15.Право власності: поняття, зміст та межі здійснення права власності. Момент виникнення, ризик випадкової загибелі або зіпсування відчужених речей

1. Поняття власності і права власності

Власність — це економічна категорія, яка є проявом суспільних відносин з приводу привласнення матеріальних благ.

Право власності – це правова категорія і сукупність правових норм, які регулюють відносини власності.

Право власності – це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження. Воно має абсолютний х-р, тобто зобов»язаними виступають всі, хто оточую власника. Це право особи на річ, майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею не залежно від волі інших осіб.

Суб’єкти: ф.о., ю.о., народ України і д-ва.

Об’єктом може бути будь-яке иайно, яке має певну цінність за винятком того, заборона яких прямо вказана в законі.

Ознаки права власності як суб'єктивного права:

1) це — складне за змістом суб'єктивне цивільне право особи, яке охоплює низку повноважень власника: право володіння, корис­тування і розпоряджання майном;

2) коло суб’єктів права власності є ширшим ніж коло учасників цивільних відносин;

3) усі суб'єкти права власності є рівними перед законом, але обсяг прав та обов’язків може відрізнятися;

4) об'єктом правовідносин власності може бути будь-яка індиві­дуально-визначена річ. Родові речі можуть бути об'єктом права власності за умови їх індивідуалізації (упакування, маркування, на­писи тощо);

5) своє право на річ власник здійснює завжди за своєю волею і на власний розсуд;

6) власник має максимально повну владу над речами, що йому належать;

7) право власності у випадках його обмеження має здатність до самопоновлення. Наприклад, узуфрукт обмежує (обтяжує) право власності. Але після смерті узуфруктарія право власності поновлю­ється у повному обсязі;

8) на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Зміст права власності складається:

Володіння полягає у фактичній наявності речі у особи, яка вважає дану річ своєю. Воно означає юридичне та фактичне панування власника над річ­чю, можливість впливати на неї у будь-який момент.

Користування реалізується шляхом видобування з речі її корис­них (споживчих) властивостей.

Розпорядження означає визначення юридичних і фактичної долі речі.

Зміст права власності включає також:

1) право на власні дії (поведінку);

2) право вимагати певних дій від інших осіб;

3) право звернутися за захистом у разі порушення права.

Згідно зі ст.323 ЦК ризик ви­падкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом. Випадковою загибеллю або псуванням речей визнається така загибель або псування, які сталися не з вини учасників дого­вору, а в силу випадкових причин і обставин (непереборної сили, простого випадку). Власник несе ризик випадкової загибелі або ви­падкового псування речі у разі, якщо тільки він не переклав цей ризик повністю або частково на страхувальника, застрахувавши річ, що йому належить. У силу того, що за загальним правилом право власності переходить до набувача в момент передачі речі, то й ризик випадкової загибелі або псування також переходить у мо­мент її передачі, якщо інше не обумовлено договором чи законом. Наприклад, сторони договору можуть встановити, що ризик випад­кової загибелі проданої речі перейде до покупця вже з моменту ук­ладення договору купівлі-продажу, до передачі речі покупцеві, тоб­то до перенесення на останнього права власності.

Способи набуття права власності:

1.Первинні- ПВ виникає вперше, або незалежно від права попереднього власника на цю річ, чи незалежно від його волі.

2.Похідні- коли право одного суб’єкта встановлюється на підставі права попереднього власника.

Первинними є:

1) Виготовлення нової речі (Виробництво)

2) Специфікація або переробка — створення нової речі шляхом переробки матеріалу, що належить іншій особі, а не тій, яка ство­рила нову річ. Право власності у спеціфікатора виникає лише за наявності од­ночасно трьох умов: 1) вартість створеної речі значно перевищує вартість використаних матеріалів; 2) спеціфікатор не знав і не міг знати, що він використовує чужий матеріал; 3) бажання специфі­катора набути право власності на створену ним річ.

3) За договором

4) Отримання продукції, плодів і доходів. Продукція, плоди, до­ходи – це те, що виробляється, добувається або одержується з речей або приноситься річчю.

5) Привласнення загальнодоступних дарів природи (ягоди, ди­чина, риба тощо).

6) Набуття права власності на безхазяйну річ (майно).

6) Набуття права власності на рухому річ, від якої власник від­мовився. Умови: а) власник ясно відмовився від свого майна; б) це майно є рухомим; в) набувач фактично заволодів такою річчю; г) припускається, що набу­вач має намір стати власником речі.

7) Знахідка — це виявлення речі, що вибула з володіння влас­ника попри їх волю. Особа, яка знайшла загублену річ набуває ПВ на неїпісля спливу 6 місяців, з моменту заявлення про знахідку в органи міліції або ОМС. Умови: а) не встановлено власника; б) власник або інша особа не заявили про своє право на річ. (Винагорода за знахідку в розмірі до двадцяти відсотків вартості речі).

8) Скарб - закопані у землі чи приховані ін­шим способом гроші, валютні цінності, інші цінні речі, власник яких невідомий або за законом втратив на них право власності, на­буває особа, яка його виявила. Якщо ж скарб був прихований у майні, що належить на праві власності іншій особі, особа, яка його виявила, та власник майна, у якому скарб був прихований, набува­ють у рівних частках право спільної часткової власності на нього.

9) Набуття права власності за набувальною давністю -особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном — протягом п'яти років, набуває право власності на нього (набувальна

10) Набуття права власності у разі приватизації державного май­на та майна, що є у комунальній власності,

11) Самочинне будівництво. Такі дії можуть створити право власності на самочинно зведені жилий будинок у разі подальшого узаконення будівництва .

Похідні (вторинні) способи набуття права власності

При похідних способах набуття права власності право набувача ґрунтується на праві відчужувача.

Такими способами є: придбання майна за договором і в поряд­ку спадкування.

1) Договір як узгоджене волевиявлення двох

2) Спадкування.

Право власності припиняється у разі:

1) відчуження власником свого майна;

2) відмови власника від права власності;

3) припинення права власності на майно, яке за законом не мо­же належати цій особі;

4) знищення майна;

5) викупу пам'яток історії та культури;

6) викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю;

7) викупу нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою сус­пільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене;

8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;

9) реквізиції;

10) конфіскації.

15/2

Право власності в об’єктивному та в суб’єктивному розумінні.

- В об’єктивному розумінні право власності – це система правових норм, що регулюють відносини щодо набуття, здійснення, припинення та захисту права власності в суб’єктивному розумінні.

- Правом власності в суб’єктивному розумінні є найбільш повне право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

- Право власності в суб’єктивному розумінні розкривається через повноваження (правомочності) власника, які складають зміст права власності. Відповідно до ст. 317 ЦК України зміст права власності складають три повноваження :

1) право володіння;

2) право користування;

3) право розпоряджання

- На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

• Право володіння – забезпечена законом можливість мати у себе певну річ, утримувати її у своєму господарському підпорядкуванні (фактично тримати річ, зараховувати на баланс та ін.)

• Право користування – забезпечена законом можливість вилучати корисні властивості речі в процесі її експлуатації, господарського чи іншого використання;

• Право розпоряджання – забезпечена законом можливість визначати юридичну долю речі шляхом зміни її належності, стану чи цільового призначення (передача за договором іншій особі, знищення, переробка тощо).

- Усі перелічені повноваженя належать, як правило, лише власникові майна. Однак, вони можуть належати також іншим особам (нприклад, наймачеві (орендареві).

- Однак, ці три повноваження не завжди можуть бути реалізовані влсником, їх здійснення може бути тимчасово зупинене (довічне утримання (догляд), накладення арешту на майно, передання майна в заставу ін.).

• Суб’єктами права власності в Україні є Український народ та інші учасники цивільних відносин.

• Усі суб’єкти права власності рівні перед законом :

1. їм забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ч.3 ст. 319 ЦК);

2. їм забезпечується рівний захист права власності (ч.1 ст. 386 ЦК).

Види права власності :

1) власність Українського народу в особі органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

2) приватна власність :

- фізичних осіб;

- юридичних осіб;

3) державна власність – власність держави україни та інших держав в особі органів державної влади;

4) комунальна власність - власність територіальних громад;

5) власність Автономної Республіки Крим в особі органів влади АРК.

Здійснення права власності та його межі

У ст. 319 ЦК встановлена „свобода здійснення права власності”

• Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

• Він може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

• Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Встановлюючи свободу здійснення права власності законодавець визначив її межі

- Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК власність зобов’язує.

Межі здійснення права власності :

1. при здійснення своїх прав та виконанні обов’язків власник зобов’язаний додержувати моральних засад суспільства;

2. власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян;

3. власник не може використовувати право власності на шкоду інтересам суспільства;

4. власник не може погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі;

5. діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов’язано допустити до користування його майном інших осіб.

3. - Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

- Презумпція „правомірності набуття права власності”

(якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом – ч.2 ст. 328 ЦК).

СПособи набуття права власності.

- Прийнято поділяти на первісні і похідні.

- В основу поділу в юридичній літературі покладаються різні критерії :

- за черговістю виникнення (вперше виникає чи вже існувало);

- в залежності від волі попереднього власнока (з його волі чи без такої);

- за правонаступництвом (з переходм прав та обов’язків чи без такого).

- До первісних способів набуття права власності належать :

1) набуття добросовісним набувачем права власності на майно відчужене особою, яка не мала на це права;

2) набуття права власності на новостворене майно;

3) набуття права власності на перероблену річ;

4) привласнення загальнодоступних дарів природи;

5) набуття права власності на безхазяйну річ;

6) набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився;

7) набутя права власності на знахідку;

8) набуття права власності на бездоглядну домашню тварину;

9) набуття права власності на скарб;

10) набувальна давність.

- До похідних способів належать :

1) набуття права власності на підставі цивільно- правовичх правочинів :

- договір;

- спадкування;

2) набуття права власності у разі приватизації державного та комунального майна:

3) інші.

4. - Підстави набутя права власності для одних учасників цивільних відносин водночас є підставами його припинення для інших.

- Цивільний кодекс України містить спеціальні підстави припинення права власності :

1. відчуження власником свого майна;

2. відмова власника від права власності;

3. припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;

4. знищення майна;

5. викуп пам’яток історії та культури;

6. викуп земельної ділянки у зв’яку із суспільною необхідністю;

7. викуп нерухомого майна у зв’язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене;

8. накладення стягнення на майно за зобов’язаннями власника;

9. реквізиція;

10. конфіскація;

11. припинення юридичної особи чи смерть фізичної особи.

- Право власності може бути припинено в інших випадках, встановленх законом.