53.Відповідальність за шкоду, завдану ушкодженням здоров’я або смертю громадянина

Життя і здоров'я фізичної особи є матеріальним благом, яке не підлягає грошовій оцінці. Тому в цьому підрозділі йдеться не про відшкодування збитків, які виникають у зв'язку з каліцтвом особи чи її смертю, а про сплату певного відшкодування у зв'язку з тим, що вона втратила заробіток, понесла додаткові витрати, пов'язані із лікуванням, протезуванням тощо.

Ф.о/ю.о, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати:

• заробіток (дохід), втрачені потерпілим внаслідок зменшення професійної або загальної працездатності;

• додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків…

• моральну шкоду незалежно від її вини.

Особливості відшкодування шкоди залежать від обставин та умов, за яких вона була заподіяна:

а) під час виконання особою договірних зобов'язань;

б) джерелом підвищеної небезпеки;

в) під час виконання трудових обов'язків;

г) фізичній особі-підприємцю;

д) малолітній або неповнолітній особі.

Розмір відшкодування, яке підлягає виплаті, залежить від таких обставин:

• розміру заробітку потерпілого;

• ступеня втрати професійної працездатності;

• вини потерпілого.

Розмір втраченого фізичною особою заробітку (доходу) визначається виходячи із:

• середнього місячного заробітку, який потерпілий мав до каліцтва;

• ступеня втрати професійної працездатності, а за її відсутності — загальної працездатності.

Розрізняють професійну працездатність, тобто здатність виконувати певну роботу, яка потребує кваліфікаційних навичок, та загальну працездатність — здатність до некваліфікованої праці. Відсоток втрати професійної працездатності встановлюється медико-соціальною експертизою. При частковій втраті професійної працездатності загальна працездатність не враховується, оскільки потерпілий може працювати за своєю професією. Ступінь втрати загальної працездатності обраховується в разі повної втраті професійної працездатності.

Для визначення середнього заробітку загальна сума доходу, який отриманий потерпілим за останні 12 або за 3 останні календарні місяці, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, ділиться відповідно на 12 або на 3. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Вина потерпілого. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню чи збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого розмір відшкодування зменшується. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування:

• додаткових витрат (ліки, протезування, додаткове харчування);

• шкоди, завданої смертю годувальника;

• витрат на поховання.

Потерпілий має право вимагати збільшення розміру відшкодування шкоди, якщо його працездатність знизилася порівняно з тією, що була на момент присудження розміру відшкодування.

Особливостями визначення доходу, втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи-підприємця, є те, що розмір відшкодування визначається з річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на 12. Розмір доходу визначається на підставі даних органу державної податкової служби.

У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я малолітньої особи заподіювач шкоди зобов'язаний відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.

Після досягнення потерпілим 14 років йому необхідно відшкодувати також шкоду, пов'язану із втратою або зменшенням його працездатності, виходячи із розміру встановленої законом мінімальної заробітної плати.

У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають його утриманці, а також дитина, яка народилася після його смерті (протягом 10 місяців).

Шкода відшкодовується:

1) дитині — до досягнення нею 18 років (учню, студенту — до закінчення навчання, але не більш як до 23років);

2) чоловікові (дружині), батькам (усинов.), які досягли пенсійного пенсійного віку, вст.. законом —довічно;

3) інвалідам — на строк їх інвалідності;

4) одному із батьків (усинов.), або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не прац-ть і здійснюють догляд за малоліт. дітьми, братами/сестрами, внуками померлого — до14 років;

6) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого — протягом п'яти років після його смерті.

Порядок: Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Відшкодування витрат на поховання

Особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

За заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодув. шкоди підлягає індексації на підставі ріш. суду.