78.Теорія суспільного інтересу (р.Іерінг, е.Ерліх, р.Паунд).

Становленая цього напрямку державно-правових вчень пов'язується з творчістю німецького в«ченого Р. Ієрінга («Мкта в праві», «Боротьба за право»), який вважав право і державу продуктами суспільного розвитку, складовими соціального життя, що постає в його концепції як царство цілей (інтересу), цілеспрямованої діяльності людини.

В даній теорії Свободу волі людини, а звідси й права, обумовлено існуючими в суспільстві інтересами.

Егоїстичний інтерес шкодить суспільним відносинам, і для його обмеження застосовується примус.

Придушення егоїзму, застосування примусу здійснюється спеціальною соціальною організацією примусової влади — державою з допомогою права.

У своїй теорії Р. Ієрінг заклав основи сучасного розуміння держави і визначив низку важливих її ознак, серед яких: наявність апарату примусу; наявність публічної влади; наявність норм публічного права, що визначає правове положення самої держави та її членів; неподільний суверенітет; стан владного зв'язку членів держави, відносини управління й підкорення.

Держава виникає завдяки існуючому протиріччю між суспільством та індивідом і необхідність примусу, її метою, за вченням Р. Ієрінга, є забезпечення суспільного інтересу та обмеження через примус приватного інтересу, що загрожує першому, оскільки інтереси суспільства "вищі від свободи".

щодо змісту право розглядається Р. Ієрінгом як сукупність загальних та індивідуальних інтересів, результат боротьби інтересів індивідів, груп і станів суспільства, закріплені в законі і досягаються примусом. Метою права є мир, шлях до якого лежить через боротьбу інтересів. На кожному етапі суспільного розвитку з допомогою права забезпечується соціальний компроміс, обмежується влада з її інтересами і згодом забезпечується панування закону.

Щодо теорії "вільного права", біля витоків якої стояв Є. Ерліх («про пробіли в праві», «юридична логіка», «основи соціології права»). то право, за даною теорією, корениться не в законах, а в самому суспільстві. Джерело права слід шукати в поведінці людей, які реалізують це право. Фактичні відносини у господарській, політичній та інших сферах незалежно від суверена та його законів формуються у фактичні правила поведінки, правові норми.

Законодавець не створює, а лише винаходить, фіксує відповідну норму після того, як вона знайдена юристами-практиками в повсякденному житті, шляхом реалізації своїх інтересів.

79.Теорія держави загального благоденства (Кейнс, к.Мюрдель).

Теорія створена на основі таких творів Кейнса як «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей» та Інституційний-соціологічний напрям економічної теорії. Ф. Перру, Г. Мюрдель

Під політикою соціального благоденства в 40–50рр. розуміли програми, спрямовані на досягнення високого життєвого рівня населення шляхом створення державних систем охорони здоров'я і підтримки житлового будівництва, а також надання допомоги громадянам, що не в змозі власними силами забезпечити собі мінімум доходів. Мюрдель доводив, що планування в сучасному капіталістичному суспільстві викликано об'єктивними причинами, і насамперед утворенням монополій. Індустріально розвиті країни Заходу, писав він, “нескінченно далекі від ліберальної моделі вільного ринку”. Державне втручання необхідне для підтримки рівноваги і стабільного росту економіки. Планування покликане врегулювати діяльність великих економічних об'єднань і не торкається індивідуальної волі.

Для держав соціального благоденства характерна також тенденція до демократизації політичного життя. Загальне виборче право і ріст суспільного добробуту, стверджував Мюрдель, дозволяють перейти до децентралізації держави і передати частину функцій, що традиційно здійснював уряд, органам місцевого самоврядування і добровільним об'єднанням громадян. Громадське життя при загальному благоденстві зображувалася теоретиком як стан повної гармонії і подолання ідеологічних розбіжностей. Мюрдель призивав вийти за межі організації благоденства в національних масштабах і покласти ідеї соціальної політики в основу міждержавних відносин.