Схеми розбору словосполучення і речення

Схема розбору підрядного словосполучення

 Аналізоване словосполучення.

1. Тип словосполучення за ступенем поєднання слів: лексичне, фразеологічне, синтаксичне.

2. Тип словосполучення за характером зв'язку між словами: підрядне, сурядне.

3. Основне слово, яким членом речення виступає, морфологічне вираження (частина мови, форма).

4. Залежне слово, яким членом речення виступає, морфологічне вираження (частина мови, форма).

5. Тип словосполучення за морфологічним вираженням головного слова: дієслівне, іменникове, прислівникове, прикметникове.

6. Тип словосполучення за складом: просте, складне.

7. Тип словосполучення за характером смислових відношень між залежним і головним словом: атрибутивне, об'єктне, обставинне.

8. Тип підрядного зв'язку між головним і залежним словом:

* узгодження: а) повне чи неповне? б) у яких граматичних значеннях? в) якими засобами виражене узгодження?

* керування: а) сильне чи слабке? б) якими засобами виражене (інтонація, флексія, прийменник)? в) безпосереднє чи посереднє?

* прилягання: а) якими засобами виражене прилягання?

* тяжіння: а) якими засобами виражене (інтонація, флексія)?

Зразок:

 Вгорі латкою палає жовтогаряче небо вечора (В.Винниченко).

Аналізоване словосполучення: жовтогаряче небо.

1. Словосполучення синтаксичне, синтаксично змінне.

2. За характером синтаксичного зв'язку підрядне.

3. Основне (головне) слово небо, підмет, виражений іменником у називному відмінку.

4. Залежне слово жовтогаряче, узгоджене означення, виражене прикметником середнього роду в називному відмінку однини.

5. За морфологічним вираженням головного слова словосполучення іменникове.

 6. За складом просте.

7. За характером смислових відношень між залежним і стрижневим словом – атрибутивне.

8. Залежне слово зв'язане з головним зв'язком узгодження, повне, у середньому роді, називному відмінку однини, виражене узгодження інтонацією і флексією -е.

Схема синтаксичного аналізу простого речення

1. Указати, що речення просте.

2. Тип речення за метою висловлення: розповідне, питальне, спонукальне.

3. Речення окличне чи неокличне.

4. Охарактеризувати речення за його будовою: а) двоскладне чи односкладне (тип односкладного); б) поширене чи непоширене; в) повне чи неповне (указати, який член речення пропущено);г) ускладнене чи неускладнене (чим ускладнене).

5. Підмет, чим він виражений.

6. Присудок, його тип, чим він виражений.

7. Другорядні члени, їх тип, чим виражені, від яких членів речення залежать, яким типом зв'язку з ними пов'язані. (Спочатку розглядаємо групу підмета, а потім групу присудка).

8. Поясніть розділові знаки.

Зразок:

Марійка мовчки дивилась на здивовану подругу (О.Десняк).

1. Речення просте.

2. Розповідне.

3. Неокличне.

4. Двоскладне: поширене, повне, неускладнене.

5. Підмет Марійка, простий виражений іменником.

6. Присудок дивилась простий дієслівний, виражений дієсловом дійсного способу.

7. У групі присудка є другорядні члени речення: обставина способу дії мовчки виражена прислівником, залежить від присудка дивилась (дивилась (як?) мовчки) і поєднується з ним зв'язком прилягання, непрямий додаток на подругу виражений іменником з прийменником, залежить від присудка (дивилась (на кого?) на подругу) і поєднується з ним зв'язком керування; узгоджене означення здивовану виражене дієприкметником, залежить від додатка (подругу (яку?) здивовану) і поєднується з ним зв'язком узгодження.

Схема синтаксичного аналізу складносурядного речення

1. Аналізоване речення.

 2. Із скількох частин складається? Назвати їх.

 3. Які змістові відношення та їх відтінки існують між частинами, єднальні (перелік одночасних або сумісних явищ, перелік послідовних явищ, наслідково-висновкові відношення), протиставні, зіставні, розділові (чергування явищ, несумісність явищ, непевність сприйняття), приєднувальні, градаційні?

4. Якими засобами зв'язані частини складносурядного речення (інтонація, сурядні сполучники, порядок розташування частин, спільний другорядний член, наявність у наступній частині співвідносного займенника або прислівника)?

5. Якими є частини складносурядного речення за наявністю головних членів, другорядних, за ускладнюючими засобами, за повнотою?

6. Характеристика кожної частини за членами речення (зв'язки, засоби зв'язку, відношення між ними).

7. Розділові знаки в реченні 8. Графічна схема речення.

Зразок:

1. Дівчина троянди поливала, і кудись котилась хмар навала, і сміялась осінь за вікном (В.Сосюра).

2. Це речення складносурядне, складається з трьох предикативних частин: 1) Дівчина троянди поливала, 2) кудись котилась хмар навала, 3) сміялась осінь за вікном.

3. Між частинами відношення єднальні (перелік одночасних, сумісних дій).

4. Частини зв'язані між собою сурядною (перелічувальною) інтонацією, сурядними (єднальними) сполучниками.

5. Всі частини складного речення – за моделлю простого речення – двоскладні, поширені неускладнені, повні.

6. Перша частина – Дівчина троянди поливала – предикативний центр – дівчина поливала; підмет (дівчина) простий, виражений іменником жіночого роду, у формі називного відмінка однини: присудок (поливала) простий дієслівний, виражений перехідним дієсловом дійсного способу, минулого часу, жіночого роду, однини. Зв'язок між підметом і присудком координація, засіб вираження зв'язку флексія – а, інтонація, відношення предикативні. Поливала (що?) троянди – включає прямий додаток, виражений іменником жіночого роду, у знахідному відмінку множини: зв'язок із присудком – сильне безприйменникове керування: засіб вираження зв'язку – флексія -і; відношення об'єктні (За цим зразком розбирається кожна частина).

7. Коми відділяють частини складносурядного речення за правилами «Українського правопису».

 8. Графічна схема речення така: [1] , і [2], і [3].

Схема аналізу складного безсполучникового речення

1. Аналізоване речення.

2. Яке це речення за метою висловлювання, емоційним забарвленням (розповідне, питальне, спонукальне, окличне).

3. Яка інтонація є засобом зв'язку?

4. Кількість предикативних частин, що входять до складу речення (виділити кожну з них).

5. Речення з однотипними (однорідними) частинами, з різнотипними (неоднорідними) чи ускладненого типу?

6. Які смислові відношення існують між частинами складного безсполучникового речення з однотипними частинами (перелік одночасних чи сумісних явищ, перелік послідовних у часі явищ, зіставлення чи протиставлення явищ)?

7. Яку підрядну частину нагадує собою одна з предикативних частин прогнозованого безсполучникового речення з різнотипними частинами (з'ясувальне, часове, способу дії, умови, мети тощо)?

8. Якими засобами виражені смислові і синтаксичні зв'язки між предикативними частинами речення (співвідношення часових, видових і способових форм дієслів – присудків, порядок розташування предикативних частин, спільний другорядний член, наявність у наступній частині співвідносного займенника чи прислівника, наявність у першій частині слова, що потребує пояснення)?

9. Перша предикативна частина (аналіз за схемою простого речення: двоскладне, односкладне (тип односкладного); поширене; повне, неповне: головні і другорядні члени речення (аналізуються за схемою синтаксичного розбору простого речення), словосполучення (відношення і зв'язки).

10. Друга предикативна частина.

11. Розділові знаки у складному безсполучникову реченні.

12. Схема речення (графічна і лінійна).

 Зразок:

1. Відбились зорі у воді, летять до хмар тумани... (О.Гончар).

2. Розповідне, неокличне.

3. Безсполучникове, бо засобом зв'язку предикативних частин є інтонація переліку, що виражає логічну однорідність.

4. Речення складається з двох предикативних частин: 1) Відбились зорі у воді; 2) Летять до хмар тумани.

5. Речення з однотипними частинами.

6. Між предикативними частинами складного безсполучникового речення єднальні відношення (перелік сумісних явищ).

7. Предикативні частини з'єднані між собою, крім інтонації, співвідношенням способових (дійсний спосіб) форм дієслів-присудків.

8. Перша предикативна частина співвідноситься з двоскладним, поширеним, повним, неускладненим простим реченням. (Головні і другорядні члени речення, словосполучення аналізуються за схемою синтаксичного розбору простого речення).

9. Друга предикативна частина (аналіз за схемою простого речення).

10. Предикативні частину відділяються між собою комою

11. Графічна схема: ?, ?. Лінійна схема: [ ], [ ].

Схема аналізу багатокомпонентного речення з різними видами зв'язку

1. Аналізована конструкція (речення).

2. Яке речення за метою висловлювання, емоційним забарвленням (розповідне, питальне, спонукальне, окличне)?

3. Предикативні частини, з яких складається речення, виділити (пронумерувати) кожну з них.

 4. Предикативні частини, що виділяються на вищому рівні членування (об'єднані сурядним чи безсполучниковим зв'язком). Смислові відношення між ними.

5. Предикативні частини, що виділяються на нижчому рівні членування (вони приєднуються підрядним зв'язком).

6. Який член головної предикативної частини (чи вся частина пояснюється підрядною?

7. На яке питання відповідає підрядна частина.

 8. Якими сполучниками чи сполучними словами приєднується до головної?

9. 3 яким підрядним реченням співвідноситься підрядна частина (чи підрядні)?

10. До якого різновиду багатокомпонентних складних речень з різними видами зв'язку належить речення (з сурядним і підрядним; з безсполучниковим і підрядним; з сурядним, безсполучниковим і підрядним).

11. Аналіз предикативних частин за схемою простого речення.

12. Розділові знаки в реченні.

13. Схема речення.

Зразок:

1. Тадей навчив свою молоду дружину грамоти, зате вона передала синові разом з молоком рідну мову, пісню, той особливий ліризм, що б’є з поезій Рильського чистим українським джерелом (Ю.Лавріненко).

2. Речення розповідне, неокличне.

3. Складається з трьох предикативних частин: 1) Тадей навчив свою молоду дружину грамоти; 2) вона передала синові разом з молоком рідну мову, пісню, той особливий ліризм; 3) що б'є з поезій Рильського чистим українським джерелом.

4. На вищому рівні членування виділяються дві предикативні частини (1 і 2), з'єднані сурядним зв'язком (сурядність протиставна, виражена інтонацією протиставлення, сполучником зате та порядком розташування предикативних частин).

5. На нижчому (внутрішньому) рівні членування виділяється третя предикативна частина, що пояснює у попередній предикативній іменник ліризм, відповідає на питання який? і приєднується сполучним словом що (його можна замінити словом який), яке виступає підметом у цій частині речення. Це складнопідрядне присубстантивно-атрибутивне (означальне) речення.

6. У реченні поєднується сурядний і підрядний, зв'язок. Отже, це багатокомпонентне складне речення з сурядним і підрядним зв'язком.

 7. Перша предикативна частина (аналізується за схемою простого речення), друга предикативна частина...

8. Кома ставиться після першої предикативної частини перед сполучником сурядності зате і після другої – перед сполучним словом що.

9. Графічна схема речення: [ ], зате [ ], (що...).

Схема стилістичного аналізу тексту

Стилістичний аналіз передбачає віднесення тексту до певного функціонального стилю на основі виконуваної ним комунікативної функції й тих стильових ознак, які забезпечують досягнення поставленої мети.

1. Прочитайте текст. Довести, що запропонований уривок є текстом, а не набором речень.

2. Визначити вид тексту: розповідь, опис чи роздум (або ж поєднання їх); знайти зачин, основну частину, кінцівку.

3. Визначити комунікативні завдання тексту.

4. Вказати сферу застосування тексту.

5. Вказати й обґрунтувати форму викладу змісту (монологічна чи діалогічна).

6. Назвати характерні особливості висловлювання (невимушеність, офіційність, образність, емоційність та ін.).

7. Визначити мовні особливості тексту (лексика, фразеологія, граматичні риси). Назвати слова, які є стрижневими щодо ідеї.

8. Якщо необхідно, застосувати стилістичний експеримент. Обґрунтувати свої міркування.

9. Зробити висновок про належність тексту до того чи того функціонально-стилістичного різновиду мовлення.

Зразок розбору

Квітки інею на кожному дереві не схожі між собою, відмінні. Особливо пишними видаються на сосні, де оточена інеєм хвоя нагадує хризантеми завбільшки в кулак. Гострі іскорки сіються донизу так, як навесні сіються пелюстки з розквітлої черешні та вишні.

Коли від лісу через поле поглянеш на село, то о цій зимовій порі, коли палає сонце і увесь простір  завуальований інеєм, здається тобі село пастельною картиною, де використано тільки білий колір...

Є. Гуцало

Аналізований уривок є текстом, оскільки речення, що входять у його структуру, пов’язані за змістом та граматично. Це виявлено у їхній функціонально-змістовій залежності, взаємозумовленості  мовної будови, детермінованої комунікативними завданнями. Компоненти складного утворення пов’язані між собою ланцюговим зв’язком, що полягає в спадкоємності, створюваній у лінійній послідовності спільності елементів: іній –  інеєм – іскорки – інеєм – білий колір.

Текст являє собою поєднання опису з елементами розповіді. Зачин «Квітки ... відмінні». Основна частина – «Особливо ... інеєм». Кінцівка «здається ... білий колір».

В уривку наведено опис зимового дня, морозного і сонячного. Автор намагається зробити його таким, що викликав би в уяві читачів зримі картини. З цією метою використано слова в переносному значенні: квітки інею, іскорки, палає сонце, завуальований інеєм, художні засоби – епітети (гострі іскорки), гіперболу (хризантеми завбільшки з кулак), метафору(пелюстки сіються). Важливу роль відіграє порівняння об’єктів, хоч порівняльних зворотів немає. Зіставлення виражено по-іншому: квітки інею (вкриті інеєм гілки, схожі на квітки); хвоя нагадує хризантеми; іскорки сіються  ... так, як навесні сіються пелюстки; простір здається пастельною картиною. У тексті відтворено тільки зорові враження, і це виразно передає тишу та спокій погожого зимового дня. На цей же ефект працює й граматична структура речень: усі вони розповідні, складаються з багатьох слів. Єдине просте речення (перше в уривку) ускладнене однорідними означеннями не схожі, відмінні, зміст яких дуже близький. Це сповільнює темп розповіді. Всі інші речення складні сполучникові, останнє з трьома підрядними і дієприкметниковим зворотом після пояснювального іменника. Це також надає текстові спокійного, розміреного звучання.

Застосовуючи в другому абзаці узагальнювально-особове речення, автор ніби залучає читача до співвідчуття змальованої краси природи, впливає на його естетичні почуття. Отже, основна функція тексту – вплив через художній образ, що й визначає його належність до художнього стилю.

Навчальне видання