57.Майнові права і обов’язки подружжя

Майнові правовідносини подружжя – це взаємопов’язані дії жінки і чоловіка щодо володіння, користування, розпорядження належним їм майном.

Види:

1. Речові – відносини подружжя щодо права власності на майно, права користування речами, які належать кожному з них:

• Відносини власності – виникають щодо володіння, користування, розпорядження майном(спільна сумісна власність і розподільним майном)

• Які складаються щодо прав користав. чужою річчю – виникають щодо роздільного майна(користування автомобілем)

2. Зобов’язальні – щодо взаємного утримання(аліменти), договірні відносини. Виникають внаслідок укладення шлюбного Д, Д. про поділ спільного майна, договір про об’єднання майна внаслідок припису закону(взаємне утримання)

Роздільне майно

Особиста приватна власність жінки і чоловіка:

1. Майно, набуте до шлюбу(незалежно від тривалості шлюбу)

2. Набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування, спадкування

3. Набуте за час шлюбу, але за кошти, які належать йому/їй особисто. Це гроші, які отримані внаслідок спадкування, дарування, набуті до шлюбу

4. Особиста приватна власність – речі індивідуального користув. і коштовності, придбані за рахунок коштів подружжя

5. Премії, нагороди, отрим. за особисті заслуги. За ріш. суду ч. чи ж. може отримати частину, якщо сприяли її одерж.

6. Кошти одержані внаслідок відшкодування за втрату речі і компенсація моральної шкоди

7. Страхові суми, одержані за обов’язковим особистим страхуванням, або страхові суми, одержані за добровільним страхуванням, якщо страхові внески вносилися за рахунок коштів, які були особистою приватною власністю кожного з них

8. Суд може визнати приватною власністю майно, набуте за час окремого проживання і припинення фактичних шлюбних відносин

9. Якщо у майно, яке належить ч. чи ж. вкладені кошти її або його, то за рішенням суду ці кошти визнаються особистою приватною власністю ч. чи ж.

Якщо річ належить одному з подружжя і вона дає приплід або доходи, то вони належать особі, якій належить річ.

Спільне майно

Спільна сумісна власність – кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування.

Об’єкти:

1. Майно, набуте за час шлюбу

2. Заробітна плата, пенсія, стипендія та інші грошові надходження такого типу

3. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше цінне майно в т.ч. гонорар, виграш, які були одержані за цим договором є об’єктом права ССВ подружжя

4. Речі професійних занять кожного з подружжя

Майно, яке було власністю одного з подружжя за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних грошових чи трудових витрат, або витрат другого з подружжя, то воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права ССВ.

Правила щодо розпорядження спільним майном подружжя

1. Правочини щодо нерухомого та деяких видів рухомого майна мають бути нотаріально посвідчені і підлягають державній реєстрації(купівля-продаж земельної ділянки), нотаріальна форма(спадковий договір, заповіт подружжя, шлюбний договір)

2. Правочин предметом якого є цінне майно – згода іншого з подружжя виражається письмово

3. Подружжя може укладати правочин щодо майна, яке не є цінним – згода іншого в усній формі

4. Дрібні побутові правочини щодо спільного майна, мають усну форму і не можуть бути визнані недійсними на тій підставі, що не було згоди іншого з подружжя

Поділ спільного майна

Можливий як під час шлюбу так і після розірвання, як у добровільному і у судовому порядку.

Добровільно – якщо подружжя домовилося щодо визначення часток кожного з них у праві на майно а також дійшло згоди щодо конкретного поділу майна. Умови поділу можуть бути передбач. в спец. Д про поділ майна або у шлюбному договорі.

Судовий – якщо між подружжям виникає спір щодо розміру належних їм часток або способу поділу спільного майна.

Розмір часток кожного з подружжя є рівним, але ЗУ встановлено 2 винятки коли майно може бути збільшено/зменшено:

1. Зменшення частки – за обставин, що мають істотне значення(якщо один витрачає його на шкоду сім’ї)

2. Збільшення частки – з одним із подружжя проживають неповнолітні діти або неповнолітні непрацездатні діти, але за умови, що розмір аліментів не достатній для забезпечення належного виховання.

Майно може ділитися в натурі, а неподільні речі – присуджуватися одному з подружжя.

Шлюбний договір – це договір, який подружжя укладає до/після реєстрації шлюбу.

Форма – письмова, нотаріально посвідчена.

Зміст – майнові відносини, а особисті немайнові права зазначатися не можуть.

Об’єкт (права ССВ) - є житло, набуте одним з подружжя за час шлюбу, внаслідок приватизації держ. чи комунального житлового фонду, земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі одному з подружжя.

Утримання

Загальні підстави:

1. Подружжя перебуває у зареєстрованому шлюбі

2. Один з подружжя потребує допомоги, є непрацездатним за віком чи станом здоровя

3. Подружжя-позивач потребує матеріальної допомоги

4. Інший з подружжя має можливість надавати таку допомогу

Спеціальні підстави:

1. Стягнення аліментів на утримання того з подружжя, який доглядає малолітню дитину

2. На того, з яким проживає дитина інвалід

3. Утримання осіб, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах

Умови набуття утримання при фактичних шлюбних відносинах:

1. Проживання однією сім’єю

2. Проживання однією сім’єю протягом тривалого часу

3. Непрацездатність позивача настала саме під час спільного проживання

4. Позивач потребує матеріальної допомоги

5. Відповідач за своїм матеріальним становищем має можливість надавати таку матеріальну допомогу