Розділ 10. Тему обрано - що робити далі?

Приклад 2. Мене цікавить напрям історії права, зокрема - проблемати­ка історії судочинства. Хотілося би дослідити персональний склад N-сь-кого повітового суду Київської гу­бернії напередодні польського Лис­топадового повстання 1830-1831 pp. Я свідома того, що треба буде взяти під увагу праці з історії права та правничих систем, політичної й інституційної історії Російської ім­перії, соціяльної історії правобереж­ної шляхти після поділів Речі Поспо­литої, історії польських визвольних рухів XIX ст., історії освіти, а також вдатися до просопографічного ана­лізу цієї групи як поєднаної фахом чи родинними зв'язками, себто залучи­ти генеалогічну інформацію. Плюсами для мене є те, що а) зберігся ком­пактний, зосереджений в одному архівосховищі джерельний масив су­дових матеріялів, де зафіксовано склад і професійні обов'язки осіб, які мене цікавлять; б) джерела написані польською мовою, яку я розумію; в) є загальна література проблеми й чи­мало праць із аспектів, дотичних те­ми дослідження; г) існує наукова література доступними мені мовами, ще й більш-менш повно представлена в бібліотеках. Мінусом для мене є те, що джерела для простеження біо­графій і родинних зв'язків між члена­ми досліджуваної групи розпоро­шені, і це загрожує трудомісткими по­шуками, - ймовірно, далеко не завж­ди успішними через брак потрібної інформації.

Візьмете таку тему? Гадаю, можна ризикнути.

Приклад 3. Мене цікавить напрям військової історії, зокрема - пробле­матика фортифікаційного будівницт­ва. Хотілося би дослідити специфіку оборонних замків і фортець на тери­торії Волинського воєводства станом на першу половину XVII ст. Я свідома того, що треба буде взяти під увагу праці з історії європейських форти­фікація і матеріяльної культури ран-ньомодерного часу, розвідки з війсь­кової історії та військово-оборонних доктрин Речі Посполитої, звернутися до біографістики (коли йтиметься про власників старих чи замовників нових

[294]

Cognosce te ipsum, або Реалістичний погляд на власні можливості

споруд, а також про архітекторів-виконавців), історії церкви (коли йти­меться про укріплені монастирі-фортеці), історії архітектури (коли йти­меться про будівельну специфіку тих чи тих споруд). Плюсами для мене є те, що а) основний масив джерел, які фіксують наявність і стан волинських фортифікацій, зосереджено в одному архівосховищі; б) існує загальна літе­ратура проблеми й чимало праць із ас­пектів, дотичних теми дослідження. Мінусами для мене є те, що а) джере­ла здебільшого написано старопольською мовою, а я не досить упевнено нею володію, а надто коли йдеться про палеографічний текст; б) дос­тупні мені джерела зазвичай фіксу­ють тільки наявність замків і фор­тець, натомість я не маю доступу до свідчень про те, коли та як задумува­ли будівництво, хто та як його здій­снював, яким було внутрішнє розпла­нування тощо; в) візуальне обстежен­ня нічим не зарадить, бо старі обо­ронні споруди або були пізніше пере­будовані, або від них лишилися самі руїни; г) трактати XVT-XVII ст. із фортифікаційного будівництва написано латиною та по-італійськи, цих мов не знаю; ґ) новітня теоретична література вся іншомовна й у бібліотеках України її представлено вибірково; д) поль­ські розвідки з цих питань розпоро­шено у часописах, що їх бібліотеки України майже не мають.

Візьмете таку тему? Небезпечно, але сміливість, кажуть, перевертає гори.

При виборі теми діє ще одне прос­те правило: що конкретніший сюжет дослідження, то ймовірнішим є успіх, і навпаки - що претензійніше та за­гальніше його сформульовано, то ав­тор має більше шансів потрапити в ситуацію, яку один дотепник назвав «коротенькою оповіддю про Все­світ». Однак навіть обираючи вузьку тему, мусимо пристосуватися до об­ставин, що далеко не завжди зале­жать особисто від нас. Скажімо, труд­нощі з палеографією подолати легко, незнання потрібних для дослідження мов за охоти й упертости можна на­долужити, натомість недоступність потрібних джерел чи брак літератури вольовим зусиллям не залагодиш, отже, відповідну тему варто обирати лише тоді, коли є реальна перспекти­ва виїхати до міст/країн, де зберіга­ються ці джерела чи в бібліотеках міститься ця література. Зі сказаного випливає, що наші високі поривання до заворожливої теми перетинають­ся об прозу життя, а саме об запитан­ня: 1) чи досяжні взагалі потрібні джерела та література? 2) чи вони приступні особисто для нас? Хоч як прикро, але ниций розрахунок ви­ступає наперед і при зіставленні тер­міну виконання роботи з очікуваним обсягом вкладеної праці. Якщо тер­міни не тиснуть і писати можна хоч до других віників — це одна річ, а ко­ли текст треба подати в обмежений термін - інша. Зрозуміло, що в дру­гому випадку розсудлива людина обере не журавля в небі, а синицю в жмені - сюжет, забезпечений доступ­ною літературою й опублікованими (чи, принаймні зібраними в одному архівосховищі) джерелами.

[295]