61.Формування філософських і політико-правових ідей к.Маркса і ф. Енгельса.

Марксизм виник в 40-х рр. поза минулого сторіччя. Карл Маркс і Фрідріх Енгельс намагалися з'ясувати умови і вказати шляхи реального звільнення трудящих від якої б то не було експлуатації, від всяких форм соціального пригноблення, безправ'я, нерівності. Вони намітили контури суспільства, яке може подолати відчуження трудівника від власності і влади, забезпечить вільний гармонійний розвиток особи.

Плодом такого бачення є марксистська історико-матеріалістична концепція держави і права.

Специфіка марксистського підходу до вивчення держави і права — аналіз явищ в політичному і правовому життю в першу чергу як органічних складових частин класової суспільно-історичної формації, відмова в політико-юридичних інститутах від таких феноменів як релігійного, психологічного, етнічного і тому подібних чинників. Згаданий підхід зводиться до ідеї залежності держави і права перш за все і головним чином від рівня суспільного розподілу праці, класової структури і співвідношення класових сил в суспільстві.

Генезис учення Маркса і Енгельса про державу і право був обґрунтований сукупністю економічних і суспільно-політичних подій західноєвропейської історії першої половини XIX в. Свої підсумкові думки відносно стану сучасного їм західноєвропейського сусп. були виклали в «Маніфесті Комуністичної партії» — програмі Союзу комуністів…

В своїх працях Маркс і Енгельс дійшли висновку, що Капіталізм, що переміг в цьому суспільстві, досяг піку, межі свого розвитку і більш не може справитися з тими могутнім засобами виробництва і обміну, які визріли на базі буржуазних відносин. Останні стали явно заважати приросту продуктивних сил. Буржуазія створила не тільки зброю, що несе їй смерть (гігантські продуктивні сили), але також породила людей, які направлять цю зброю проти неї, — пролетаріат. Сама вона більш не здатна залишатися пануючим класом. Капіталізм як тип соціальної організації остаточно вичерпав себе. Класова боротьба пролетарів проти буржуазії наближається до розв'язки. Пролетарська революція уже на порозі: «Примара бродить по Європі — примара комунізму».

Як наслідок: Робочий клас в прийдешній революції повинен знищити приватну власність і зруйнувати все, що до цих пір охороняло і забезпечувало її. Найближча практична мета пролетарів, що консолідуються в самостійний клас, - скинення панування буржуазії, завоювання політичної влади.

Не дивлячись на певний генезис їх думок, два моменти залишалися непохитними: По-перше, переконання, що нарешті створене неперевершене вчення серед всіх вчень, дійсна наука про суспільство і отримано дійсне знання капіталізму як такого в його головних рисах, капіталізму в цілому як суспільно-економічної формації. По-друге, думка про те, що капіталізм, наявний тоді в передових буржуазних країнах, в основному готовий для соціалістичної революції і стоїть майже напередодні її здійснення.

62 Вчення к.Маркса про суспільну-економічну формацію.

Саме вчення складалося поступово, і наближення до завершального етапу та вершини його (фундаментальній роботі «Капітал») можна досліджувати за рядом попередніх робіт К. Маркса і Ф. Енгельса. Починаючи з 1844 р., виходять роботи Енгельса («Начерки до критики політичної економії» з аналізом системи протиріч буржуазного суспільства і його відображенням у класичній політичній економії з позиції діалектичного методу, «Стан робітничого класу в Англії», де містяться початки економічного вчення марксизму), Маркса («Убогість філософії», «Наймана праця і капітал») і спільні («Святе сімейство» і «Німецька ідеологія» з основами матеріалістичного розуміння історії, яке стало методологічною базою вчення). Роботи «Принципи комунізму» (Енгельса) і «Маніфест комуністичної партії» (спільна) описують загальний хід розвитку капіталізму, головні закономірності його руху і викладають загальні перспективи розвитку суспільства на базі соціалістичної перебудови.

Так сформувалася основа марксистської теорії — концепція матеріалістичного розуміння історії, відповідно до якої матеріальне виробництво є основою життя людського суспільства. Спосіб виробництва суспільства визначає суспільна свідомість. Він розпадається на продуктивні сили і виробничі відносини, що представляють суспільну форму їхнього розвитку. Спосіб виробництва і відповідні йому виробничі відносини становлять суспільно-економічну формацію, реальний базис, на якому піднімається юридична та політична надбудова. Базис і надбудова утворюють у своїй єдності суспільно-економічну формацію суспільства. Провідною стороною історичного руху суспільства є продуктивні чинності, слідом за їхнім розвитком якісно змінюються виробничі відносини і надбудова суспільства. В історії відбулася закономірна зміна наступних формацій: первіснообщинна, рабовласницька, феодальна і капіталістична. Майбутнє за комуністичною формацією, передумови якої підготовляє капіталізм. Ця концепція історично минущого характеру всіх суспільних процесів обумовила логіку дослідження соціально-економічних явищ і їхнього теоретичного відображення: 1) з'ясовується їхнє походження (генезис): 2) існування (функціонування): 3) розвиток (прогресивний рух); 4) перетворення в нові явища на відповідним їхнім відображенням у науці.