37. Єпідемія віл інфекції як глобальний процес.

Епідемія ВІЛ-інфекції з 1997 р. поширилася на всі адміністративні території України. Найвищі рівні захворюваності на ВІЛ-інфекцію в показниках на 100 тис. населення у першому півріччі 2012 р., як і раніше, були зареєстровані в Миколаївській, Дніпропетровській, Одеській, Донецькій областях і м. Севастополі (від 50,6 до 28,4 на 100 тис. населення) при середньому по країні, як зазначено  вище, 21,9 на 100 тис. населення. Саме ці регіони лідирують також і за рівнем поширеності ВІЛ серед споживачів ін’єкційних наркотиків.При аналізі показників захворюваності на ВІЛ-інфекцію може скластися враження, що ситуація в західних областях країни - Закарпатській, Тернопільській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Львівській, де рівні захворюваності на ВІЛ-інфекцію, за той же період, складали від 3,5 до 7,1 на 100 тис. населення, залишається відносно благополучною. Проте за результатами дозорних досліджень 2011 р., були отримані високі показники інфікування ВІЛ серед споживачів ін’єкційних наркотиків у м.м. Львові – 30,8%, Івано-Франківську – 18,8%, Тернополі – 9,5%, а також, високі показники інфікування ВІЛ серед чоловіків, які мають секс із чоловіками, у м.м. Львові – 6,8%, Івано-Франківську – 6,4%, Ужгороді – 5,3%, що на сьогодні є ознакою розвитку повномасштабної епідемії ВІЛ-інфекції і в західних областях країни.

Діагноз СНІДу встановлено у 5 168 ВІЛ-інфікованих осіб (показник захворюваності на СНІД 11,3 на 100 тис. населення), у тому числі  у 42 дітей віком до 14 років.  Звертає на себе увагу високий темп розвитку та постаріння («зрілість») епідемії ВІЛ-інфекції: якщо у перші шість місяців 2006 р. в країні щодня реєструвалося 45 нових випадків ВІЛ-інфекції, 13 випадків СНІДу та 6 померлих від СНІДу, то протягом перших шести місяців 2012 р. щодня реєструвалося 55 нових випадків ВІЛ-інфекції, 28 випадків СНІДу та 11 померлих від СНІДу.

На початку епідемії ВІЛ-інфекції та у перші роки її поширення значно менше осіб потребувало  лікування антиретровірусними препаратами, ніж тоді, коли епідемія стає «зрілою». Як показують дослідження, в умовах обмежених ресурсів медіана виживання для хворих на СНІД, які не отримують АРТ, складає менш одного року, а відсоток дорослих та дітей з ВІЛ-інфекцією, які отримують лікування протягом 12 місяців після початку антиретровірусної терапії, в 2011 р. в Україні становила 82,3%.

В ідеальному випадку ВІЛ-інфікована людина повинна починати антиретровірусне лікування до розвитку у неї стадії СНІДу, відповідно до критерій  призначення АРТ, що визначені нормативно – правовими документами.

У першому півріччі 2012 р. в Україні зареєстровано 10 051 випадків ВІЛ-інфекції і 5 168 випадків СНІДу, тобто, на тлі зростання кількості осіб з вперше в житті встановленим діагнозом ВІЛ-інфекції реєструється «повномасштабна епідемія СНІДу». А в 11-ти регіонах країни ситуація ще гірше – співвідношення вперше зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції та СНІДу дорівнює 1,3:1 при середньо українському аналогічному показнику 1,9:1. Наприклад, Запорізька область – 252 випадки ВІЛ-інфекції та 193 СНІДу, Черкаська – 248 випадків ВІЛ-інфекції та 185 СНІДу, м. Севастополь – 108 випадків ВІЛ-інфекції та 80 СНІДу. Майже така сама ситуація в Донецькій, Хмельницькій, Полтавській, Волинській, Вінницькій, Дніпропетровській, Харківській та Київській областях, при цьому найбільша частка випадків СНІДу виявляється серед ВІЛ-інфікованих осіб, які перебувають на диспансерному обліку. Отже, якість диспансерного спостереження за ВІЛ-інфікованими особами в країні на сьогодні залишається незадовільною, також незадовільним залишається рівень охоплення тестуванням на антитіла до ВІЛ осіб з груп ризику. Наприклад, відсоток охоплення тестуванням на антитіла до ВІЛ осіб з груп ризику (сумарно за кодами 101,102,103,104,105 та 112) за перше півріччя 2012 р. в цілому по країні становить лише 13,7%, а СІН – лише 2,4%.

Незважаючи на подальше розширення доступу до антиретровірусної терапії (відсоток охоплення дорослих та дітей антиретровірусною  терапією від диспансерної групи в 2011 р. склав 69,9%), епідемія ВІЛ-інфекції в першому півріччі  2012 р. забрала життя у 2 039 хворих на СНІД, в тому числі у 2 дітей (показник смертності від захворювань, зумовлених СНІДом, 4,5 на 100 тис. населення). В Дніпропетровській області показник смертності від захворювань, зумовлених СНІДом, складає 14,1 на 100 тис. населення, в Донецькій – 10,8; Одеській – 7,5; Миколаївській – 5,9 в м. Севастополі – 8,1; на 100 тис. населення.

Офіційні дані епіднагляду містять інформацію лише про тих осіб, які пройшли тестування на антитіла до ВІЛ і перебувають під диспансерним наглядом.

Оновлені оцінки щодо ВІЛ/СНІДу в Україні засвідчують, що на початок 2012 р. в країні мешкало 230 тисяч людей, віком від 15 років і старші, які живуть з ВІЛ, що становило 0,58% усього населення у зазначеній віковій категорії. Ці дані відрізняються від даних офіційної статистики щодо кількості ВІЛ-інфікованих осіб, які перебувають під диспансерним наглядом у спеціалізованих закладах охорони здоров’я (120,1 тисяч) на кінець 2011 р. Відмінність між цими показниками свідчить, що лише кожен другий з людей, які живуть з ВІЛ,, пройшов тест на ВІЛ і знає свій ВІЛ-позитивний статус.

Основним шляхом передачі ВІЛ-інфекції в Україні з 2008 р. став статевий, а основною групою ризику, що обумовлює розвиток епідемії, як і раніше, залишаються споживачі ін’єкційних наркотиків та їхні статеві партнери. Разом з тим, частка власне СІН серед нещодавно виявлених випадків ВІЛ-інфекції постійно знижується і у першому півріччі 2012 р. складає лише 29,1%. Світовий досвід свідчить, що СІН найбільш уразливі щодо ВІЛ і поширення інфекції серед них відбувається з найбільшою  швидкістю. В Україні парентеральний шлях передачі при введенні наркотичних речовин ін’єкційним шляхом, з 1995 р. і протягом наступних 13 років, залишався домінуючим. Тобто, СІН були і у теперішній час залишаються рушійною силою епідемії в країні, що й зумовлює інтенсивність епідемічного процесу ВІЛ-інфекції.

І саме завдяки реалізації комплексу заходів, спрямованих на протидію епідемії ВІЛ-інфекції, зокрема серед споживачів ін’єкційних наркотиків, в останні роки намітилася позитивна тенденція в розвитку епідемії. Темпи приросту захворюваності на ВІЛ-інфекцію в Україні, починаючи з 2006 р. невпинно знижуються. Так, якщо в 2006 році у порівнянні з попереднім 2005 роком показник захворюваності на ВІЛ-інфекцію в цілому по країні збільшився на 16,8%, то в 2011 р., у порівнянні з 2010 р., лише на 3,6%. Отже, саме стабілізація ситуації серед СІН зумовила зниження темпу приросту показника захворюваності на ВІЛ-інфекцію майже у 5 разів.

Не дивлячись на 25-річну історію епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні, на сьогодні вона все ще залишається сконцентрованою в групах високого ризику інфікування ВІЛ і не порушила в повній мірі загальну популяцію. Беручи до уваги епідемічну ситуацію, яка склалася у нашій країні, особливу увагу необхідно приділяти попередженню поширення ВІЛ саме серед груп ризику: споживачів ін’єкційних наркотиків, працівників/жінок комерційного сексу, чоловіків, які мають секс із чоловіками, ув’язнених.