повторюватиметься доти, поки ціна не знизиться до рівня грани­чних витрат. В точці А_с галузь опиниться у стані конкурентної рі­вноваги P_c = МС = АС. Жодна з фірм не зможе знизити ціну ниж­че, не отримуючи збитків, а економічний прибуток дорівню­ватиме нулеві. Від цінової війни виграють споживачі та програ­ють виробники. В нашому прикладі кожен з виробників не ви­грає. Слід зазначити, що цінові війни швидкоплинні й нині бува­ють досить рідко. Конкурентна боротьба між олігополістами частіше приводить до угод, що враховують їх інтереси.

Рис. 10.4. Цінова війна олігополістів

10.3. Модель ламаної кривої попиту

та ціноутворення за принципом «витрати плюс»

Модель ламаної кривої попиту

У фірм-олігополістів часто виникає прагнення до стабільності, особливо щодо цін. Тому негнучкість цін може виявитися харак­терною для олігополістичних галузей. Навіть якщо витрати чи попит змінюються, фірми неохоче змінюють свою ціну.

Негнучкість цін є основою відомої олігополістичної моделі «ламаної кривої попиту». Згідно з цією моделлю, для кожної фірми існує крива попиту, зламана в точці переважаючої на да­ний час ціни P^* (рис 10.5).

Якщо ціна вища за Р , то крива попиту високоеластична. Це відбувається тому, що, на думку фірми, при встановленні нею цін понад Р інші фірми не наслідуватимуть її прикладу, а тому вона програватиме в обсязі збуту та своїй частці ринку. З другого бо­ку, якщо, на думку фірми, вона призначить ціну, нижчу за Р , то інші фірми вчинять так само, оскільки вони не хочуть втратити свої частки ринку. Тому обсяг продажу розширюється лише до тієї межі, до якої знижена ринкова ціна спричинить зростання за­гального ринкового попиту.

Рис. 10.5. Ламана крива попиту фірми—олігополіста

Оскільки крива попиту фірми зламана в точці А, крива грани­чного доходу переривається з точки С до точки Е. Нижня частина кривої MR відповідає менш еластичній частині кривої попиту, які розміщені, відповідно, нижче точки А і точки Е.

Застосування правила оптимального обсягу виробництва MR = = МС при максимізації прибутку фірми вказує на жорсткість цін в умовах олігополії порівняно з конкурентним ринком: зміна граничних витрат з МС1 до МС2 не приводить ні до зміни обсягу Q , ні до зміни ціни Р (через існування вертикального розриву кривої граничного доходу). Жорсткість цін пояснюється бажан­ням фірм уникнути взаємодеструктивної конкуренції.

Олігополістичне ціноутворення часто здійснюється за принципом «витрати плюс». На практиці це відбувається дода­ванням до витрат підприємства певного процента прибутку. Оскільки прибуток додається, як правило, до середніх витрат, цей метод називають часто також ціноутворенням за середніми витратами.

Можна показати, що встановлення цін на основі витрат і пев­ної націнки означає неявно суб'єктивну оцінку еластичності по­питу, припускаючи, що величина середніх змінних витрат (AVC) незмінна в певному інтервалі обсягу виробництва.

Згадаймо, що

MR = P(1 - —). (10.13)

При МС > 0 для максимізації прибутку необхідно, щоб MR був додатним. Це означає, що максимізація прибутку можлива лише тоді, коли ED > 1. В інших випадках максимізація прибутку недосяжна:

при Ed = 1, MR = 0,

при E_D < 1, MR < 0, і вимога MC = MR не виконується. Умову максимізації прибутку МС = MR можна замінити такою:

AVC = MR. (10.14)

Підставивши (10.13) в (10.14), отримаємо:

1 E _-1 AVC = P(1 ) = P —2 .

^ed ^ed

Звідси,

P = AVC -^Ed- .

^ed ^-1

При E_D > E_D / (E_D - 1) > 1. Тому можна вважати:

—^Ed— = 1 + k, (10.15)

Ed-1

де k > 0. Отже,

P = AVC (1 + k), (10.16)

де k — валова націнка, або валова маржа (в процентах чи частках AVC), що відшкодовує середні постійні витрати (AFC) і прибуток (П). Як випливає з (10.15),