21. Поняття» інфекція», «патогенність».

Інфекція - це впровадження і розмноження мікроорганізмів в макроорганізм з подальшим розвитком різних форм їх взаємодії - від носійства збудників до клінічно Вира-ч женной хвороби. Інфекційні захворювання поширені у B світі. Відомо близько 3 тис. інфекційних хвороб, KOI торимі може захворіти людина. Збудниками їх є різні мікроорганізми: бактерії, найпростіші, рикетсії, віруси, актиноміцети (актиноміцети - променисті грибки, поєднують в собі риси бактерій і найпростіших грибів), спірохети. Інфекція-це біологічне явище, яке включає будь-які форми взаємодії макроорганізму і патогенних бактерій. Залежно від локалізації мікроорганізмів, Л.В. Грома-Шевській була запропонована класифікація інфекційних хвороб. Відповідно до цього основною ознакою всі інфекційні хвороби розділені на 4 групи: 1) кишкові інфекції; 2) інфекції дихальних шляхів; 3) кров'яні інфекції; 4) інфекції зовнішніх покривів. 1. Кишкові інфекції. Для кишкових інфекцій характерна локалізація збудників в кишечнику, які проникають в організм через рот, частіше з їжею або водою, потім з випорожненнями потрапляють у зовнішнє середовище. Підйом захворюваності кишковими інфекціями спостерігається в теплу пору року, що обумовлено збільшенням чисельності мух, вживанням людиною великої кількості погано промитих овочів і фруктів. До кишкових інфекцій відносяться: черевний тиф, холера, дизентерія, сальмонельоз, вірусний гепатит А, пара-тифи, бруцельоз, ботулізм та ін Основними способами боротьби з кишковими інфекціями є дотримання особистої гігієни, миття рук , своєчасне виявлення та ізоляція хворих і носіїв. 2. Інфекції дихальних шляхів, які передаються повітряно-крапельним або повітряно-пиловим шляхом. При інфекціях дихальних шляхів збудники локалізуються в слизових оболонках дихальних шляхів і звідси з крапельками слизу виділяються при видиху, кашлі, чханні, розмові і навіть плачі і передаються

здоровим людям. У зв'язку з тим, що інфекції дихальних шляхів легко передаються від хворої людини і носія здоровій, деякими з них переболевает майже все населення, а іноді і по кілька разів. Частина хвороб виділена в підгрупу дитячих інфекцій (дифтерія, скарлатина, кір, коклюш, епідемічний паротит, вітряна віспа, краснуха), якими переболевают частіше в дитячому віці. До інфекцій дихальних шляхів також відносяться: ангіна, грип, парагрип, менінгококова інфекція, аденовірусні інфекції. При таких інфекціях важливо своєчасне виявлення хворих і носіїв, а також проведення заходів, спрямованих на розрив механізму передачі збудників: боротьба зі скупченістю, аерація і кварці-вання приміщень, носіння масок, дезінфекція і т.д. 3. Кров'яні інфекції, або трансмісивні. До цієї групи відносяться інфекційні хвороби, збудники яких проникають в потік крові при укусі комах або тварин. До цих інфекцій належать: висипний тиф, Геми-рагіческій лихоманки, чуми, вірусні гепатити В і С, вірусний енцефаліт, туляремія. Для профілактики деяких хвороб цієї групи застосовується вакцинація (гепатит В). 4. Інфекції зовнішніх покривів. Контактний механізм передачі. Зараження зовнішніх покривів відбувається при попаданні патогенних мікробів на шкіру або слизові оболонки здорової людини. При одних інфекціях збудник локалізується в місці вхідних воріт, при інших - вражає шкірні покриви, проникає в організм і з током крові потрапляє в різні органи і тканини (сибірська виразка, рожа). При інфекціях статевих органів збудники передаються статевим шляхом (гонорея, сифіліс). Основними заходами по боротьбі з інфекціями зовнішніх покривів є: ізоляція хворих, знищення хворих тварин, проведення санітарно-просветітельс-кою роботи серед населення, дотримання правил особистої гігієни. Прояви інфекції дуже різноманітні і залежать від властивостей мікроорганізмів, від стану макроорганізму, від умов навколишнього середовища. Інфекційний процес може проявитися у формі інфекційної хвороби. Якщо інфекційний процес не дає видимих ??клінічних проявів хвороби, то говорять про прихованій формі інфекції (безсимптомний перебіг інфекційного гепатиту). Це призводить до стану носійства. При зараженні велике значення має доза інфікуються (ВД) - ця доза виражає мінімальна кількість патогенних мікроорганізмів, що потрапили в макроорганізм, при якій починається захворювання. Наприклад ВД для стафілокока-103, ВД для холерного вібріона-108. Інфекція, викликана одним мікробом, називається простою інфекцією, двома або більше видами - змішаною. Повторне зараження одним і тим же збудником називається реинфекцией. Інфекції поділяються за формою на: 1) бактеріальну, вірусну, грибкову, протозойну; 2) екзогенну, ендогенну; 3) місцеву (осередкову), загальну (генералізовану): бактеріємія і вирусемия, септицемія, сепсис; 4) моноінфекції, змішані інфекції, реінфекції; 5) гостру, хронічну, бактеріоносійство; 6) бессимптомную або з вираженими клінічними проявами (манифестную); 7) антропонози, зоонози.

Патогенність  — потенційна здатність мікроорганізму спричиняти захворювання. Ця властивість характеризує видові генетичні особливості мікроорганізму, його взаємовідносини з певним видом або видами інших організмів. Патогенність характеризується вираженою специфічністю, тобто здатністю одного виду мікроорганізму викликати певні клінічні та патоморфологічні зміни. Це обумовлюється біологічними та генетичними факторами. Патогенність залежить як від агресивності мікроорганізму (здатності проникати у клітини та органи, а також продукувати токсини), так і від виду та фізіологічного стану організму хазяїна.

Патогенні мікроорганізми здатні викликати інфекційну хворобу — патогенність. Вони мають властивість спричиняти захворювання та виділяти особливі отруйні речовини — токсини.