Дослід 1. Визначення швидкості зсідання крові

Мета роботи. Ознайомитися з процесом зсідання крові і факторами, які впливають на швидкість зсідання.

Матеріали та обладнання. Знежирені предметні скельця, скляна лійка, секундомір, скарифікатор, фільтрувальний папір, вата, марля, йод, спирт.

Хід роботи. Взяти шість знежирених сухих предметних скелець. Надрізати судину вуха тварини і нанести на кожне скельце по краплині крові. Точно замітити час взяття крові. Скельця помістити під лійку, стінки якої покрити марлею чи фільтрувальним папером, попередньо змочивши його водою. Через кожні 2 хвилини виймати по одному скельцю і спостерігати за формою краплі. Якщо крапля при нахиленні скельця змінює свою форму - зсідання ще не настало. Якщо зсідання настало, крапля не змінює своєї форми при нахиленні скельця.

Швидкість зсідання крові в хвилинах встановлюється від часу нанесення крові на скло до її зсідання.

Дослід 2. Визначення тривалості кровотечі

Мета роботи. Оволодіти методикою визначення тривалості кровотечі

Матеріали та обладнання. Голки для взяття крові, або стратифікатор, фільтрувальний папір, розкреслений на 16 секторів, годинник, вата, спирт, йод.

Хід роботи. Звичайним способом проколюють палець. Краплину крові, яка виступила, протирають ватою, а потім через кожні 30 сек. Ранку пальця послідовно прикладають до чергового сектору фільтрувального паперу так, щоб в кожному секторі був відбиток лише однієї краплини.

Відмітити, скільки секторів мають сліди крові. Враховуючи, що інтервал між окремими пробами становить 30 сек., визначте тривалість кровотечі і порівняйте її з нормою (біля 4 хвилин).

Теоретичні питання для самопервірки

1. Намалюйте загальну схему зсідання крові.

2. Що таке антизсідальна система? З яких елементів вона складається?

3. Які аглютиніни і аглютиногени знаходяться в еритроцитах і плазмі, котрі належать до системи АВО?

4. Намалюйте схему переливання крові залежно від належності реципієнтів і донорів до системи АВО.

Лабораторна робота 11 Властивості гемоглобіну та його поєднань

Теоретична частина

При підготовці до заняття необхідно розглянути питання:

1. Будова та властивості гемоглобіну.

2. Поєднання гемоглобіну та їх властивості

Гемоглобін - складний білок хромопротеїд. Він складається з білка – глобіна (96%) і простетичної групи - гему (4%).

Гемоглобін, не зв’язаний з киснем, який містить гем з Fe²⁺, називається дезоксигемоглобіном, ферогемоглобіном або відновленим гемоглобіном і позначається Hb. Ферум кожного з чотирьох гемів молекули гемоглобіну може оборотно зв’язувати молекулу О₂. Повністю оксигенований Hb, який називається оксигемоглобіном (HbO₂), містить чотири молекули О₂ на молекулу гемоглобіну. Гемоглобін може також сполучатися з чотирма молекулами СО з утворенням СО гемоглобіну або карбоксигемоглобіну (HbCO). Хімічна спорідненість СО до Hb приблизно у 200 разів більше, ніж О₂. тому Hb блокується СО і не може переносити О₂. Тому СО дуже отруйний, при концентрації 0,1% СО відбувається отруєння організму, а при концентрації СО=1% настає смерть. Деякі окисники, зокрема пероксиди, К₃[Fe(CN)₆], хінони можуть окислювати Fe²⁺ в гемоглобіні до Fe³⁺ з утворенням метгемоглобіну (MetHb), який не приєднує ні О₂, ні СО. Він утворюється in vivo в нормі, але в невеликих кількостях, і ферментативно відновлюється до Hb. Fe³⁺ в MetHb може взаємодіяти з багатьма аніонами, наприклад, з OH¯, Cl¯. MetHb взаємодіє з CN^-, утворюючи ціанметгемоглобін.