42.Профілактика передачі віл від матері до дитини.

1. Під час вагітності: трансплацентарним, висхідним (через амніотичні оболонки та навколоплодові води) шляхами, а також при діагностичних інвазивних втручаннях.

2. Під час пологів при проходженні плода через природні пологові шляхи.

3. Після пологів  у разі грудного вигодовування.

Стратегія профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини в Україні будується на 4-х компонентному підході, визначеному Всесвітньою організацією охорони здоров’я:

1.попередження інфікування ВІЛ серед жінок

2.профілактика небажаної вагітності 

3.профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини:

а) антенатальна охорона плода;

б) дотестове та післятестове консультування; 

в) обстеження вагітних на ВІЛ;

г) антиретровірусна профілактика та лікування вагітної, роділлі, породіллі та   новонарожденного; 

д) безпечні пологи, обстеження новонароджених на ВІЛ;

е) безпечне вигодовування.

4.турбота та соціальна підтримка після пологів породіллі, новонародженого та членів їх родин.​

Фактори ризику, які підвищують частоту передачі ВІЛ від матері до дитини: 

Прогресуюча стадія ВІЛ-інфекції       

Відсутність антиретровірусної терапії під час вагітності. 

Наявність інфекцій, що передаються статевим шляхом.

Низьке набування маси тіла під час вагітності.

Обтяжений акушерський анамнез.

Загроза переривання вагітності.

Розвиток плацентарної недостатності та затримка розвитку плода, маловоддя.

Довготривалий  безводний період.

Пологи через природні пологові шляхи, інвазивні втручання під час пологів. 

Грудне вигодовування.

Низький соціальний рівень жінки, недостатність харчування,       незадовільні умови проживання.

Шкідливі звички під час вагітності (прийом наркотичних речовин, тютюнопаління, вживання алкоголю). 

Відсутність антиретровірусної терапії для роділлі, породіллі та новонародженого

43. Харчування дітей з віл інфекцією.

Зв'язок між перебігом ВІЛ-інфекції і порушенням харчування має двобічний характер: дефіцит поживних речовин впливає на прогресування ВІЛ-інфекції, тоді як розвиток ВІЛ-інфекції спричиняє порушення стану харчування та трофіки. Основні цілі дієтотерапії у ВІЛ-інфікованих дітей включають: забезпечення нормального росту і розвитку, при необхідності – ліквідацію відставання у фізичному розвитку, усунення дефіциту поживних речовин, попередження прогресування імунодефіциту, поліпшення самопочуття дитини, зниження захворюваності вторинними інфекціями, лікування супутніх інфекцій і захворювань шлунково-кишкового тракту. При первинному та при кожному наступному плановому огляді слід оцінювати стан харчування дитини на підставі даних за останні 1–3 доби або на підставі харчового щоденника (кількісні та якісні характеристики харчування за визначений період часу). Для оцінки харчування аналізуються: 40 - вид і кількість їжі за добу (енергетична цінність, достатність білкових продуктів); - частота і тривалість годувань / прийомів їжі; - апетит, нудота, блювання; - біль або порушення жування, ковтання; - кишкові розлади; - соціальні аспекти харчування: хто годує дитину, загальні санітарні умови, достатність їжі. На всіх стадіях ВІЛ-інфекції дітям необхідна підтримка харчування, для забезпечення достатнього споживання поживних речовин з використанням доступних продуктів і додаванням необхідних вітамінів і мікроелементів відповідно до норми добової потреби (66– 69). Згідно з рекомендаціями ВООЗ (2009), існують три варіанти харчової підтримки дітей, хворих на ВІЛ-інфекцію

.Перший варіант харчової підтримки для ВІЛ-інфікованих дітей в І або ІІ клінічній стадії, які добре зростають, або на АРТ і без клінічних проявів захворювання: рекомендується підвищити енергетичну цінність раціону на 10 % від норми для цього віку. Оцінку нутритивного статусу проводять при кожній плановій оцінці фізичного розвитку

Другий варіант харчової підтримки для ВІЛ-інфікованих дітей із помірною затримкою фізичного розвитку, стагнацією показників фізичного розвитку, втратою маси тіла або при підвищенні потреб в продуктах харчування при клінічних проявах інфекцій або в період одужання після них. Рекомендується підвищити енергетичну цінність раціону на 20–30 % від норми для фактичної маси тіла з урахуванням віку. Білок становить 12–15 % енергетичної цінності раціону. При появі ознак панкреатичної недостатності або стеатореї доцільно призначати панкреатичні ферменти. Оцінку нутритивного статусу проводять через 1–2 тижні після початку корекції харчування, потім кожні 1–2 місяці (залежно від динаміки показників фізичного розвитку).

Третій варіант харчової підтримки для ВІЛ-інфікованих з важким виснаженням, надмірно недостатньою масою тіла або з тяжкими клінічними проявами ІІІ–IV клінічної стадії. Рекомендується лікувальне харчування з підвищенням енергетичної цінності раціону на 50–100 % від необхідної норми для фактичної маси тіла (додатково 60–220 ккал/кг на добу) з урахуванням віку дитини. Доцільно призначати добавки вітамінів і мікронутрієнтів. При наявності ознак панкреатичної недостатності або стеатореї доцільно призначати панкреатичні ферменти. Вибір лікувального харчування і тривалість його призначення (як правило, не менше 6 – 10 тижнів) залежать від клінічної ситуації.

ВІЛ-інфікованим дітям з тяжкою імуносупресією не можна давати продукти, що містять живі мікроорганізми (наприклад, кисломолочні продукти)

. Дітям з порушенням кишкового всмоктування з розвитком непереносимості лактози або білків коров'ячого молока доцільно призначати спеціальні молочні суміші / молочний продукт, що не містить лактози або білка коров’ячого молока. При важкому порушенні всмоктування білків призначають харчові суміші, що містять гідролізати амінокислот. При неможливості забезпечити ентеральне надходження поживних речовин здійснюють повне або часткове парентеральне живлення (тривалість залежить від клінічної ситуації). Згідно з рекомендаціями ВООЗ всім ВІЛ-інфікованим дітям вітамін А призначається 1 раз на 6 міс: у віці від 6 до 12 місяців у дозі 100 000 МО, у віці від 1 до 5 років у дозі 200 000 МО, а також за клінічними показаннями після тяжких інфекцій або при тяжкому виснаженні (67, 70–72).