13. Поняття про біологічний та паспортний вік.

Поняття біологічного віку виникло в результаті усвідомлення нерівномірності розвитку, зрілості і старіння. Одна з найважливіших закономірностей онтогенезу - це нерівномірність вікових змін. Це явище служить причиною розбіжності між хронологічним і біологічним віком організму.

Вік - тривалість періоду від моменту народження до теперішнього або будь-якого іншого моменту часу.

Вік анатомо-фізіологічний - вік, що визначається за сукупністю обмінних, структурних, фізіологічних, регуляторних процесів. Цей вік може не відповідати календарному віку.

Вік хронологічний (паспортний) - період часу від моменту народження до теперішнього або будь-якого іншого моменту числення.

Біологічний вік, або Вік розвитку - модельне поняття, яке визначається як відповідність індивідуального морфофункціонального рівня деякої середньостатистичної нормі даної популяції, що відбиває нерівномірність розвитку, зрілості і старіння різних фізіологічних систем і темп вікових змін адаптаційних можливостей організму.

Біологічний вік може випереджати або відставати від хронологічного віку.

Введення поняття "біологічний вік" пояснюється тим, що календарний (паспортний, хронологічний) вік не є достатнім критерієм стану здоров'я і працездатності старіючої людини.

Біологічний вік - це досягнутий окремим індивідом рівень розвитку морфологічних структур і пов'язаних з ним функціональних явищ життєдіяльності організму, який визначається середнім хронологічним віком тієї групи, якій він відповідає за рівнем свого розвитку.

Вік біологічний - вік розвитку. Існування індивідуальних коливань процесу росту і розвитку послужило підставою для введення цього поняття. При описі основних морфологічних особливостей людини в різні періоди використовують, як правило, середні показники. Індивідуальні відмінності в процесах росту і розвитку можуть змінюватись в широких межах. Особливо сильно ці відмінності виявляються в період статевого дозрівання, коли за порівняно короткий проміжок часу відбуваються досить істотні морфологічні та фізіологічні перебудови організму.

Формулювання поняття "біологічний вік" має велике значення, оскільки для багатьох практичних цілей важлива угруповання дітей не тільки за календарним (паспортному) віком, а за ступенем їх розвитку. У значної частини дітей біологічний і хронологічний (календарний) вік збігаються. Проте зустрічаються діти і підлітки, у яких біологічний вік випереджає хронологічний або відстає від нього.

Термін "біологічний вік" з'явився в 30-40-ті роки ХХ ст. в працях російських учених В. Г. Штефко, Д. Г. Рохліна та ін

Проблема біологічного віку є ключем для вивчення впливу часу на зміни організму на всіх етапах індивідуального розвитку від народження до смерті, об'єднуються терміном онтогенез.

14.Карантін, дезінфекція в дитячому колективі при виникненні інфекційних хвороб.

При виникненні інфекційного захворювання в дитячому колективі карантин накладають на всі установа чи групу (клас), де виявлена інфекція, залежно від нозологічної форми, санітарно-епідемічного режиму і планування будівлі. Карантин у дитячому закладі передбачає роз'єднання контактних дітей з іншими. На термін карантину припиняється прийом в групу нових дітей, переведення дітей з карантинної групи в інші колективи та установи. Під час карантину проводять постійне медичне спостереження і лабораторне обстеження дітей та персоналу. З метою впливу на шляхи поширення інфекцій, спричинених збудниками, довгостроково зберігаються у зовнішньому середовищі, проводять дезінфекцію - при нестійких збудниках, швидко гинуть поза організмом (віруси кору, краснухи, вітряної віспи), досить провітрювання приміщення.

Поточну дезінфекцію застосовують у вогнищах до госпіталізації хворого, а при лікуванні вдома - до одужання. Поточну дезінфекцію проводять також в інфекційних лікарнях, соматичних стаціонарах і дитячих установах. Заключну дезінфекцію (в дитячих установах і вдома) проводять після госпіталізації або одужання хворого. Знезараженню підлягають наступні об'єкти: приміщення, де перебував хворий - місця загального користування в квартирі - предмети догляду, посудо - постіль, білизна. Профілактичну дезінфекцію проводять систематично, планомірно в місцях скупчення людей, особливо при швидко змінюються групах (вокзали, потяги, готелі, лазні). Профілактичної дезінфекції піддають воду (хлорування, кип'ятіння), молоко (пастеризація). Для боротьби з низкою інфекцій застосовують дезінсекцію - знищення комах-переносників збудників (воші, мухи, кліщі, комарі) і дератизацію - знищення гризунів. Заходи щодо третього. ланки епідемічного ланцюга (макроорганізм) включають: формування специфічної несприйнятливості (имммунитета) і підвищення неспецифічної резистенції дітей. Специфічна профілактика ряду інфекцій досягається шляхом активної імунізації. Важливими чинниками підвищення неспецифічної резистенції є відповідне віком харчування, вітамінізація їжі, загартовування (використання повітряних і водних процедур, фізичних вправ).