Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
493.doc
Скачиваний:
84
Добавлен:
18.04.2019
Размер:
18 Мб
Скачать
☆

5 Протиаварійна автоматика

5.1 Призначення і види протиаварійної автоматики

Сучасні ЕЕС представляють собою великі автоматизовані системи, функціонування яких неможливе без наявності цілого комплексу автоматичних пристроїв. Серед цього комплексу одне з перших місць по значенню і упровадженню в ЕЕС займають пристрої протиаварійної автоматики (ПА).

Основним періодом розвитку ідей і методів сучасної ПА являється період створення і освоєння в СРСР дальніх електропередач 400—500 кВ. Поява таких електропередач, що спочатку використовувалися для транзитної передачі електроенергії від віддалених ГЕС, а потім перетворилися на міжсистемні зв'язки об'єднань ЕЕС і зв'язку між ОЕС, викликало необхідність розробки пристроїв ПА, призначених для забезпечення живучості ЕЕС в цілому, стійкості роботи електропередач надвисоких напруг і надійності і безперебійності електропостачання при різного роду аваріях.

В даний час відбувається збільшення номінальних напруг електропередач, що пояснюється економічними міркуваннями: електропередачі 500 і 750 кВ (а в майбутньому і 1150 кВ) складають основу ЕЕС СРСР як в європейській частині країни, так і в Сибірі. При цьому електропередачі напругою до 500 кВ включно все більш відносяться до класу розподільних сітей, а роль системоутворюючих зв'язків поступово переходить до ліній 750 кВ.

Використання електропередач 500 кВ і вище як основних зв'язків між ОЕС є головною їх особливістю, яка обумовила тісний взаємозв'язок режимів роботи електропередач і зв'язуваних ними ОЕС. Іншими особливостями електропередач 500,750 кВ і вище є: передача значних потужностей при мінімально допустимих запасах по стійкості, змінність і реверсивність перетікань потужності, застосування установок подовжньої ємнісної компенсації (УПК) для зменшення сумарного реактивного опору, велика зарядна потужність (ємність) і пов'язане з цим застосування шунтуючих зв'язків через розподільні сіті низьких напруг, приєднання до даних електропередач місцевих ЕЕС малої потужності і використання короткочасних неповно-фазних режимів. Ці особливості електропередач 500 кВ і вище ураховувалися при розробці ПА.

Дещо пізніше упровадження електропередач надвисоких напруг почався період спорудження могутніх ГРЕС з енергоблоками 200—300 МВт і вище, що супроводився розвитком і ускладненням електричних сітей. При цьому протиаварійна автоматика продовжувала удосконалюватися. Були упроваджені нові ефективні засоби дії на електромеханічні перехідні процеси в ЕЕС, наприклад, аварійне регулювання парових турбін (APT).

В результаті протиаварійна автоматика стала необхідним ефективним засобом запобігання системних аварій при підвищеному завантаженні ліній електропередачі, що забезпечує значний економічний ефект.

Системні аварії розвиваються лавиноподібно і супроводяться порушеннями стійкості і розділенням системи на несинхронно працюючі частини, що може привести до утворення значного дефіциту потужності в окремих вузлах ЕЕС. Подальшим розвитком аварій може з'явитися зупинка агрегатів електростанцій у зв'язку із зменшенням продуктивності механізмів власних потреб теплових електростанцій і порушення електропостачання споживачів.

Швидкість розвитку системних аварій і висока інтенсивність аварійних збурень вимагають доповнення автоматики управління нормальними режимами (див. розд. 7—10) противоаварійного управління, які здійснюванюються засобами ПА і запобігають або локалізують наслідки аварій.

Протиаварійна автоматика, структурна схема якої приведена на рис. 5.1, об'єднує всі пристрої, призначені для роботи при аварійних збуреннях. Передусім — це релейний захист (на схемі не показана), що швидко відключає пошкоджене устаткування; пристрої АЧР, що ліквідовують дефіцит потужності і запобігають утворенню “лавини частоти”, пристрої АПВ, АВР і ЧАПВ, які поновлюють живлення споживачів, електропостачання яких було порушено (див. розд. 3, 4). Умовно ці пристрої на схемі рис. 5.1 віднесені до автоматики загального типу, що встановлюється у вітчизняних ЕЕС в обов'язковому порядку. Проте дією пристроїв ПА загального типу в сучасних ЕЕС не вдається запобігти порушенням стійкості і іншим небезпечним наслідкам аварій. Тому передбачаються спеціальні пристрої ПА, які повинні забезпечувати: автоматичне управління активною потужністю ЕЕС для збереження стійкості — пристрою АУМСУ і спеціальної автоматики відключення навантаження (САВН); автоматичне запобігання (ділильна автоматика) і припинення асинхронного режиму (пристрої АЗАР); автоматичне обмеження відхилень частоти і напруги — пристрої автоматики обмеження частоти (АОЧ), автоматики для обмеження підвищення напруги (АОН) і автоматики для запобігання аварійного пониження напруги (розвантаження по напрузі); автоматичне запобігання накидань активної і реактивної потужностей на устаткування ЕЕС (пристрої автоматики від накидань активної потужності і АОН); автоматичне відновлення синхронності між окремими частинами ЕЕС - пристрої автоматики ресинхронізації, частотного пуску гідрогенераторів (АПГ) і переводу їх із режиму синхронного компенсатора в генераторний режим (АПГР).

На рис. 5.1 показані і пристрої АРВ, які діють не тільки в нормальних, але і в аварійних режимах і здійснюють демпфування електромеханічних коливань генераторів і тим самим сприяють підвищенню динамічної стійкості в післяаварійному режимі (див. розд. 7).

На схемі ПА не показані пристрої автоматичного обмеження перетікань активної потужності по міжсистемних зв'язках, що входять до складу АСРЧ і П (див. розд. 10) і сприяють збереженню статичної стійкості і демпфуванню коливань передаваної потужності.

В нижній частині схеми приведений перелік способів дії відповідних пристроїв ПА з метою реалізації заданих їм функцій. Пристрої ПА діють на вимикачі, системи регулювання частоти обертання турбін і регулювання збудження генераторів та інші елементи керованих об'єктів, які виконують роль виконавчих елементів системи ПА. Структурна схема рис. 5.1 в наочній формі показує взаємозв'язок окремих автоматичних пристроїв їх функцій і реалізованих ними способів дії на режими роботи ЕЕС. При цьому багато які пристрої ПА впливають відразу на декілька виконавчих елементів, здійснюючи: відключення частини гідрогенераторів і, якщо це технологічно допустимо, турбогенераторів або блоків ТЕС (ОГ); електричне гальмування (ЕТ) шляхом короткочасного включення резисторів навантажень; аварійне регулювання парових турбін (APT) з ціллю швидкої зміни їх потужності; короткочасне форсування збудження (ФЗ) генераторів; відключення частини навантаження (ВН) споживачів; розподіл ЕЕС (ДС); форсування пристроїв подовжньої компенсації ємності (ФК); відключення шунтуючих реакторів (ВР).

Інтенсивність управляючих дій і вибір їх оптимального поєднання залежать від призначення автоматики, виду збурення, схеми ЕЕС, режиму її роботи і т.п.

Еволюція ПА у міру збільшення одиничних потужностей, розвитку ОЕС і ускладнення схем зв'язуючих їх ліній електропередачі йшла по шляху збільшення числа автономних пристроїв автоматики і кількості їх типів. Проте всі пристрої ПА реагують на параметри електромеханічного перехідного процесу в ЕЕС і управляють його протіканням, що вимагає розглядати комплекс пристроїв ПА як єдину автоматичну систему.

В цілому вивчення ПА зводиться до розгляду самостійних, але тісно зв'язаних між собою питань, що стосуються аналізу аварійних ситуацій в ЕЕС різній конфігурації, вивчення способів впливу на електромеханічні перехідні процеси, які можна застосовувати на станціях і в сітях різних типів, а також способів виявлення аварійних ситуацій і способів дозування управляючих дій на керовані об'єкти. Крім того, успішна реалізація і експлуатація пристроїв ПА і перспективи її розвитку у складі автоматизованої системи диспетчерського управління (АСДУ) енергетикою вимагають вивчення принципів будови цих пристроїв, їх взаємозв'язку і методів функціонування.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]