Благодійник людства

Цього року минає 215 років від часу винаходу способу консервування продуктів харчування.

Плануючи свій похід країнами Європи, Наполеон пообіцяв премію у 12 тисяч франків за винахід надійного способу тривалого зберігання продуктів харчування для армії. Такий спосіб було винайдено 1795 року. Кухар, кондитер та продавець оцту Ніколя Франсуа Аппер довів таке: якщо скляні чи керамічні банки – заповнити варенням, бульйоном або смаженим м'ясом, наглухо їх закрутити, а потім довго кип'ятити у воді, то вміст банок не зіпсується і залишиться цілком їстівним упродовж року.

Обіцяну винагороду Аппер отримав лише 1809 року. Чотирнадцять років йому довелося доводити переваги свого методу. За свій винахід він отримав не тільки премію Наполеона, але й титул «Благодійник людства», золоту медаль Товариства заохочення національної промисловості. Після цього Аппер видав книгу «Мистецтво зберігання впродовж кількох років тваринної та рослинної субстанції» та заснував у Парижі перше у світі консервне виробництво. Називалося воно «Дім Аппера», продукцією якого захоплювалася вся Європа.

Однак були й окремі недоліки. Скляно-керамічну тару замінили на металеві банки англійського механіка Пітера Дюранда, які робили з листового металу завтовшки в кілька міліметрів. Відкривати такі консерви було вкрай складно. На банці з телячою печенею, виробленою 1824 року, був, наприклад, такий напис: «Відкрити за допомогою зубила й молотка, прорізавши верхню кришку по периметру». Пізніше з'явився спеціальний консервний ніж, який 1858 року запатентував американець Езра Уорнер.

(За публікаціями «Робітничої газети»)

Завдання 4. Прочитайте текст. Визначте його стильову належність. Доберіть дві-три назви. Запишіть їх, підкресліть найбільш вдалу, на ваш погляд. Аргументуйте свій вибір. Складіть вільний конспект статті.

Шануй одежину, а люди – тебе

В усі часи оберегом для людини був одяг. Він прикривав не лише від холоду, а й від недоброго ока.

Раніше вишивалися комір сорочки, низ і манжети рукавів. Таким чином, вишивка обрамляла тіло людини й захищала її від зла. Це ж стосується головного убору: для дівчат вінок, жінок – хустка, очіпок, намітка. За давніх часів люди уявляли світ у трьох вимірах. Верхній світ – небесний, світ богів. І головний убір ставав наче посередником між людиною та вищим світом.

Відомо, що зображення кола – це магічний знак, оберіг, символ сонця. Начільну пов’язку – стрічку, що служила оберегом і символізувала сонячний диск, дівчата носили з найдавніших часів.

Оберегом від зла був віночок, що плели дівчата. У повному українському вінку було дванадцять квіток, кожна з яких булла символом: безсмертник – символ здоров’я, деревій – нескореності, барвінок – життя та безсмертя людської душі, цвіт вишні та яблуні – символ материнської відданості, любисток і волошка – вірності в коханні, ромашка – дівочої чистоти та цноти, ружа, мальва та півонія – віри, надії та любові, хміль (вусики) – гнучкості та розуму. До віночка в’язали кольоровістрічки. Посередині світло-коричнева стрічка – символ матінки-землі, зліва та справа дві жовті – символ сонця, світло-зелена й темна – символи живої природи, краси та юності, далі йдуть синя та блакитна – символи неба й води; потім з одного боку оранжева – символ хліба, з іншого – фіолетова – символ розуму, малинова – символ щирості та рожева – символ багатства; по краях вінка в’язали білі стрічки – символ чистоти, на лівій внизу вишивали сонце, на правій – місяць.

Вінок недаремно є одним із основних образів, що фігурують у зразках народної творчості. З ним дівчата ворожили, пускаючи його за водою й т. ін. Він був постійним атрибутом святкового одягу, особливо це стосується весілля.

Як уже зазначалося, магічним знаком-оберегом ще задовго до християнства був хрест. Він уважався символом чотирьох сторін світу – сходу, заходу, півночі та півдня. Намагаючись захистити себе з усіх боків від зла, хвороб, нечистої сили, наносили знак хреста на денце капелюха (на Поділлі), вишивали на крисах (на Львівщині).

А дівчата пришивали до гільця вовняні кульки спереду, заду та з обох боків, що теж служило знаком хреста та оберігало з чотирьох боків.

Оберегом у давнину був і пасок. Про це свідчить обряд «зв’язування пояса» для хлопчиків, які досягли трьох років. Недаремно ж дуже часто зустрічаємо й у Біблії нагадування Ісуса своїм учням, щоб «рамена їхні були підперезані».

Хто забуває минуле, той не вартий майбутнього – справедливість цього вислову перевірена часом. Неможливо пробачити сучасному українцю небажання осягнути багатющий шар народної культури. Прикро, коли народ забуває свої духовні традиції, народні звичаї, моральні засади.

Пам’ятайте, що «нащадки пам’ять бережуть». Заповнюючи «білі плями» у своїх знаннях та латаючи порожнечі душі, тобто повертаючись обличчям до духовної культури свого народу, ми повертаємося до джерел, що живлять його дух, ми п’ємо з його душі-криниці.

У кожному з нас живе наш пращур. Тому за відсутності ікони, ми подекуди молимось, повертаючись обличчям до сонця, ми часто пов’язуємо з фазами Місяця не лише зміни погодних явищ, але й власне самопочуття, ми переконані у впливі цих фаз на виконання приписів народної медицини, свідомо чи несвідомо з острахом ставимося до того часу, коли місяць уповні тощо. І хоч на хвильку, але захоплено стріпнеться душа, схвильовано перебираючи найзаповітніші, найпалкіші бажання, та прикипить око до яскравого вогника падаючої зірки – а раптом наші предки не помилялися?.. (За М. Шкодою).

Завдання 5. Прочитайте статтю. Визначте її стильову належність. Використовуючи розроблену пам’ятку, складіть змішаний конспект статті.