10. Науково обгрунтованний спосіб життя як основа фізичного здоровя.

Під час фізичних вправ в організмі людини спрацьовують певні механізми, в результаті дії яких посилюються функції не тільки м'язів, але й дихальної, серцево-судинної, нервової та травної систем.

  Фізичний розвиток - це сукупність морфологічних і функціональних показників, які характеризують розвиток організму і дають змогу визначити запаси його фізичних сил, витривалість, працездатність.

  Фізичний розвиток є одним із показників стану здоров'я населення. Його характеризують маса і форма тіла, стан нервової регуляції і втомлюваність. Розміри тіла як результат процесу росту пов'язані з усім комплексом функціональних властивостей: основним обміном та окремими видами обміну речовин і нейротрофічними регуляціями. Унаслідок цього морфологічний тип є основним у характеристиці фізичного розвитку людини, а фізіологічні тести характеризують окремі властивості організму. При високому і позитивному зв'язку структурних і функціональних показників організму морфологічна характеристика дає змогу безпосередньо оцінити запас фізичних сил. Для визначення морфологічного (структурного) типу використовують показники основних розмірів тіла.

  Фізичний розвиток дітей і підлітків відображає закономірність росту і розвитку, процес дозрівання організму, а також його морфологічний стан у кожному віковому періоді. В онто- і філогенезі він залежить як від біологічних чинників (спадковості), так і від складного комплексу соціальних, економічних, гігієнічних, клімато-географічних та інших умов навколишнього середовища.

Під впливом несприятливих факторів рівень фізичного розвитку знижується, поліпшення умов сприяє його підвищенню. Залежність його від соціальних факторів виявили багато вчених світу. Фізичному розвитку дітей сприяє підвищення життєвого рівня населення, раціональне харчування, нормальні умови для виховання і навчання, фізична культура і спорт. Показники фізичного розвитку дітей усіх вікових груп поліпшується не тільки завдяки сприятливій динаміці процесів росту організму, а й унаслідок прискорення розвитку дітей, що називають акселерацією.

  Взаємозалежність фізичного розвитку і стану здоров'я особливо виявляється в період росту організму. Наявність хронічних захворювань негативно впливає на рівень фізичного розвитку дітей, порушуючи терміни вікового розвитку, спричиняючи дисгармонію морфологічного статусу.

  При вивченні фізичного розвитку застосовують уніфіковані методи антропометричних досліджень (антропометрія). З усіх численних морфологічних і функціональних ознак найчастіше беруть до уваги: довжину тіла (зріст), масу тіла, окружність грудної клітки, життєвий об'єм легень, м'язову силу рук, станову силу; оцінюють склад тіла, стан опорно-рухового апарату, форму хребта, грудної клітки, ніг, поставу; визначають ступінь відкладення жирової підкладки і розвиток вторинних статевих ознак. Програма дослідження фізичного розвитку може змінюватися залежно від обстежуваного контингенту та мети обстеження. Індивідуальний фізичний розвиток оцінюють, зіставляючи показники окремих ознак зі стандартами чи типовими середніми значеннями.

  Для визначення середніх показників фізичного розвитку обстежують велику групу практично здорових людей у порівняно короткий термін. Результати обстежень обробляють методом варіаційної статистики. Окремі середні показники є стандартами фізичного розвитку відповідної групи населення.

  Загальноприйнятих стандартів фізичного розвитку немає. Для певної віково-статевої групи, певної території розробляють шкалу регресій фізичного розвитку (кореляційний аналіз), за якою проводять індивідуальну і групову оцінку.

  Особливо цінною є розробка так званих зональних стандартів фізичного розвитку населення окремих територій, подібних за географічними, економічними й екологічними умовами.

  При вивченні фізичного розвитку дітей і підлітків застосовують також індивідуальний метод, тобто метод динамічного спостереження протягом багатьох років. Цей метод дає змогу виявити особливості росту і розвитку кожного індивідуума, пов'язані з умовами життя (харчуванням, режимом, перенесеними хворобами тощо

11.Незбалансоване харчування як причини порушень обміну речовин

 Не збалансоване харчування як причина порушень обміну речовин. В умовах науково-технічного прогресу організація раціонального харчування населення набуває особливого значення. їжа сучасної людини не відповідає енергетичним витратам організму. Основні недоліки харчування-споживання надмірної їжі, особливо продуктів тваринного походження, в тому числі тваринних жирів, високо-рафінованих (очищених) продуктів (солодощів, цукру) при недостатньому споживанні рослинних олій, овочів, фруктів, що містять біологічно активні речовини.

  Диспропорція хімічного складу раціонів харчування є основним фактором ризику. Організму шкодять як недостача, так і надмір харчових речовин. Дотримуючись здорового способу життя, раціонального харчування, можна попередити ряд захворювань та уникнути передчасного старіння.

  Для ритмічної секреції шлунка їжу потрібно споживати регулярно. При нерегулярному харчуванні порушується робота секреторних залоз і їжа погано засвоюється. При цьому в таких людей через певний період часу можуть виникнути різні захворювання шлунково-кишкового тракту: гастрити, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, дискінезії жовчних шляхів, холецистит тощо.

  Інтервал між вживанням їжі повинен становити 4-5 годин, що сприяє рівномірному навантаженню на травну систему. Якщо людина приймає їжу з великими інтервалами (через 8-10 годин і більше), то вона за один-два рази з'їдає значну кількість їжі, переобтяжує травну систему, внаслідок чого їжа погано перетравлюється, затримується в шлунку, порушується ритмічна діяльність кишок, виникають закрепи, гниття не перетравлених решток їжі в товстому кишечнику. У таких людей посилюється відкладання жиру в організмі, накопичуються токсичні речовини і шлаки, створюються умови для захворювання печінки, атеросклерозу та ожиріння.

  Однак харчування із занадто короткими інтервалами також може призвести до розладу секреторноїта моторної діяльності травного тракту, тому що їжа не встигає повністю перетравитися і всмоктатись.

  Доведено, що до ожиріння призводить не тільки надлишок кількості спожитої їжі та її не збалансованість, а й порушення режиму та неправильний вибір продуктів відповідно до періодів роботи біологічного годинника організму. Все це і зумовлює порушення обміну речовин. Внаслідок неправильного харчування виникають такі хвороби: ожиріння, атеросклероз, цукровий діабет, рак, ішемічна хвороба серця та інфаркт, гіпертонічна хвороба й інсульт.

  Неправильне, неповноцінне, недостатнє харчування, тривале голодування можуть призвести до виникнення аліментарних хвороб, які проявляються у затримці фізичного та психічного розвитку, виснажені внаслідок дефіциту білка, незамінних амінокислот, жирів, високо-насичених жирних кислот, вуглеводів.

  Несприятливо впливає на організм людини також і надмірне харчування. Споживання переважно висококалорійної їжі (продуктів тваринного походження та цукру), зменшення в харчовому раціоні крохмалю, олії та інших продуктів рослинного походження, зниження фізичної активності організму спричиняють надмірне збільшення маси тіла. Ожирінню сприяє також вживання алкоголю, тютюнопаління, постійне порушення режиму харчування. Однак слід пам'ятати, що ожиріння може бути і результатом спадково-конституційних особливостей, пошкодження нейрогормональних центрів, які регулюють жировий обмін, у розвитку ожиріння вважають також порушення центральної нервової системи, ендокринних залоз.

  Слід відзначити, що мінеральні речовини - обов'язкова складова частина харчування людини. Вони беруть участь у пластичних процесах, відновленні тканин, забезпечують нормальне функціонування ферментативних систем, входять до складу всіх тканин організму, але найбільше їх міститься в кістках. Мінеральні речовини нормалізують обмін речовин між клітинами, водно-сольовий обмін, підтримують сольовий склад крові, входять до складу гормонів, вітамінів. Особливе значення мають мінеральні речовини в підтримці кислотно-лужної рівноваги та ефективного функціонування клітин. Мінеральні речовини містяться у різних кількостях. Ті, що є в продуктах і в організмі в значній кількості належать до макроелементів. Мікроелементи - це група хімічних елементів, що є в організмі людини і тварин в невеликих кількостях. Мікроелементам властива висока біологічна активність, тому вони необхідні для життєдіяльності організму. До біомікроелементів

належать залізо, мідь, кобальт, нікель, марганець, стронцій, цинк, хром, йод, фтор тощо.   Недостача цих речовин у харчуванні може викликати структурні та функціональні зміни в організмі, а їх надлишок - токсичну дію. Залізо, мідь, кобальт, нікель належать до біомікроелементів, необхідних для кровотворення. Більше половини всієї кількості заліза в організмі міститься в гемоглобіні крові. Дуже важливо, щоб залізо регулярно та в достатній кількості надходило в організм дитини тому, що в дітей запаси його обмежені, і недостача цього мікроелементу може призвести до недокрів'я (анемії).

  Біологічна роль йоду пов'язана з його участю в утворенні гормону щитовидної залози - тироксину, який контролює стан енергетичного обміну, активно діє на фізичний і психічний розвиток, регулює функціональний стан центральної нервової системи, суттєво впливає на обмін білків, жирів, вуглеводів та водно-сольовий обмін. При дефіциті йоду в організмі порушується функція щитовидної залози: вона збільшується, виникає захворювання - ендемічний зоб. Добова потреба організму в йоді становить 20-50 мкг йоду на добу.

  Доведено, що дефіцит йоду у харчуванні спричинює не лише появу зоба, а справляє й іншу негативну дію на здоров'я людини. Насамперед це:

- розвиток та роботу мозку і центральної нервової системи;

- підтримку енергетичних процесів організму та теплообмін;

- прискорення метаболізму (обміну речовин);

- жировий, вуглеводний та білковий обмін, обмін жирних кислот;

- обмін вітамінів, перетворення каротину у вітамін А;

- водний та електролітний обмін;

- імунітет;

- ріст і розвиток організму;

- статевий розвиток людини.