удої збільшуються, а потім із 2 - 4 – го місяця вагітності навіть при правильній годівлі тварин починають знижуватися на 5 - 8% на місяць.

Молоко представляє собою дисперсійну фазу з розподіленими у ній часточками різного ступеня дисперсності. Молочний цукор та органічні солі повністю розчинені.

Колір молока у здорових корів білий або жовтуватий. Жовтуватий відтінок зумовлений наявністю в молоці каротину та ліпохромів молочного жиру. Жовтий відтінок молока буває у корів, хворих на гемоспоридіоз, туберкульоз вим’я, жовтяницю тощо. Синій або голубий колір молока спостерігається при маститах.

Запах молока приємний, специфічний. При недотриманні ветеринарно-санітарних правил зберігання молока, а також при деяких захворюваннях запах може змінюватись. Запах ацетону спостерігається при ацетонемії корів, а запах аміаку — при наявності в молоці мікробів із групи кишкової палички.

Смак молока звичайно солодкуватий. Солонуватий смак молока може бути в разі домішок молозива, запаленні вим’я різного походження. Гірке молоко буває у корів при поїданні деяких рослин (полину, цибулі, польової гірчиці) та від деяких лікарських речовин (камфорної олії, сабуру та ін.).

У здорових тварин молоко рідке, а при запальних процесах вим’я — тягуче, внаслідок наявності у ньому слизу, мікробів, злущених клітин епітелію молочної цистерни та молочних ходів. У разі катарального маститу молоко водянисте, а за інших його форм — сироподібне.

Кислотність свіжого молока зумовлена наявністю у ньому фосфорнокислих, лимоннокислих солей і розчиненої вуглекислоти, а також кислотним характером казеїну. Кислотність молока виражається у градусах Тернера (°Т). Під умовним градусом розуміють кількість мілілітрів 0,1н. розчину їдкого натрію, яка необхідна для нейтралізації 100 мл молока. Свіже молоко корови має 15-18°Т; те, що постояло, — 20-22°Т; те, що не зсілося, але зсідається при кип’ятінні — 24-27°Т;

Права і ліва половини вимені дають приблизно однакову кількість молока. Задні чверті вимені розвиті трохи краще передніх і дають трохи більше половини удою. Молоко, що знаходиться в наповненій чверті вимені, умовно можна розділити на 2 фракції – цистернальну й альвеолярну. Молоко, що знаходиться в цистернах (синусах) і великих молочних ходах, складає цистернальну фракцію. Для його витягу необхідно лише перебороти опір соскового сфінктера чи ссанням уведенням катетера в сосок.

Альвеолярна фракція – це молоко, що міститься в більш дрібних утвореннях ємнісної системи вимені (молочних ходах, вивідних і альвеолярних протоках, просвітах альвеол). Для його одержання необхідно викликати рефлекс молоковіддачі.

При звичайному доїнні обидві фракції практично нероздільні. У корів і кіз цистернальна фракція в розпалі лактації складає 40 – 50 % разового удою, альвеолярна – 50 – 60, у кобил відповідно 10 і 90, а у верблюдиць 5 і 95 %.

Навіть при правильному доїнні у вимені залишається деяка кількість молока (у середньому 15 – 20 % від загального обсягу, що міститься у вимені до початку доїння. Це молоко називається залишковим. Його можна розглядати як частина альвеолярної порції молока, що не виводиться в процесі рефлексу молоковіддачі. Залишкове молоко можна одержати уведенням тварині високих доз окситоцину (20 ІЄ чи внутрівенно 30 ІЄ внутришньом’язево).

Кількість залишкового молока залежить від багатьох факторів. Воно вище в старих корів у порівнянні з молодими, у новотільних у порівнянні зі стародойними, у низькопродуктивних у порівнянні з високопродуктивними, у корів, що повільно видоюються, у порівнянні з тими, які видоюються швидко.

Будь-які фактори, що гальмують молоковіддачу, зменшують кількість молока, що видоюється, і збільшують фракцію залишкового.