15. Основні та окремі види захворюваності

Види захворюваності:

1. Захворюваність за даними первинної обращаемости яка включає в себе загальну захворюваність інфекційну захворюваність госпітальну захворюваність з тимчасовою втратою працездатності найважливіших не епідемічні захворювання (туберкульоз сифіліс).

2. Захворюваність за даними медоглядів та диспансерного спостереження.

3. Захворюваність за даними причин смерті (дані беруться в РАГСі документи - свідоцтва про смерть).

Якщо необхідно вивчити захворюваність госпіталізованих співробітників академії дані беруться в архіві (документ - карта вибулого із стаціонару).

Якщо необхідно вивчити захворюваність з тимчасовою втратою працездатності треба взяти листок непрацездатності який зберігатися в бухгалтерії).

Для вивчення загальної захворюваності береться медична карта і стат. талон.

Для вивчення захворюваності на туберкульоз сифілісом гонореєю береться документ про найважливіший неепідемічному захворюванні.

Кожен вид захворюваності має облікову та звітну форму. Інфекційна госпітальна найважливіша неепідемічному захворюваність захворюваність з тимчасовою втратою працездатності є складовими загальної захворюваності. Вивчення тільки одного з перелічених видів є лише частиною відомостей загальної захворюваності.

Вимоги до роздільного вивчення цих видів захворюваності пояснюється певними причинами.

Окремі види захворювань

При вивченні захворюваності за даними звертань по медичну допомогу розрізняють такі її види:

1. загальна захворюваність - облік всіх захворювань (гострих і хронічних), які зареєстровані у населення певної території за певний період;

2. інфекційна захворюваність - спеціальний облік гострих інфекційних захворювань, пов’язаний з необхідністю оперативного проведення протиепідемічних заходів;

3. захворюваність найважливішими неепідемічними захворюваннями підлягає спеціальному обліку внаслідок їх епідеміологічного та соціального значення (злоякісні новоутворення, туберкульоз, венеричні, психічні захворювання тощо);

4. госпітальна чи “госпіталізована” захворюваність - дає можливість вивчити склад хворих, що лікувались у стаціонарі;

5. захворюваність з тимчасовою втратою працездатності робітників і службовців виділяється внаслідок її соціального та економічного значення. Кожен з цих видів захворюваності вивчається за певними обліковими документами та оцінюється за різними показниками

16. Соціальні та психофізіологічні причини вживання наркотичних речовин.

Наркоманія — загальна назва хвороб, які проявляються тягою до постійного прийому у зростаючих кількостях наркотичних лікарських засобів і наркотичних речовин внаслідок стійкої психічної і фізіологічної залежності від них. У великих дозах наркотики викликають стан виразного наркотичного сп'яніння, оглушення й інші симптоми гострого отруєння, а при перевищенні дозування - смерть.

  Наркомани є найбільш небезпечною групою ризику захворювання на СНІД (серед хворих на СНЩ 70 % це наркомани). Це зумовлено як фактором введення наркотиків ін'єкцією, так і ризикованою психічно неадекватною поведінкою в різних життєвих ситуаціях, в тому числі і сексуальній.

  Звичайно, наркоманами не народжуються. Найчастіше наркотик пробують з цікавості, через легковажність, наслідування когось, а іноді до вживання наркотиків привчають більш «досвідчені друзі».

1. Прагнення відчути себе дорослим, цікавість до наркотиків, до нових відчуттів, до «забороненого плоду», яка базується на хибній впевненості, що вживання перших декількох доз ще не призводить до наркоманії. Цигарки, спиртне і наркотики «переносять» підлітка у світ дорослих, «піднімають авторитет» в очах однолітків. На цьому етапі наркотичне сп'яніння є частиною гри в дорослість. Але досить швидко психологічна наркотична залежність непомітно для юного наркомана переходить у хімічну залежність.

  У таких підлітків швидко розвивається звикання до певних доз наркотичної речовини і потреба збільшувати дозу. Виникає тяжке і небезпечне захворювання - наркоманія (від грец. наркотикос - приголомшуючий і манія - нездоланна пристрасть, залежність від цих речовин). Поступово виникають глибокі зміни в нейронах центральної нервової системи, стійкі розлади обміну речовин, порушуються структура і функції внутрішніх органів. Якщо така особа вчасно не схаменеться і не звернеться за допомогою до лікарів (оскільки їй необхідно пройти тривале кваліфіковане лікування в лікарні), неодмінно розвивається психологічна і соціальна деградація, що, як правило, закінчується смертю.

  Особливо ці «розваги» небезпечні для осіб, які вже мають залежність від нікотину чи алкоголю.

2. Вплив оточення, друзів, компанії. Потрапляючи до компанії, де вживають наркотичні речовини, молода людина часто починає вживати наркотики, бо боїться здаватися «білою вороною». Причому, починають з «легких» наркотиків (цигарок, алкоголю), обов'язково переходячи з часом до небезпечних (коноплі, мак, кокаїн, морфій, крек).

3. Недостатні знання про шкідливість і небезпеку наркоманії.

4. Кримінальна «романтика». Деяким підліткам подобається спілкуватися зі старшими, які відбували покарання у місцях позбавлення волі. Хоча загально відомим є той факт, що серед таких осіб найбільше наркоманів.

5. Недостатній розвиток внутрішнього заборонного фактора (в неповних сім'ях, при неправильному вихованні), що зумовлює втрату життєвих орієнтирів та феномен «беззмістовного життя».

6. Невдоволеність життям, яка виникає на ґрунті постійних конфліктів у сім'ї, навчальному закладі, а також на ґрунті низького матеріального і соціального рівня.

7. Сильне душевне потрясіння, почуття самотності, відсутність уваги і допомоги з боку батьків, педагогів, психологів.

Скуштувавши вперше наркотичні речовини, дехто з підлітків ніби відчуває полегшення.   Наркотичний стан на короткий час притуплює гостроту неприємностей та життєвих негараздів, знімає відчуття психічної напруги, дає можливість розслабитися і відновити втрачену рівновагу.