Лейкоцити, їх види і значення

Безбарвні клітини крові, що виконують в основному захисні функції називаються лейкоцитами. Різні групи цих клітин різняться як за морфологічними, так і за фізіологічними показниками. Класифікація лейкоцитів ґрунтується на таких показниках як вміст гранул в цитоплазмі, відношення до фарб різних груп та форма ядра. Довжина життя складає від декількох годин до декількох днів. Протоплазма специфічної структури, не мають гемоглобіну. Походять з однієї “материнської” стовбурової клітини

Класифікація лейкоцитів

Зернисті (гранулоцити) – мають у цитоплазмі зернятка (гранули). У залежності від забарвлення гранул поділяють на: Еозинофіли – забарвлюються кислими барвниками (еозин рожевий); Базофіли – основними барвниками у синій колір; Нейтрофіли – основними і кислими барвниками у рожево – фіолетовий.

У залежності від віку мають ядро різної форми: юні (округле); молоді (паличко ядерні); сегментроядерні (кілька сегментів); Незернисті (агранулоцити). Гранули відсутні.

Лімфоцити. Розрізняють у залежності від розміру: великі; середні; малі. У залежності від строку життя: коротко живущі (В-клітини) – від декількох годин до тижня; довго живущі (Т – клітини) – місяці та роки.

Моноцити – найбільші клітини крові з добре вираженою цитоплазмою

Клітини Тюрка (є тільки у птахів)

Кров'яні пластинки (тромбоцити). У ссавців ці формені елементи крові не мають ядер, їхній розмір 2 - 4 мкм, у птиць і всіх нижчих хребетних ядра є. Вони утворюються в кістковому мозку з мегакаріоцитів, діаметр яких складає 140 мкм. Тривалість життя тромбоцитів 3 - 5 днів.

Тромбоцити мають спроможність до:

1. адгезії (прилипання до поверхні),

2. агрегації (з'єднанні з іншими клітинами),

3. секреції (секретують гранули ферментів і інші фізіологічно активні речовини.

4. синтезу

Функції тромбоцитів.

Тромбоцити виконують різні функції. Вони беруть участь у процесі зсідання крові, слугують будівельним матеріалом для первинного тромбу, зміцнюють стінки кровоносних судин, переносять різні речовини, наприклад, серотонін, мають спроможність до фагоцитозу, виділяють речовини, необхідні для ущільнення кров'яного згустку, ретрактозіми. З кров'яних пластинок у поранену тканину виділяється тромбоцитарний фактор росту (ТФР), що стимулює ділення клітин, тому рана затягується швидше.

Дослід 1. Гемоліз еритроцитів

Мета роботи. Прослідкувати за явищем гемолізу еритроцитів під впливом пошкоджуючи чинників з різним механізмом дії.

Матеріали та обладнання. Штатив з пробірками, циліндр на 10 мл, очна піпетка, піпетка мірна на 5 мл, NaCl 0,9 % розчин, глюкоза, 5% розчин, нашатирний спирт, дистильована вода, хлороформ.

Теоретична частина:

При підготовці до заняття необхідно розглянути питання:

1. Поняття про будову та функцію опорно-трофічних тканин загалом та крові зокрема

2. Поняття про хімічний склад та біологічні особливості крові

3. Поняття про цитологічний склад крові

4. Будова окремих клітин крові

Хід роботи: Пронумерувати 6 пробірок. В пробірку №1 внести 5 мл фізіологічного розчину, в пробірку № 2 – 5 мл дистильованої води, в пробірку №3 - 5 мл розчину глюкози, в пробірку №4 - 4 мл фізіологічного розчину і 1 мл хлороформу, в пробірку №5 - 4 мл фізіологічного розчину і 1 мл нашатирного спирту.

В кожну із пробірок внести по 10 крапель дефібринованої крові. Закрити пальцем, тричі перевернути пробірки і поставити в штатив на декілька хвилин. Роздивитися пробірки у проходящему світлі. В усіх пробірках, крім першої (контроль) відбувається гемоліз; розчин набуває прозорості і лакового відтінку. У пробірках № 1-3 гемоліз викликаний осмотичним фактором, у пробірках № 4-5 – хімічним. Хлороформ розчиняє ліпідну мембрану еритроцитів, аміак руйнує її.