1. Ринок як механізм координації економічного вибору.

2. Попит та закон попиту.

3. Пропозиція та закон пропозиції.

4. Взаємодія попиту і пропозиції, ринкова рівновага.

4.1. Ринок як механізм координації економічного вибору

У ринковій економіці жодна особа, жодна організація

не відповідають за розв'язання економічних проблем, а мільйони фірм і споживачів взаємодіють у добровільному обміні, і їхні дії та наміри невидимо координуються системою цін і ринків. Саме ринок вирішує три основні проблеми: що, як і для кого виробляти.

Ринкова економіка — це налагоджений механізм об'єктивної координації людей, різних видів діяльності і фірм через систему цін і ринків. Це засіб зв'язку, який дав змогу поєднати знання та діяльність мільйонів індивідів. Без централізованого прийняття рішень та розрахунків ринкова економіка розв'язує такі завдання, які найпотужніший на сьогодні комп'ютер не зміг би розв'язати, використовуючи мільйони невідомих змінних і рівнянь. Почат­ково ринок означав місце, де продавалися і купувалися товари. Сьогодні важливі ринки — це різні види бірж світового значення.

Загалом ринок — це механізм, де покупці та продавці зустрі­чаються, щоб обмінювати речі. Ринок може бути централізова­ним (як для акцій, облігацій чи пшениці), або децентралізованим (як для будинків або старих автомобілів), або навіть електро­нним, як у разі багатьох фінансових активів та послуг. Вирішаль­ною рисою є те, що він зводить покупців і продавців разом для визначення цін і кількості товарів. На думку П. Семюелсона та В. Нордгауза, «Ринок — це механізм, через який покупці і про­давці взаємодіють, щоб визначити ціну та кількість товару»¹.

¹ Семюелъсон П. А., Нордгауз В. Д. Мікроекономіка / Пер. з англ. — К.: Основи, 1998. — 676 с.

Дуже близьким за змістом є визначення ринку К. Макконелла та С. Брю: «Ринок — це інститут або механізм, який зводить ра­зом покупців (пред'явників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів і послуг»¹.

У ринковій системі все має ціну, яка виражає цінність товару за допомогою грошей. Ціни є мірилом, через яке люди і фірми добровільно обмінюють різні товари. Більше того, ціни є сигна­лом для виробників і споживачів. Якщо споживачі бажають бі­льше якогось товару — попит на них зростає. Якщо, наприклад, ціна на бензин зростає, то вища ціна стимулює більший видобу­ток нафти.

Ціни координують рішення виробників і споживачів на ринку.

Вищі ціни призводять до зменшення споживання і стимулю­ють виробництво.

Отже, ціни є балансовим колесом у ринковому механізмі.

Упорядковуючи відносини між продавцями і покупцями (про­позицію і попит) на кожному з ринків, ринкова економіка вирі­шує три проблеми: що, як, для кого.

Які товари виробляти — визначається грошовими голосами споживачів, тобто їх купівельними рішеннями. Гроші, що пла­тять споживачі, забезпечують оплату праці, ренту і дивіденди, які споживачі, робітники та службовці отримують як дохід.

Фірми ж керуються бажанням максимізувати прибуток. їх ці­кавить виробництво товарів, на які є великий попит та високі прибутки, з тих самих міркувань вони залишають сфери, де втра­чають гроші.

Як виробляти товари — визначається конкуренцією між різ­ними виробниками. Найкращим шляхом для виробників витри­мати цінову конкуренцію і максимізувати прибутки є утримання витрат на мінімальному рівні, застосовуючи для цього найефек­тивніші методи виробництва. Оскільки виробників спонукає до цього спокуса прибутку, то методи, які забезпечують зниження витрат, витіснять дорожчі методи.

Для кого виробляються товари — визначається попитом та пропозицією на ринках факторів виробництва. Тут встановлю­ються ціни факторів виробництв: рівень зарплати, земельної рен­ти, процента і прибутку.

Глибокий аналіз структури ринкової економіки свідчить, що нею управляють дві сили — споживачі та технологія. Споживачі

¹ Макконелл К. Р., Брю С. Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. — В 2 т.: Пер. с англ. 11-го изд. — Т. 1. — М.: Республика, 1995. — 400 с.

управляють через свої природжені або набуті смаки та уподобан­ня, що виражається в їх голосуванні грошима, куди спрямовувати ресурси суспільства. Виробники вибирають точку на межі вироб­ничих можливостей.

Однак наявні ресурси накладають обмеження на споживачів. Адже економіка не може вийти за межу виробничих можливос­тей. Ресурси економіки разом з науковими і технологічними мо­жливостями обмежують сфери, куди споживачі можуть віддати свої грошові голоси. Таким чином, витрати виробництва і рішен­ня фірми щодо пропозиції разом з попитом допомагають визна­чити, що виробляти.

Адам Сміт проголосив принцип «невидимої руки», який ствер­джує, що кожною особою в її егоїстичному переслідуванні тільки своєї власної вигоди керує якась невидима рука, мета якої — дося­гти найбільшої вигоди для всіх. водночас Сміт визнавав, що пози­тивна якість ринкового механізму проявляється лише тоді, коли є система стримувань і противаг досконалої конкуренції. Досконала конкуренція — це ознака ринку, на якому жодна з фірм чи жоден із споживачів недостатньо могутні, щоб впливати на ринкову ціну.

Доктрина «невидимої руки» прийнятна для економіки, в якій усі ринки досконало конкурентні. За таких умов ринки здійсню­ватимуть ефективний розподіл ресурсів, так що економіка пере­буватиме на межі виробничих можливостей. Проте не завжди ри­нок працює ідеально. Ринкова економіка втрачає свою ефектив­ність через недосконалу конкуренцію і забруднення навколиш­нього середовища, інфляцію та безробіття, несправедливий роз­поділ доходів.

Тому у відповідь на існуючі дефекти ринкового механізму країни запроваджують державне регулювання поруч з «невиди­мою рукою» ринку. Основні економічні функції держави зво­дяться до забезпечення ефективності, справедливості та сприяння макроекономічному зростанню і стабільності.

Переважаючою моделлю організації економіки в передових країнах за сучасних умов є змішана економіка, в якій ринок ви­значає більшість індивідуальних цін і кількість товарів, водночас уряд впливає на всю економіку через програми оподаткування, видатків і регулювання грошового обігу.

В основі аналізу ринкової економіки лежить теорія попиту і пропозиції. Ця теорія показує, як уподобання покупця визнача­ють попит на товари, тоді як витрати виробника є основою про­позиції товарів. У результаті попит і пропозиція приводяться у рівновагу зміною цін, або ціновим механізмом.