26. Дезинфекція та її різновиди.

Дезинфекція -це знищення в середовищі, яке оточує людину, патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів (бактерій, вірусів, рикетсій, най­простіших, грибів, токсинів).

Дезинфекция направлена на разрыв цепочки инфекционного (эпидемического) процесса, ограничивая функционирование одного из его основных звеньев — возбудителя заболевания.

Цель дезинфекции — уничтожение возбудителя на объектах внешней среды палат и функциональных помещений отделений ЛПУ, на медицинском оборудовании и инструментарии. При некоторых ВБИ (ГСИ, кишечные инфекции) дезинфекция является практически единственным способом снижения заболеваемости в ЛПУ.

Розрізняють два види дезинфекції:

1) профілактичну (при отсутствии очата инфекции)- проводиться постійно, незалежно від наявності джерела інфекційного захворювання. Мета — запобігти вини­кненню і поширенню інфекційного захворювання та накопиченню збуд­ника захворювання в навколишньому середовищі.

2) вогнищева (осередкову) (при нали­чии очата инфекції) Осередкова  дезинфекція, залежно від того, на якому етапі передачі збудника інфекції вона проводиться, поділяється на :

- поточну - проводиться в осередку інфекції в присутності хворого чи бацилоносія, проводится многократно. Мета поточної дезінфекції: запобігання розсіюван­ню збудника в навколишньому середовищі шляхом негайного знищення збудника інфекції після його виведення з організму хворого чи носія.

- заключну - проводиться одноразово в осередку інфекції після ізоляціі, виїзду, смерті хворого чи бацилоносія. Її мета — повне знезаражування об'єктів, які могли бути заражені збудником інфекції. Заключну дезінфекцію проводять в осередках тих інфекцій, збудники яких стійкі в навколишньому середовищі. До них належать: чума, холе­ра, поворотний тиф, черевний тиф, сальмонельози, дизентерія, гаст­роентерити, коліти, інфекційний гепатит А і вірусні гепатити, поліомі­єліт, туберкульоз, дифтерія, менінгококова інфекція, грибкові захво­рювання, глистяні інвазії та деякі інші. Заключну дезінфекцію викону­ють дезінфекційні бригади санепідемстанції.

27.Загартування, як чинник оздоровлення дітей та підлітків

З давніх часів використовувалися і зараз залишаються  основні  і  найдійовіші засоби загартовування природні сили природи: сонце,  повітря і вода.     

 Загартовування  варто  починати  із  самого раннього дитинства і продовжувати протягом  усього  життя  видозмінюючи  форми  і методи його застосування в залежності від віку.  Оздоровче  значення повітряних, сонячних  ванн,  водяних  процедур  безсумнівне.

П ід загартуванням розуміють підвищення стійкості організму до впливу коливань температури повітря і води, вологості повітря, атмосферного тиску, сонячного випромінювання та інших фізичних чинників навколишнього середовища. У фізіоло­гічному відношенні загартування розглядають як адаптацію, що досягається багаторазовим тренуванням, впливом того чи іншого загартовувального чинника або комплексом чинників.

Загартуван­ня підвищує адаптаційні можливості організму не тільки до погодних, а й до інших несприятливих (фізико-хімічних, біологічних, психологічних) чинників, знижує чутливість до респіраторних та інших заразних захворювань, підвищує працездатність, сприяє фор­муванню позитивних психофізіологічних реакцій.

Під час проведення загартувальних процедур слід враховувати такі принципи: поступовість (поступове збільшення інтенсивності й тривалості впливу загартувального чинника), систематичність (проводити процедури регулярно за визначеною системою), комплексність (цілеспрямоване поєднання впливу кількох чинників, на­приклад, повітря і води), індивідуальний режим (характер, інтен­сивність і режим загартування повинні враховувати індивідуальні особливості людини: вік, стать, стан здоров'я тощо.

Холодна вода не даремно називається “королевою здоров’я”. Загартовувальна дія її на організм найсильніша.

Починають водні процедури поступово після ранкової зарядки. Температура води має бути 28-30 градусів. Кожні наступні два-три дні роби її холоднішою на один градус, поки не доведеш до 12 градусів, а то й нижче – в залежності від індивідуальних особливостей організму. Температура в приміщенні, де загартовуєшся, не повинна перевищувати 17-20 градусів.

Обтирання роблять губкою або мокрим рушником, починаючи з рук, плечей, шиї, тулуба. Відтак швидко витираються досуха і надягають білизну.

Ще сильніше діє обливання холодною водою. Тому температура води спочатку має бути не нижче 30 градусів. Її, також поступово знижуючи, доводять до 20-15 градусів і нижче.

Холодну воду використовують і як засіб проти зайвої ваги. У ній можна “спалювати” надлишки жирів завдяки високій теплопровідності води. Відомо, приміром, що за 15 хвилин купання у двадцятиградусній воді додатково виділяється 100 кілокалорій. Але вдаватися до цього сильнодіючого засобу, щоб схуднути, можна лише тоді, коли порадишся з лікарем.

Відомий німецький гігієніст Еріх Дойзер вважає, що звичайний душ кра­ще закінчувати 10—15-секундним перебуванням під абсолютно холодним струменем.

При контрастному душі, на його думку, повинна бути така черговість: 2 хвилини — гаряча вода (не тепла, а гаряча), 5—10 секунд — холодна (гарячий кран закручується зовсім). Знову 2 хвилини гарячої води і т. д. Всього від 4 до 6 циклів. Закінчувати обов'язково холодною водою.

Дітям і підліткам “моржування” категорично протипоказане!

Повітряні ванни благотворно діють на людину. Завдяки ним людина стає більш урівноваженою, спокійною. Непомітно зникає підвищена збудливість, поліпшується сон, з'являються бадьорість і життєрадісний настрій. Позитивно впливають повітряні ванни на серцево-судинну систему - сприяють нормалізації артеріального тиску і кращій роботі серця.

Отже, у процесі загартовування повітрям відбувається підвищення працездатності всіх систем, що забезпечують терморегуляцію. Стосовно судинної системи це значить, що чим швидше судини після охолодження (звуження) повернуться до свого нормального стану, тим краще наш організм пристосовується до холоду.