- •1.Поняття про здоровʼя, його інтегративний зміст. Складові здоровʼя.
- •2. Показники життя в Україні та інших країнах світу
- •4.Недостатній рівень рухової активності - гіподинамія як фактор ризику.
- •5. Харчування і здоровʼʼя. Критерії раціонального харчування.
- •6. Вітаміни та мікроелементи, їх значення для нормального функціонування організму людини.
- •Мікроелементи: Zn, Mn, Co, Cu, f, Br, j.
- •7. Чинники інвалідності та інвалідизації
- •8. Структура захворюваності серед мешканців села та міста.
- •9, Вплив на стан здоровя людини соціальних та екологічних чинників.
- •10. Науково обгрунтованний спосіб життя як основа фізичного здоровя.
- •12. Хвороба, як порушення життєдіяльності організму. Причини, перебіг, прояви.
- •13. Поняття про біологічний та паспортний вік.
- •14.Карантін, дезінфекція в дитячому колективі при виникненні інфекційних хвороб.
- •15. Основні та окремі види захворюваності
- •16. Соціальні та психофізіологічні причини вживання наркотичних речовин.
- •17 Біологічні, психологічні та соціальні основи формування сімї.
- •18.Вживання наркотичних речовин як фактор, що обумовлює виникнення спадкових хвороб.
- •19. Особливості інфекційних хвороб. Поняття епідемії та пандемії.
- •20.Здоровий спосіб життя та його складові компоненти.
- •21. Поняття» інфекція», «патогенність».
- •22. Періоди перебігу інфекційної хвороби.
- •23. Класифікація інфекційних захворювань.
- •24.Реактивність і резистентність організму.
- •25. Імунітет як чинник специфічної резистентності організму.
- •26. Дезинфекція та її різновиди.
- •27.Загартування, як чинник оздоровлення дітей та підлітків
- •28. Небезпеки здоровю дітей та підлітків, спричинені вживанням алкоголю.
- •29. Характеристика і профілактика наркоманії та токсиманії школярів.
- •30. Небезпеки здоровя дітей та підлітків, пов’язані з палінням.
- •31. Захворюваність на віл/ снід в Україні.
- •33. Механізми та шляхи передачі віл інфекції.
- •34. Поняття про діагностику сніДу.
- •35.Профілактика та заходи попередження віл-сніДу.
- •36.Теорія походження віл- інфекції.
- •37. Єпідемія віл інфекції як глобальний процес.
- •38.Єтіологія та патогенез вірусу імунодефіциту людини.
- •39. Стадії та клінічні прояви віл – інфекції.
- •40. Основні принципи лікування віл/сніДу
- •41. Екстрена профілактика зараження віл.
- •42.Профілактика передачі віл від матері до дитини.
- •43. Харчування дітей з віл інфекцією.
- •44. Стигма та дискримінація повязані з віл/сніДом
- •45. Послідовність надання першої допомоги при ймовірнім контакті з віл.
- •47. Планування сімї, як основа народження здорової дитини.
- •48. Венеричні хвороби та снід, як результат випадкових статевих стосунків.
- •49. Соціальні, психологічні та фізіологічні причини різних форм девіантної поведінки.
- •50. Добова норма рухової активності дітей різного віку. Рівень фізичного навантаження,критерії.
31. Захворюваність на віл/ снід в Україні.
Синдром набутого імунодефіциту (СНІД) - особливо небезпечна інфекційна хвороба, що викликається вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Масове розповсюдження цієї хвороби в усьому світі та в Україні створює загрозу особистій, громадській та державній безпеці, спричиняє важкі соціально-економічні та демографічні наслідки, що зумовлює необхідність вжиття спеціальних заходів щодо захисту прав і законних інтересів громадян та суспільства.
Україна за темпами розповсюдження ВІЛ-інфекції/СНІДу займає одне з перших місць в Східноєвропейському регіоні. Перші випадки ВІЛ-інфікування серед громадян України були зареєстровані в 1987 році. Протягом наступних семи років спостерігалось повільне розповсюдження цього захворювання - від шести до сорока нових випадків щорічно. В 1995 році ситуація різко погіршилась, що було пов'язано зі спалахом інфекції серед споживачів ін'єкційних наркотиків. Ця соціальна група все ще залишається найбільш вразливою, як середовище, де активно розповсюджується ВІЛ. Кумулятивна частина СІН серед всіх офіційно зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції складає 68%. В той же час збільшується кількість випадків інфікування ВІЛ статевим шляхом ( в більшості випадків - гетеросексуальним) і, як результат, збільшується кількість дітей, народжених ВІЛ-позитивними матерями. Співвідношення інфікованих чоловіків і жінок складає, відповідно, 58% і 42%.
Нині в Україні виконується V Національна програма забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги і лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на період 2004-2008 років. З метою координації зусиль і партнерів розробляється державна Концепція стратегії дій Уряду, направлених на запобігання розповсюдженню ВІЛ-інфекції/СНІДу на період до 2013 року. Не дивлячись на те, що за останні роки збільшились державні асигнування на боротьбу з ВІЛ/СНІД, поки не вдалось подолати невідповідність між фінансуванням і потребами в ньому, що є основною перешкодою на шляху приборкання розповсюдження ВІЛ-/СНІДу, в тому числі і для забезпечення ефективної стратегії догляду, підтримки і лікування хворих.
Система охорони здоров'я уже відчуває негативний вплив поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу, уже зараз у населення зростає потреба в медичних послугах. Але меддопомоги буде потребувати все більша кількість людей працездатного віку, ті особи, котрі при відсутності цього захворювання не були б активними споживачами медичних послуг. Загальна кількість ВІЛ-інфікованих громадян України, згідно з оцінками експертів, в 2014 році досягне 479-820 тис. Розповсюдження ВІЛ-СНІД загострить і без того несприятливу демографічну ситуацію в Україні. Без СНІД низькі рівні народжування призвели б до скорочення населення країни в 2014 році до 44,2 млн людей, зі СНІДом буде втрачено ще 300-500 тис., із-за чого загальна кількість населення в 2014 році ймовірно може скоротитися до 43,9- 43,7 млн чоловік.
За пять месяцев 2017 года в Украине по данным Центра общественного здоровья МОЗ Украины было зарегистрировано 7 490 новых случаев ВИЧ-инфекции (из них 1 085 детей до 14 лет). Всего c 1987 года в Украине официально зарегистрировано 304 914 новых случая ВИЧ-инфекции, за это время от СПИДа умерло 42 987 человек. Наиболее пораженные ВИЧ-инфекцией регионы – это Днепропетровская, Донецкая, Киевская, Николаевская и Одесская области, а также Киев
32. Соціально- біологічні аспекти СНІДу. Групи ризику.
СНІД не тільки хвороба окремих індивідуумів, СНІД-хвороба суспільства, без якого не може існувати. Особливо СНІД не може існувати без вад суспільства. Сюди входять пороки не тільки тих, що заразилися, але і неінфікованих.
Існують так звані групи ризику. Групи ризику являють собою групи людей, які мають найбільшу можливість стати інфікованими. Нижче і будуть наведені такі групи ризику.
В даний час у світовій літературі більш-менш докладно розглядається шість груп або контингентів ризику, що мають найбільше соціальне та медико-біологічне значення в проблемі СНІДу.
Перші випадки СНІДу були виявлені у чоловіків-гомосексуалістів. І ще довго ця група настільки домінувала серед людей, заражених вірусом імунодефіциту, що мало не аксіомою, міцно закріпилася в свідомості медичних працівників і всього населення, стала фраза: «СНІД-хвороба гомосексуалістів». Тим самим мимоволі різко принижувала небезпеку інфекції для інших груп населення, хоча досить скоро було встановлено, що СНІД може вражати і бісексуалістов, і навіть людей, яким статеві збочення невластиві.
Вважають, що першу групу ризику складають наркомани, причому не всі, а тільки ті, які приймають наркотики за допомогою введення їх шприцом. Цілком зрозуміло, що групове застосування нестерилізовані шприців та голок до них, а також введення наркотику через недезінфіцірованную шкіру або прямо через одяг, використання для введення нестерильного продукту, часто одержуваного із забруднених напівфабрикатів, - все це загрожує зараженням не тільки ВІЛ, але й збудниками інших захворювань (сифілісу, вірусного гепатиту, гноєтворних інфекцій). Крім того імунологічні дослідження з діагностики та прогнозування перебігу ВІЛ-інфекції показали, що у наркоманів СНІД розвивається швидше.
Другий за значенням групою ризику є гомо-і бісексуалісти (спочатку вона вважалася першою). Найбільша інтенсивність поширення вірусу представниками цієї групи сексопатологами і епідеміологами пояснюється тим, що при статевому контакті у них частіше виникають тріщини слизової оболонки прямої кишки або анального отвору, в результаті чого вірус легко проникає в кров. У цьому відношенні, мабуть, необхідно відзначити ще й те, що нормальний статевий контакт між чоловіком і жінкою, що мав місце фізіологічно передбаченим шляхом, рідко призводить до порушення цілісності слизових оболонок або шкірних покривів, тобто рідко створює можливість проникнення вірусу в кров. В іншому випадку, коли статевий контакт відбувається не за нормальними шляхами (у тому числі і через пряму кишку), можливість потрапляння ВІЛ в кров статевого партнера істотно зростає. Крім того, на слизової оболонки прямої кишки є додаткові рецептори для ВІЛ яких немає на слизових оболонках статевих органів.
Третю, дуже важливу з позиції сьогоднішнього дня, групу ризику становлять повії та особи ведуть безладне статеве життя, тому що ті й інші мають безліч статевих партнерів, серед яких можуть виявитися і заражені вірусом імунодефіциту.
Наступна офіційно визнана група ризику-люди, яким були проведені переливання крові. Однак при цьому необхідно відразу ж підкреслити, що гемотрансфузії були небезпечними в плані передачі ВІЛ тільки до того часу, поки не став обов'язковим контроль донорської крові. У більшості країн такий лабораторний контроль введений з 1985 року. На жаль, через велику тривалості інкубаційного періоду при СНІДі слід пам'ятати про можливість реєстрації нових випадків цієї інфекції ще через кілька років у хворих, яким було виконано переливання крові.
Явну групу ризику складають жителі тих країн і територій, де СНІД поширений дуже широко. Наприклад, вже в перших американських публікаціях було зазначено, що значну частину хворих на СНІД складають жителі Гаїті і жителі деяких інших островах Карибського басейну (Чайка Н.А.).
