Дослід 1. Вплив адреналіну та атропіну на просвіт зіниці

Мета роботи: Вивчити вплив парасимпатикотропних і симпаптоміметичних речовин на вегетативну нервову систему.

Матеріали та обладнання: Жаба, два предметні стекла з лунками, піпетка очна, фізіологічний розчин, адреналін (розведення 1:1000), атропін (розведення 1:200).

Хід роботи: Жабу знерухомлюють, вилущують обидва очних яблука, кладуть їх на предметні стекла з лунками і промивають фізіологічним розчином. Через кілька хвилин при гарному денному освітленні виміряють і замальовують величину обох зіниць. На одне око капають 2 краплі адреналіну. Визначають зміну величини зіниці. Проводять аналогічний дослід з атропіном.

Роблять висновок щодо дії різних речовин на вегетативну нервову систему.

Дослід 2. Кісткова провідність звуку

Мета роботи: Дослідити звукопровідність кісток черепа.

Матеріали та обладнання: Камертон, вата, фонендоскоп.

Хід роботи: Для визначення кісткової звукопровідності прикладають ніжку звучного камертона до середньої лінії голови. Через обидва вуха чується звук однакової сили.

Затикають зовнішній слуховий прохід одного вуха ватяним тампоном і повторюють дослід. Через це вухо звук буде здаватися більш сильнішим, через зменшення втрати звукової енергії через зовнішній слуховий прохід.

З'єднують вуха двох піддослідних гумовими трубками з оливами. Одному з них прикладають до голови звучний камертон. Звук почує і другий піддослідний, тому що частина звукової енергії розсіюється при проходженні через зовнішній слуховий прохід першого піддослідного і поширюється по трубці у вухо другого.

Дослід 3. Визначення локалізації джерела звуку

Мета роботи: Дослідження бінаурального ефекту.

Матеріали та обладнання: Фонендоскопи з однаковою і різною довжиною трубок, камертон.

Хід роботи: Зав’язують піддослідному очі і садовлять його на стілець спиною до дослідника. Звучний камертон поступово переміщують вправо і вліво, угору і униз відносно піддослідного. Визначають на яку мінімальну відстань повинне бути переміщене джерело звуку, щоб це почув піддослідний. Потім піддослідному закривають одне вухо і повторюють дослід.

Піддослідному вставляють до вух оливи однакової довжини трубок фонендоскопу. Звучний камертон поміщають перед сприймаючою капсулою фонендоскопу; її зміщують вправо, вліво, уверх і униз. Піддослідний повинен визначити, куди зміщено джерело звуку. Дослід повторюють, замінивши цей фонендоскоп на інший, у якого одна трубка коротша, а друга – довша.

Аналізують отримані дані.

Дослід 4. Слухова адаптація

Мета роботи: Дослідити слухову адаптацію.

Матеріали та обладнання: Камертон.

Хід роботи: Прикладають звучний камертон до сосцеподібного відростка і тримають його до зникнення звуку. Як тільки звук перестане бути чутний, переносять камертон безпосередньо до вуха; звук знову стає чутний.

Дослід 5. Нюхова адаптація

Мета роботи: Вивчити значення нюхової адаптації та її вибірковість.

Матеріали та обладнання: Пахучі речовини (метиловий і етиловий спирт, гвоздична олія, духмяний перець і ін.)

Хід роботи: Багаторазово по черзі підносять до носа склянки з метиловим і етиловим спиртом. Переконуються, що через якийсь час запахи їх перестають відрізнятися, а потім зникне і саме відчуття запаху.

Підносять до носа склянку з якою-небудь другою пахучою речовиною.. Свіжий запах сприймається чітко.

Повторюють дослід кілька разів, використовуючи як подразники порівняно близькі за запахом речовини.