Дослід 1.Модель дихальних рухів

Мета роботи: Вивчити роботу дихальних м'язів за допомогою апарата Дондерса.

Матеріали та обладнання: Жаба, прилад Дондерса, набір інструментів для препарування, коркова пластина, канюля з гумовою пробкою і затискачем, водяний манометр, гумові трубки, затискачі.

Хід роботи: Жабу знерухомлюють, руйнуючи її головний і спинний мозок. Фіксують її до пластини черевом догори. Беруть пінцетом нижню щелепу, розкривають жабі рот. Краї нижньої щелепи надрізують. Відтягують щелепу, знаходять голосову щілину. Надрізають тканини по обидва боки голосової щілини і закріпляють канюлю в трахеї, щільно зав’язавши лігатурою. Злегка роздувши легені через канюлю, накладають на гумову трубку затискач.

Розтинають грудну частину порожнини, відпрепаровують та вилучають легені, обережно відокремивши їх від оточуючих тканин. Переконайтесь в пластичності легеневої тканини, спостерігаючи за спадом легень після кожного розтягу.

Фіксують препарат легенів в скляній банці приладу Дондерса, попередньо злегка відсмоктавши повітря з приладу, щоб дещо роздути легені. Використовуючи манометр подивіться, як змінюється тиск в приладі Дондерса в період вдиху і видиху.

Почергово відтягуйте вниз і втягуйте у середину ємкості гумове дно приладу Дондерса (“діафрагму”) за вв’язану в нього кнопку (так ви виконуєте вдих і видих). Спостерігають за зміною ємкості легень та за коливанням тиску всередині ємкості за показниками водяного манометра.

Пояснюють явища що спостерігаються. Прилад Дондерса замальовують.

Замість легенів жаби можна використовувати гумову рукавичку.

Дослід 2 Знайомство з методом спірографії. Визначення всіх ємкостей і об’ємів, які характеризують зовнішнє дихання, за допомогою спірограма

Мета роботи: Навчитися визначати життєву ємкість легень та об'єми повітря, що її забезпечують.

Матеріали та обладнання: Спірограф “Метатест-1”, маска для дихання з триходовим краном, спирт, вата.

Хід роботи: Одержання спірограми.

Заправляють чорнилами перо реєструючого приладу спірографа і роблять пробний запис. Продувають дихальну систему. Для цього натискають кнопку “мережа”, переводять ручку крана в положення “пацієнт”, роблять ручкою кришки спірографа 5-6 разовий зворотно-поступальний рух.

Надівають загубник на трійчатку. Протирають загубник спиртом. Встановлюють штангу в зручне для піддослідного положення. Пропонують піддослідному взяти в рот загубник, надівають носовий затискувач, дають піддослідному звикнути до дихання через загубник в атмосферу.

Опускають перо на папір, натискають на кнопку “50” (швидкість стрічки 500 мм/с), а в кінці видиху переводять ручку крана в положення “пацієнт”.

Записують спірограму при спокійному диханні. Так визначають дихальний об’єм.

Пропонують піддослідному після спокійного видиху зробити вдих, максимально набравши в себе повітря. Так визначають резервний об’єм легень. Повторяють запис спокійного дихання, а потім після звичайного видиху пропонують піддослідному із силою видихнути до кінця. Так визначають резервний об’єм видиху.

Потім після спокійного дихання визначають життєву ємкість легень. Для цього піддослідний повинен здійснити самий глибокий вдих, а потім – самий глибокий видих.

Підраховують всі об’єми легень, виходячи з того, що 1 мм запису відповідає 20 мл повітря. Складаючи резервний об’єм вдиху і дихальний об’єм, визначають ємкість вдиху.

Для визначення відповідності одержаних в експерименті величин встановленим нормам використовують спеціально розроблені формули. Запропоновані формули враховують кореляцію окремих характеристик функцій зовнішнього дихання з такими показниками як стать, ріст, маса тіла, вік.

Ці формули відображають так звані відповідні величини. З ними і порівнюють одержані в експерименті індивідуальні дані. Величину життєвої ємкості легень визначають за формулою:

для чоловіків –

ЖЄЛ = [(ріст, см х 0,052) – (вік, років х 0,022)] – 3,60

для жінок –

ЖЄЛ = [(ріст, см х 0,041) – (вік, років х 0,018)] – 2,68.

Визначають відповідну величину життєвої ємкості легень. Одержані дані записують в зошити.