33. Механізми та шляхи передачі віл інфекції.

Передача ВІЛ здійснюється наступними механізмами: природнім-контактним, вертикальним, штучним. Шляхи реалізації механізмів передачі збудника різноманітні: 

Статевим шляхом - при гомосексуальних чи гетеросексуальних статевих контактах (під час анального, вагінального та орального сексу).

Парентерально (ін'єкційно, через кров та інші біологічні рідини) - після переливання інфікованої цільної крові або її компонентів; нестатеве зараження через пошкоджені шкіру і слизисті оболонки людей, що контактують з кров'ю або деякими секретами (слизом з піхви, грудним молоком, спермою, виділенням з ран, спинномозковою рідиною і ін.) хворих на ВІЛ - інфекцію; при використанні забруднених шприців, інструментарію; при пересадці інфікованих органів, кісткового мозку, штучної інсемінації інфікованою спермою.

Перинатальним шляхом від матері до дитини - вертикальний шлях (внутрішньо утробно через плаценту від ВІЛ - інфікованої матері; під час пологів - при контакті плоду з інфікованою кров'ю або секретами матері, або при заковтуванні плодом материнської крові або інших рідин) та горизонтальний (інфікування дитини при вигодовуванні грудьми або грудним молоком ВІЛ - інфікованої матері).

Домінуючим механізмом передачі збудника є контактний, який реалізується статевим шляхом. 

Експерти вважають, що на долю статевого шляху передачі вірусу припадає 86 відсотків усіх випадків зараження, з них 71 відсоток – під час гетеро сексуальних і лише 15 процентів – гомосексуальних контактах.

ВІЛ не передається при звичайних побутових контактах з людьми. Цей факт доведено науковими дослідженнями, медичною практикою та багаторічним досвідом мільйонів людей. Неушкоджена шкіра є нездоланним бар’єром для вірусу. Тому ВІЛ не передається через рукостискання та обійми.

Вміст вірусу у слині є незначним. Тому ВІЛ не передається через поцілунок. Інколи кажуть, що ризиком є наявність ранок у роті, але в такому випадку для передачі вірусу необхідна наявність у кожного з партнерів відкритої рани, що кровоточить, у ротовій порожнині.

Недостатньо вірусу для його передачі ані в сльозовій рідині, ані в поті, ані в сечі, ані в калі. Більше того, речовина, яка міститься у цих субстанціях, лізоцим, здатна зруйнувати зовнішню оболонку вірусу і зробити його неактивним. Тому ВІЛ не передається при спільному користуванні ванною та туалетом.

В травному тракті вірус гине, і якщо рідина, що містить вірус, потрапляє в шлунок людини, зараження, як правило, не відбувається. Тому ВІЛ не передається при спільному використанні столових приборів та посуду.

Вірус швидко втрачає життєздатність під впливом дії факторів навколишнього середовища - ультрафіолету, високої температури тощо. Тому ВІЛ не передається через повітря, при спільному користуванні меблями, телефонною слухавкою та ін.

ВІЛ не передається через укуси комах. Комар не може бути джерелом зараження, тому що при укусі він упорскує людині не кров попередньої жертви, а власну слину.

Шляхи передачі ВІЛ-інфекції:

 - перинатальний (вертикальний): трансплацентарний, гематогенний, висхідний через амніотичні оболонки й навколоплідні води, ятрогенний при ушкодженні шкіри під час діагностичних заходів або внаслідок випадкового ушкодження;

-молочний (горизонтальний): при грудному вигодовуванні від інфікованої матері до дитини або від інфікованої дитини до матері;

- трансфузійний: при переливанні крові або її компонентів і препаратів;

- ін’єкційний та інструментальний: при використанні забруднених голок, шприців, інструментів, катетерів

- статевий (гомосексуальний і гетеросексуальний);

- трансплантаційний: при трансплантації інфікованих органів, кісткового мозку, інсемінації інфікованою спермою;

- професійний і побутовий: через ушкоджені шкірні покриви та слизові оболонки при контакті з кров’ю або секретами хворих на ВІЛ-інфекцію.

Вірус імунодефіциту людини не проникає через неушкоджені шкірні покриви, не передається при укусах комах, через їжу та воду.Найбільше дітей інфікуються перинатальним шляхом і при грудному вигодовуванні. У 21-41 % ВІЛ-інфікованих вагітних жінок спостерігається перинатальна трансмісія вірусу. Невідомий термін вагітності, коли зародок найбільше сприйнятливий до зараження і коли відбувається зараження. Проте відомо, що в деяких випадках антигени ВІЛ виявлялися в амніотичній рідині та фетальних тканинах при перериванні вагітності в терміні до 15 тиж. При вертикальній трансмісії ВІЛ-інфекції у вагітних спостерігається зниження співвідношення між масою плода та масою плаценти; у 43 % - хоріоамніоніти. Під час мікроскопічного дослідження виявляються васкулопатія ворсин з ушкодженням ендотелію, утворенням внутрішньосудинних фібринових тромбів, дифузна лімфоцитарна інфільтрація й інтрамуральний набряк строми ворсин. При електронній мікроскопії виявляють ретровірусні частинки у фібробластах ворсин, синцитіотрофобласті й ендотеліальних клітинах.