Дослід 3. Кольоровий показник крові

Мета роботи. Вивчення ступеня насиченості еритроцитів гемоглобіном.

Матеріали та обладнання. Дані, отримані при підрахунку кількості гемоглобіну та еритроцитів.

Хід роботи. Для визначення кольорового показника необхідно визначити кількість гемоглобіну крові, яка виражена у відносних відсотках (за відношенням до стандарту, який прийнято за 100%), ділять на три перші цифри числа еритроцитів і отримане значення перемножують на 5. Такий спосіб обчислення розрахований на те, що за ідеальних умов (при вмісті гемоглобіну 100% і еритроцитів 5 млн/мм³) кольоровий показник дорівнює (100:500) 5=1.

Якщо кольоровий показник менше за одиницю, то таке явище називається гіпохромазією, якщо більше - гіперхромазією.

Для розрахунку величини кольорового показника крові КП необхідно використовувати цифри, які отримані в попередніх роботах: відсотковий вміст гемоглобіну Г в крові і кількість еритроцитів Е в 1мм³ крові; з яких використовують перші три цифри.

Розрахунки проводять за формулою .

Теоретичні питання для самопервірки

1. Опишіть механізм зв’язування кров’ю кисню

2. Опишіть механізм зв’язування кров’ю вуглекислого газу

3. Які сполуки гемоглобіну Ви знаєте, які їх властивості

4. Що таке кольоровий показник крові

5. Пояснити, у чому схожість та відмінності гемоглобіну та міоглобіну.

Лабораторна робота №12 Тема. Травлення у ротовій порожнині

Теоретична частина

До початку занять обов’язкова згадати

Суть травлення

Будову ротової порожнини

Зубні формули різних видів с.-г. тварин

Класифікація та будова слинних залоз

Травлення — сукупність фізичних, хімічних і фізіологічних процесів, що забезпечують обробку і перетворення харчових продуктів у прості хімічні сполуки, здатні засвоюватися клітинами організму. Ці процеси йдуть в певній послідовності у всіх відділах травного тракту (порожнині рота, глотці, стравоході, шлунку, тонкій і товстій кишці за участю печінки і жовчного міхура, підшлункової залози), що забезпечується регуляторними механізмами різного рівня.

Травлення починається в ротовій порожнині, де відбувається механічна і хімічна обробка їжі. Механічна обробка полягає в подрібненні їжі, змочуванні її слиною і формуванні харчової грудки. Хімічна обробка відбувається за рахунок ферментів, що містяться в слині. У порожнину рота впадають протоки трьох пар великих слинних залоз: привушних, підщелепних, під'язикових і безлічі дрібних залоз, що знаходяться на поверхні язика і в слизовій оболонці піднебіння і щік. Привушні залози і залози, розташовані на бічних поверхнях язика називаються серозними (білкові). Їх секрет містить багато води, білків і солей. Залози, розташовані на корені язика, твердому і м'якому піднебінні, відносяться до слизових слинних залоз, секрет яких містить багато муцина. Підщелепні і під'язикові залози є змішаними.

Слина, що знаходиться в ротовій порожнині, є змішаною. Її pH дорівнює 6,8—7,4. Вона складається з 99% води і 1% сухого залишку. Сухий залишок представлений органічними і неорганічними речовинами. Серед неорганічних речовин присутні аніони хлоридів, бікарбонатів, сульфатів, фосфатів; катіони натрію, калію, кальцію магнію, а також мікроелементи: залізо, мідь, нікель і ін. Слина містить гідрокарбонати у більшій кількості, ніж плазма крові. Це насамперед стосується привушних і нижньощелепних залоз. Органічні речовини слини представлені в основному білками. Білкова слизиста речовина муцин обумовлює в'язкість слини, склеює окремі частки корму і формує харчову грудку, яка будучи слизькою, легше проковтуєся. Цьому сприяє також піноутворення. На харчові речовини, що вживаються, виділяється багато муцина, на ті, що відбраковуються — мало. Слиз слини виконує і захисну функцію, покриваючи ніжну слизову оболонку рота і стравоходу.

Основними ферментами слини є амілаза і мальтаза, які діють лише в слаболужному середовищі. У слині в невеликих кількостях виявлені також і інші ферменти: гідролази, оксиредуктази, трансферази, протеази, пептидаза, кисла і лужна фосфатази. У слині міститься білкова речовина лізоцим (мурамідаза), що має бактерицидну дією. Корм знаходиться в порожнині рота всього біля 15 секунд, тому тут не відбувається повного розщеплювання крохмалю. Але травлення в ротовій порожнині має дуже велике значення, оскільки є пусковим механізмом для функціонування шлунково-кишкового тракту і подальшого розщеплювання корму.

Функції слини.

Травна функція — про неї було сказане вище.

Екскреторна функція - у складі слини можуть виділятися деякі продукти обміну, такі як сечовина, сечова кислота, лікарські речовини (хінін, стрихнін), а також речовини, що поступили в організм (соли ртуті, свинцю, алкоголь).

Захисна функція. Слина має бактерицидну дію завдяки вмісту лізоциму. Муцин здатний нейтралізувати кислоти і луги. У слині знаходиться велика кількість імуноглобулінів, що захищають організм від патогенної мікрофлори. У слині виявлені речовини, що відносяться до системи згортання крові: чинники згортання крові, що забезпечують місцевий гемостаз; речовини, що перешкоджають згортанню крові і що володіють фібринолітичною активністю; речовина, що стабілізує фібрин. Слина захищає слизову оболонку порожнини рота від пересихання.

Трофічна функція. Слина є джерелом кальцію, фосфору, цинку, що необхідні для формування емалі зуба.

Ферменти слини більшості ссавців представлені амілазою і мальтазою, яких немає або вони містяться в незначній кількості у слині багатьох тварин (жуйні, собаки та ін.). Слина здатна активно гідролізувати вуглеводи. Цей процес виконує альфа-амілаза, яка в умовах лужної реакції розщеплює поліцукриди (крохмаль, глікоген) з утворенням декстринів, а далі дицукридів (мальтоза) і частково моноцукридів (глюкоза). Гідроліз вуглеводів ферментами слини триває в шлунку до проникнення в товщу харчової маси кислого шлункового соку.