- •1.Предмет курсу історії політичних і правових вчень. Періодизація.
- •2.Філософські доктрини держави і права Стародавнього Сходу.
- •3.Політико-правові ідеї стародавнього Шумеру (Гільгамеш).
- •4.Розвиток політико-правової думки в Китаї в іі-і тисячолітті до н.Е.
- •5.Політико-філософські погляди на державу і право Лао-Цзи.
- •6.Політико-філософські погляди Конфуція.
- •7.Політичні доктрини Менція і Сюнь-Цзи.
- •8.Державно-правові доктрини школи китайських юристів (Мо-цзи, Хань Фей).
- •9.Філософсько-правові доктрини Індії (“Махабхарата" та “Рамаяна").
- •10.Погляди на державу і право Каутільї.
- •11.Політико-правові погляди Гомера і Гесіода.
- •12.Вчення грецьких софістів про державу і право.
- •13.Політико-етичні погляди на державу і право Сократа.
- •14.Сократики і їх політичні ідеї.
- •15.Політичне і правове вчення Платона.
- •16.Проект ідеальної держава у книзі Платона "Держава".
- •17.Платон про державу і право в книзі "Закони".
- •18.Політичні і правові ідеї Арістотеля.
- •19.Арістотель про сутність держави і типи форм державного правління.
- •20.Полібій про класифікацію форм держави. Теорія "круговороту"
- •21.Грецькі стоїки Зенон, Панетій, Посідоній і їх Політико-філософські ідеї.
- •22.Матеріалістичний напрямок в політико-правовій думці Стародавнього Риму (Лукрецій Кар "Про природу речей").
- •23.Поняття держави у працях Ціцерона.
- •24.Школа римських стоїків (Сенека, Епіктет, Марк Аврелій).
- •26.Римські юристи про право і його види.
- •27.Політико-правові ідеї раннього християнства.
- •28.Трансформація суспільно-політичної доктрини християнства у іv-іx ст.
- •29.Августин Аврелій про відношення церкви і держави.
- •30.Історична значимість політико-правових ідей Стародавнього Світу.
- •31. Теологічна доктрина походження держави і права в середньовічній Європі.
- •32.Проблеми держави і права у працях Фоми Аквінського.
- •33.Критика теократичних ідей у вченні Марсилія Падуанського.
- •34.Середньовічні революційні єресі. Рух лоллардів.
- •35.Середньовічні школи юристів. Глоссатори, легісти,постглосатори.
- •36.Середньовічна школа канонічного права. Кодекс Граціана.
- •37.Політико-правова думка Арабського Сходу (7-14 ст).
- •38.Основні напрямки ісламу і їх соціально-політична суть (суніти, шиїти, харіджіти, ісмаїліти).
- •39.Філософські і політичні погляди Ібн Рушда та Ібн Халдуна їх порівняльна характеристика.
- •40.Політико-правові ідеї Середньої Азії (VI-хіv cт.). Маздакізм
- •41.Політико-правові ідеї Закавказзя (vі-хіv ст.).
- •42.Політико-правова вчення н.Макіавеллі.
- •43.Політичні і правові ідеї Реформації (п.Мюнцер, м.Лютер, ж.Кальвін).
- •1.Причини реформації в європі.
- •44.Теорія державного суверенітету ж.Бодена.
- •45.Політико-правові ідеї італійського Відродження.
- •46. Політико-правові ідеї раннього утопічного соціалізму (т. Мор, т.Кампанелла).
- •47.Вчення Дж. Локка про державу і право.
- •48.Виникнення теорії природного права. Гуго Гроцій.
- •49.Розвиток теорій природнього права у Томаса Гоббса.
- •50.Політико-правові погляди б. Спінози.
- •51.Теорія розподілу влади у ш. Монтеск’є.
- •52.Політико-правові ідеї Вольтера.
- •53.Поняття політичної свободи та суспільного договору у ж.Ж.Руссо.
- •54.Політико-правові ідеї пізнього утопічного соціалізму (Сен-Сімон, Фурьє, Оуен).
- •55.Вчення і. Канта про державу і право.
- •56.Вчення Гегеля про державу і право.
- •57. Гегель про співвідношення громадянського суспільства і держави
- •58.Політико-правові ідеї Огюста Конта.
- •59.Історична школа права Німеччини
- •60.Політико-правові вчення російських революціонерів-демократів (о.Герцен, Чернишевський).
- •61.Формування філософських і політико-правових ідей к.Маркса і ф. Енгельса.
- •62 Вчення к.Маркса про суспільну-економічну формацію.
- •63.В.І.Ленін про державу і право.
- •64.К.Маркс і ф.Енгельс про нову суспільно-економічну формацію.
- •65.Вчення в.І.Леніна про державу "диктатури пролетаріату"
- •66.Класики марксизму-ленінізму про соціалістичну революцію.
- •67.Питання держави і права в працях г.В.Плєханова.
- •68.Філософсько-політична доктрина ф.Ніцше.
- •69.Правовий позитивізм другої половини XIX ст. Дж.Остін, к.Бергбом.
- •70.Політико-правові ідеї лібералізма другої половини XIX ст. А.Есман, г.Еллінек.
- •71.Органічна теорія г.Спенсера.
- •72.Солідаризм Леона Дюгі
- •73.Теорія насилля л.Гумпловича
- •74.Психологічна теорія права (л.Петражицький, е.Данде).
- •75.Нормативізм. Правові ідеї г.Кельзена.
- •76.Соціологічна юриспруденція
- •77.Правовий функціоналізм. Джон Грей, Олівер Холмс.
- •78.Теорія суспільного інтересу (р.Іерінг, е.Ерліх, р.Паунд).
- •79.Теорія держави загального благоденства (Кейнс, к.Мюрдель).
- •80.Політично-філософські ідеї м. Бердяєва.
- •81.Політико-правові ідеї Огюста Конта.
- •82.Політико-правове вчення н. Макіавеллі.
- •83.Солідаризм л. Дюгі.
- •84.Політичні погляди сковороди
- •85.Революційний демократизм Шевченка
- •86.Державно-правові погляди і.Франка
- •87.Ідея національної держави у працях Грушевського і Винниченка
- •88.Державницька школа Липинського
- •89.Політично-правові погляди Балудянського
34.Середньовічні революційні єресі. Рух лоллардів.
Експлуатація і насильство, свавілля і нерівність, які мали місце в середні віки, викликали протест пригноблюваних. При Домінуючому положенні релігії в суспільній свідомості середньовіччя такий класовий протест не міг не вдягатися в релігійну оболонку. Він набув в Західній Європі форми різних відхилень від доктрини і практики римсько-католицької церкви, папства. Течії, опозиційні або прямо ворожі офіційному віровченню, отримали найменування єресі.
Богомильство (Болгарія, X-XIII вв.). Богомільське вчення відображало настрої закріпачуваних болгарських селян, які виступили проти феодально-церковної експлуатації і національного пригноблення країни Візантійською імперією. Погляди, аналогічні проповідували в Західній Європі в XI-XIII вв. катари, патарени, альбігойці, вальденси і ін.
Рогляди:
Різко засуджувалися церковна ієрархічна структура і пишна обрядовість, неправедно нажиті нею багатства і священнослужителі, що загрузнули в пороку, що перекрутили, за переконанням єретиків, справжнє учення Христа.
посилювалося нерівність, відкидали власність, засуджували наживу.
Для богомилів, катаров, вальденсов була неприйнятна не лише офіційна церква і її інститути; вони заперечували також державність, і всі паростки соціального життя.
Вони призивали самі обездолені плебейсько-християніські маси, віруючих до повернення до ранньої організації церкви. Біблія в їх руках стала найсильнішим знаряддям агітації в боротьбі проти католицизму, оскільки останні забороняли читати біблію взагалі.
Маніхєї оголошували весь тілесний світ (природно-всесвітній і соціальний, людський) породженням диявола, одвічним втіленням зла, заслуговуючим лишь презирства і знищення. спотворювали дійсні суспільно-політичні потреби народних мас того часу; вони ослабляли привабливу силу єретичних рухів.
Бюргерська ерись – також вимога щодо дишевої церкви, ліквідацію привілегіїв священнослужителям, повернення до простого формування церкви християнства. (Джон Уїкліф Ян Гус ) були проти втручання церковних кругів в справи держави.
Вміст проповідей Я. Гуса збігався з мотивами національно-визвольної боротьби широких мас Чехії проти німецьких феодалів. Лолларды, які бажали передачі землі селянанам і звільнення землеробів від пут кріпацтва, намагалися на практиці реалізувати простий, аскетичний спосіб життя ранніх християн. Табір лоллардів сформувався в ході національно-чеської селянської війни після жорстокої страти Я. Гуса. Будучи виразниками інтересів селянства, міських низів, збіднілого дрібного рицарства, лолларди не тільки боролися з римсько-католицькою церквою, але і добивалися також здійснення заходів власне антифеодального характеру (відміни виняткових прав дворянства, феодальних повинностей і ін.). Вони сподівалися на настання «тисячолітнього царства» і думали, що в хто-небудь затвердиться нарешті рівність і загальні справи стануть вирішуватися людьми спільно. У лоллардському русі виднілись навіть республіканська тенденція. Лоллардам не вдалося добитися своїх цілей. Вони були розгромлені об'єднаними зусиллями духовних і світських феодалів.
Проте із смертю єретиків зовсім не гинули і не зникали безслідно з історичної сцени опозиційні, бунтарські єретичні ідеї.
