47. Планування сімї, як основа народження здорової дитини.

За визначенням ВООЗ, термін “планування сім’ї” передбачає ті види діяльності, що мають на меті допомогти окремим особам і подружнім парам досягти певних результатів, а саме:

1. уникнути небажаної вагітності.

2. народити бажаних дітей.

3. регулювати інтервали між вагітностями.

4. вибирати час народження дитини залежно від віку батьків і стану їхнього здоров’я.

5. визначати кількість дітей у родині.

В умовах різкого зниження народжуваності в Україні проблема планування родини набуває сьогодні великої медико-соціальної значущості. Аборт в Україні продовжує залишатися основним методом регулювання народжуваності. При цьому ускладнення після абортів спостерігаються в кожної третьої жінки, а у тих, які вперше завагітніли, їхня частота наближається до 40%. Основними ускладненнями аборту є безплідність, не виношування вагітності, запальні захворювання гені талій, ендокринні порушення, ускладнення при наступних пологах і вагітностях.

Використання контрацептивів у країні є недостатнім у зв’язку з недосконалою системою інформування населення з проблеми планування сім’ї і недостатнім рівнем сексуальної культури.

З огляду на державну значущість цього питання постановою Кабінету міністрів України 13 вересня 1995 року була прийнята Національна програма “Планування сім’ї”. Вона спрямована на подолання кризових тенденцій, що перешкоджають відтворенню населення. Ця програма була покликана сформувати в людей потребу мати повноцінну родину, бажаних здорових дітей і радикально змінити ставлення кожної людини і держави в цілому до проблем планування сім’ї. Слід зазначити, що планування сім’ї є істотним елементом первинної медико-санітарної допомоги. В Україні, як і в багатьох країнах світу, він містить такі основні види діяльності:

1. інформація і консультування населення з питань планування сім’ї.

2. організація служб планування сім’ї.

3. забезпечення населення засобами контрацепції.

4. 4.лікування безплідності і сексуальних розладів.

5. лікування суспільної думки, зміна сформованих уявлень про планування родини як про суто медичну чи внутрішньо сімейну проблему.

6. підвищення рівня знань і кваліфікації щодо даної проблеми не тільки акушерів-гінекологів і лікарів інших спеціальностей, але і медичних працівників середньої ланки, у першу чергу акушерок фельдшерсько-акушерських пунктів.

7. поглиблення і розширення роботи зі статевого виховання дітей і підлітків, підготовка педагогів і батьків з питань сексуального розвитку дітей.

8. залучення засобів масової інформації до висвітлення проблем планування сім’ї сексуальної культури, сімейних взаємин.

9. підвищення доступності і якості медичних послуг у службі планування сім’ї.

За час реалізації національної проблеми планування сім’ї, галузевих заходів вдалося створити ефективно діючу службу планування сім’ї.

Небажана вагітність, аборти і захворювання, що передаються статевим шляхом, руйнують здоров’я молодих людей і ставлять під загрозу їхню здатність мати дітей у майбутньому.

Планування родини покликане забезпечити здоров’я жінки лдя народження бажаних і здорових дітей саме тоді, коли це буде потрібно.

Аборт не повинне бути методом планування родини!!!

Сьогодні реальність така, що близько 60% молодих людей мають досвід статевого життя до 18 років. Таким чином «Період небезпеки» небажаної вагітності збільшується, а знання про те, як її уникнути, мають далеко не всі, це призвело до того, що зараз лікарів не дивує вагітність у дівчаток 13-19 років. Навряд чи знайдеться хоча б одні людина, яка позитивно ставиться до абортів. Але на жаль, у нашій країні аборт залишається асновним способом регулювання народжуваності. Кожен десятий аборт – у молодих жінок до 19 років. Близько 30-50% абортів у жінок старше 19 років повторні. Аборт негативно впливає на перебіг наступних вагітностей, часто призводить до дизгормональних станів, що у майбутньому проявляється порушенняи менструального циклу, мастопатіями, безплідністю. Інша сторона проблеми полягає в тому, що молоді люди часто мають кілька статевих партнерів, часто змінюють їх. Це призводить до збільшення кількості ЗПСШ, таких як сифіліс, гонорея, хиамідіоз, генітампний герпес та інші. Уже зараз кільккість безплідних подружніх пар сягає 20%, причому є чоловіча безплідність.