Слуховий аналізатор

Периферичний відділ слухового аналізатора в ссавців і людини складається з зовнішнього, середнього і внутрішнього вуха

Слухова чутливість. Висота звука залежить від числа коливань за секунду: чим частіше коливається звучне тіло, тим вища сила звуку. Вухо людини сприймає від 16 до 20 000 Гц, вухо собаки - до 80 000 Гц.

Чутливість до звуків зростає в умовах повної тиші. Якщо ж тривалий час роздається звук незмінної висоти і сили, то він сприймається вухом як менш голосний. Цей механізм пристосування чутливості до звуків різної сили і висоти зветься адаптацією слуху. Таке тимчасове підвищення або зниження чутливості слуху - нормальне фізіологічне явище. Через 10-15 с. після припинення звучання відновлюється попередня чутливість. Якщо ж звуковий подразник діє на слух тривалий час (годинами), то слухова чутливість знижується в зв'язку з перенапругою слухових клітин. У цьому випадку наступає стомлення, тобто тимчасове функціональне порушення чутливості слухового аналізатора.

Локалізація звука. Тварини мають два вуха і можуть точно визначити напрямок, відкіля доноситься звук. Це явище називають бинауральним або двовушним ефектом. При розташуванні джерела звука збоку вуха, що знаходиться ближче до нього, сприймає звукові хвилі раніш і сильніше, ніж протилежне. Якщо джерело звуку переміщається вперед, ця різниця зменшується, а при положенні його точно спереду різниця зникає, тому що звукові хвилі доходять до обох вух одночасно. Прислуховуючись, тварини повертають голову і ворушать вухами, ловлячи звукові хвилі. У корі обох півкуль головного мозку звукові хвилі аналізуються, і створюється відчуття про напрямок звуку.

Якщо тварина або людина визначають місце розташування самого звучного об'єкта, відбувається так називана первинна локалізація, Якщо ж сприймаються звукові хвилі, відбиті від різних об'єктів, то наступає повторна локалізація звука, або ехолокація.

Нюховий аналізатор. Нюховий аналізатор реагує на молекули летких речовин, що знаходяться в повітрі. Оскільки адекватним подразником для нього є хімічні речовини, його називають також хімічним аналізатором.

Периферична частина нюхового аналізатора знаходиться в носовій порожнині, в області верхнього носового ходу й у задній верхній частині носової перегородки. Рецептори нюху, або нюхові клітини, являють собою біполярні нейрони діаметром 5-10 мкм, розташовані навколо циліндричних опорних клітин.

Механізм нюху. Запахові речовини проникають у нюхову область при вдиханні повітря через ніс або через хоани при влученні повітря через рот. Відчуття запаху викликають молекули речовини, що безупинно відокремлюються від різних пахучих тіл. Молекули пахучої речовини стикаються і взаємодіють із клітинами нюхового епітелію. Вони адсорбуються на невеликій ділянці мембрани нюхового рецептора, змінюючи її проникність для окремих іонів. Це веде до розвитку генераторного потенціалу, і рецептор збуджується.

У нюхового аналізатора є ряд особливостей у порівнянні з іншими сенсорними органами. У ссавців відсутнє переключення нюхової аферентації в таламусі і не виявлено спеціального представництва в новій корі. Раніше вважали, що вищий центр нюху розташований у групі структур переднього мозку. Згодом було встановлено, що роль цих структур не обмежується власне нюховою функцією і пов'язана із соматовегетативними реакціями, керуванням емоційним станом, мотивацією поведінки і т.п.

Нюховий тракт, що виходить із нюхової цибулини, включає декілька пучків, що направляються в різні відділи переднього мозку: переднє нюхове ядро, нюховий горбок, препериформну кору, періамигдалярну кору і ядра мигдалеподібного комплексу.

Чутливість нюху. Поріг подразнення визначається мінімальною кількістю запахового речовини, необхідної для відчуття запаху. На чутливість нюхового аналізатора впливають фактори зовнішнього середовища: у вологому повітрі поріг подразнення знижується так само, як і в чистому, що містить незначну кількість молекул інших пахучих речовин. Підвищуються пороги чутливості в жаркий сухий день і сильний мороз. При нежиті набрякання слизових оболонок перешкоджає проникненню молекул до рецепторних клітин, у зв'язку з чим поріг подразнення різко підвищується і нюх тимчасово зникає.

При тривалому подразненні рецепторних клітин тим самим запаховим подразником нюховий аналізатор адаптується до даного запаху і він більш не відчувається. Спроможність сприймати інші запахи при цьому не порушується. Зміна порога чутливості звичайно пов'язано з процесами, що відбуваються в мозковому відділі аналізатора, а не в рецепторному.