на ставка зросте на 1 % за той самий період, тому реальна ставка не зміниться.

Досі йшлося про єдину процентну ставку. Проте в реальній економіці існує багато різних процентних ставок на ринку позич­кових коштів, на ринку цінних паперів, на ринку нерухомості тощо. Причин тут багато, але найважливішою є ступінь ризику капіталовкладень. Тому чим більший ризик при наданні позики, тим вищою повинна бути процентна ставка.

Наступною причиною відмінностей у процентних ставках є термін, на який надаються позики. За інших однакових умов короткотермінові позики надаються під нижчий процент ніж довготермінові. Важливим чинником відмінностей у процент­них ставках є ступінь монополізації ринку кредитних ресурсів. Відомо, що монополіст володіє певною владою над ринковою ціною. На ринку інвестицій такою ціною є процентна ставка. Тому чим вищий рівень монополізації ринку позичкового капі­талу, тим за інших однакових умов буде вищою процентна ставка.

14.4. Ринок землі

Земля як фактор виробництва являє собою природні ресурси: родючість ґрунтів, корисні копалини, ресурси морів, лі­си, які можуть бути використані у процесі виробництва.

Запас природних ресурсів визначається самою природою. Обсяг потоку послуг природних ресурсів визначається людсь­ким вибором. Так само, як і при аналізі ринків праці і капіталу, слід розрізняти терміни «послуги землі» і «земля». Перший з них пов'язаний з визначенням земельної ренти, або орендної плати. Другий — з визначенням ціни землі як капітального ак­тиву.

Важливою умовою існування земельної ренти є обмеже­ність пропозиції землі, адже її кількість — фіксована величина. Через обмеженість земельних ресурсів пропозиція землі вва­жається абсолютно нееластичною, а крива пропозиції S землі є вертикальною лінією (рис. 14.7). Сукупна пропозиція землі не може бути змінена внаслідок індивідуальних рішень. Звичай­но, окремі домогосподарства можуть змінювати обсяг землі, що перебуває у їхній власності, але це не впливає на її сукуп­ний обсяг.

Земля може використовуватися більш або менш інтенсивно. Наприклад, сільськогосподарські угіддя можуть оброблятися з використанням і без використання добрив, зрошування, сільсько­господарської техніки; одну і ту ж саму площу може займати од­ноповерховий будинок і хмарочос. Але інтенсивність не впливає на пропозицію землі. Вона залежить від того, як сполучається з іншим фактором виробництва — капіталом.

Вирішальним чинником земельної ренти є попит на землю, який визначається цінністю землі для фірм—користувачів. Існує сільськогосподарський попит і несільськогосподарський (попит на землю для житлового будівництва, для промислового викори­стання тощо).

На цінність землі сільськогосподарського призначення впли­ває якість ґрунтів, клімат, віддаленість від місць реалізації сіль­ськогосподарської продукції (хоча вплив цього чинника послаб­люється внаслідок удосконалення засобів зберігання продукції та її транспортування). Сільськогосподарський попит є вторинним по відношенню до попиту на продовольство, який вважається ни-зькоеластичним. Отже, чинники, які визначають попит на продо­вольство і рівноваги на цьому ринку, безпосередньо впливають на сільськогосподарський попит.

На цінність земель несільськогосподарського призначення го­ловним чином впливає її розміщення: цінність землі порівняно вища у містах, ніж у сільській місцевості, вища у центрі великих міст порівняно з околицями; меншою мірою на цінність землі впливає її якість, придатність для житлового будівництва чи промислового використання.

Криві попиту на землю є спадними, тому при збільшенні обся­гів використання земельних ресурсів доводиться залучати все менш дохідні ділянки землі, тут спостерігається дія закону спад­ної віддачі факторів виробництва.

Слід зазначити, що економічна рента — це дохід від будь-якого фактора виробництва, пропозиція якого нееластична. Тому економічною рентою називають дохід не лише від сільсь­когосподарської землі, а й дохід від будь-якого ресурсу, пропо­зиція якого нееластична. Наприклад, рента в нафтодобувній про­мисловості, рента в результаті будь-якої природної монополії, доходи, пов'язані з унікальними можливостями (голос видатного співака, вміння гіпнотизувати тощо). Інакше кажучи, економічна рента — це дохід, який перевищує альтернативну цінність ресур­су. За аналогією можна визначити й економічну ренту від вико­ристання послуг праці. Але слід мати на увазі, що земля — це фактор, який не має альтернативної цінності для суспільства в цілому. Раніше розглядалися криві пропозиції послуг праці та послуг капіталу, що мають додатний нахил. Це пояснюється зро­станням альтернативних витрат використання послуг вказаних факторів виробництва. Якщо ж крива пропозиції послуг землі ве­ртикальна, то альтернативні витрати її використання дорівнюють нулю.

Принцип встановлення земельної ренти чи орендної плати (ці два поняття часто використовуються як синоніми) як рівноважної ціни на ринку земельних ресурсів такий самий, як і на інших ри­нках факторів виробництва.

На рис. 14.7 S — це крива пропозиції послуг землі, D — крива попиту на послуги землі, точка Е — це рівень земельної ренти, який урівноважує попит і пропозицію послуг землі. Припустимо, що рівень земельної ренти підніметься і перевищить показник точки Е. Тоді пропозиція послуг землі (хоча вона і змінна) пере­вищить попит на неї.

За таких умов землевласники матимуть проблеми з передачею землі в оренду і будуть вимушені знизити ставки земельної рен­ти. Якщо ж рівень земельної ренти знизиться (нижче точки Е), то попит на землю перевищуватиме її пропозицію. Використовуючи високий попит на послуги землі, землевласники підвищувати­муть земельну ренту. Отже, лише в точці Е попит і пропозиція послуг землі будуть однаковими.

Від чого ж залежить рівень земельної ренти? При абсолютно нееластичній пропозиції послуг землі земельна рента визначаєть­ся виключно попитом на послуги землі. Щовище розміщена кри-

ва D, то вищий і рівень земельної ренти (наприклад, у випадку D1 рівень ренти становитиме величину R₁). Слід пам'ятати, що по­пит на послуги землі є похідним попитом (як і попит на інші фак­тори виробництва). Наприклад, якщо ціна на пшеницю знизилася (споживачі стали менше споживати білого хліба — (рис. 14.7)), то і ставка земельної ренти знижуватиметься до рівня R2. Усе ви­кладене стосується і до попиту на послуги землі для несільсько-господарських потреб.

Щодо земель несільськогосподарського призначення слід за­значити, що нульові альтернативні витрати використання послуг землі стосуються лише суспільства в цілому. Але якщо припус­тити, що окремий землевласник може використовувати її різними способами: для вирощування сільськогосподарських культур, для будівництва парку розваг — то він стикається з уже відомою нам проблемою витрат втрачених можливостей або альтернативною вартістю. Нехай власник земельної ділянки може здавати її в оренду для вирощування картоплі чи для будівництва гаражів. Якщо рівень орендної плати для землі під будівництво гаражів буде вищим, ніж в інших варіантах використання землі, то ця ді­лянка буде надана в оренду для несільськогосподарських потреб.

Різними теоретичними школами досліджувалася проблема диференціальної земельної ренти (А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс, А. Маршалл та інші). Незважаючи на відмінності концептуально­го підходу, економісти підкреслюють неоднорідність якості зе­мельних ділянок. Це означає, що продуктивність землі як факто­ра виробництва буде різною залежно від її родючості, а також місця розташування (наближеність до ринку збуту сільськогос­подарської продукції).

Утворення диференціальної земельної ренти за родючістю можна уявити, використовуючи науковий апарат кривих середніх і граничних витрат. За умови, що сільськогосподарські підприєм­ства функціонують на ринку досконалої конкуренції, лінія попи­ту кожного господарства буде горизонтальною. Нехай існує три однакові за площею ділянки землі — І, ІІ, ІІІ з різною родючістю (найбільша — на ділянці І, найменша — на ділянці ІІІ).

Як видно з графіка на рис. 14.8, а), підприємство І, де найвища родючість землі (найбільша урожайність при однакових на всіх трьох підприємствах затратах всіх факторів виробництва), серед­ні витрати найнижчі. Це означає, що підприємство І отримує ди­ференціальну ренту, розмір якої дорівнює площі заштрихованого прямокутника. Підприємство ІІ, маючи вищі середні витрати, отримає меншу величину ренти. Підприємство ІІІ лише відшко-

довує свої витрати, а розмір диференціальної ренти на його діля­нці дорівнює нулю. Якщо ж ринкова ціна на сільськогосподарсь­ку продукцію стане нижчою за 1000 грн за центнер, то підприєм­ство ІІІ буде змушене вийти з ринку, оскільки не зможе ком­пенсувати своїх витрат (враховуючи нормальний прибуток).

Рис. 14.8. Диференціальна земельна рента

Отримання диференціальної ренти сільськогосподарським підприємством на ділянці І досить стійке, оскільки кількість зе­мель з високою родючістю обмежена і не може розширюватися у близькій перспективі.

Отже, диференціальна рента — це дохід, отриманий у ре­зультаті використання ресурсів з нееластичною пропозицією і вищою продуктивністю в ситуації ранжирування цих ресурсів (у даному випадку — за родючістю землі).

Ранжирування земельних ділянок може здійснюватися і за мі­сцем розташування по відношенню до ринку збуту сільськогос­подарської продукції; в місті — за місцем розташування залежно від відстані до центра міста тощо. У цьому разі йдеться про ди-

ференціальну земельну ренту за місцем розташування. Механізм її утворення графічно можна представити так само, як на рис. 14.8, лише тепер розмір середніх витрат буде визначатися не родючіс­тю землі, а місцем розташування по відношенню до ринку збуту і тому різними транспортними витратами підприємств.

В умовах ринкової економіки земля купується і продається як капітальний актив. Тому важливо визначити, чим визначається ціна землі. Якщо земельну ділянку розглядати як капітальне бла­го, що приносить потік доходів, то стає зрозумілим, що ціна зем­лі залежить від двох величин:

1. розмір земельної ренти, яку можна отримати, ставши влас­ником даної ділянки;

2. ставки позичкового процента.

Покупець земельної ділянки прагне придбати її не заради ґрунту як такого, а заради тієї ренти, того постійного щорічно­го доходу, який приносить земля. Купується право на отри­мання регулярного доходу протягом невизначеного тривалого періоду.

Саме тому необхідне використання процентної ставки для ви­значення ціни землі. Адже в економічній теорії всі активи, що приносять потік доходів, розглядаються як капітал. Власник пев­ної суми грошей може покласти її в банк і отримати дохід у ви­гляді процента. Але він може витратити ці гроші на придбання земельної ділянки. Отже, ціна землі — це дисконтована цін­ність. Вона розраховується за аналогією з придбанням будь — якого капітального блага, що приносить регулярний дохід. Для цього можна використати відому формулу для визначення сього­днішньої цінності майбутніх доходів:

pv = Е fv / (1 + r) '

' = 1

Проте тут слід зауважити, що при купівлі землі передбачаєть­ся, що дохід у вигляді ренти буде виплачуватися власнику землі не протягом декількох років, а невизначено тривалий період. То­му величина ' у цій формулі наближається до нескінченності, а коефіцієнт дисконтування 1 / (1+ r)' зменшується із зростанням Отже, ціна землі — дисконтована цінність: PV_n = R / r, де R — щорічний розмір земельної ренти, а r — ринкова процентна став­ка. Наприклад, якщо щорічний дохід у вигляді ренти становить 1000 грн, ставка позичкового процента — 5 %, то ціна землі ста­новить 1000 / 0,05 = 20 000 грн.

З цієї формули видно, що ціна землі зростатиме, якщо збіль­шується розмір ренти і буде знижуватися, якщо підвищується процентна ставка.

Розглянуте визначення ціни землі є теоретичним, але на прак­тиці вона залежить від багатьох чинників, які впливають на по­пит і пропозицію земельних ділянок. Наприклад, підвищення цін на землю може пояснюватися збільшенням попиту на неї для не-сільськогосподарських потреб. У цілому динаміка цін на землю в країнах ринкової економіки Заходу за весь період з початку XX ст. мала стійку тенденцію до підвищення.

Земельна рента означає платність найважливішого фактора виробництва — землі. Економісти минулого по-різному оцінюва­ли цю обставину. Наприклад, К. Маркс вважав сам факт платнос­ті землі перешкодою для розвитку продуктивних сил в сільсько­му господарстві, тому він пропонував її націоналізувати. Нео­класичною школою, навпаки, підкреслюється позитивний харак­тер платності землі як найважливішого ресурсу. Зіставлення різ­них рівнів цін на різні фактори виробництва, наприклад, ставок заробітної плати і ставок земельної ренти, дає виробнику важли­ву інформацію про найбільш ефективне сполучення праці та зем­лі при виробництві будь-яких сільськогосподарських продуктів. Наприклад, якщо земля дорога, а праця дешева, раціонально за­міщувати землю працею, господарювати інтенсивно. Можна впе­внено сказати, що в умовах безплатності землі сільське господар­ство в країнах ринкової економіки не досягло б такого рівня продуктивності і, отже, пропозиції продовольства, яка спостері­гається сьогодні. Нині перевиробництво сільськогосподарської продукції у багатьох країнах Заходу досягло таких масштабів, що викликало потребу державного втручання і субсидування фер­мерських господарств, щоб запобігти зменшенню їх доходів.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ

Амортизація.

Вартість капіталу.

Внутрішня норма доходу.

Гранична альтернатива.

Гранична віддача (ефективність) інвестицій.

Гранична норма часової переваги.

Дисконтування.

Диференціальна земельна рента.

Земельна рента. Капітал.

Майбутня цінність.

Міжчасове бюджетне обмеження.

Норма амортизації.

Основний і оборотний капітал.

Послуги землі.

Послуги капіталу.

Процентна ставка (номінальна і рентна).

Рентна оцінка.

Рівень доходу на капітал.

Теперішня цінність.

Фізичний капітал.

Ціна землі.

Часова перевага.

Чиста дисконтована цінність.

Чиста продуктивність капіталу.

Завдання для самостійної роботи

Запитання для самоперевірки

1. Як вибрана фірмою політика амортизації впливає на її по­пит на капітал?

2. Чи можна із впевненістю передбачити, як зміниться обсяг поточного споживання і обсяг заощаджень домогосподарств зі зниженням реальної процентної ставки?

3. Як пов'язана концепція сьогоднішньої цінності з принци­пом альтернативних витрат?

4. Яке значення має критерій чистої сьогоднішньої цінності для прийняття рішень про інвестиції? Якщо всі потоки грошей для інвестиційного проекту надійні, яку ставку дисконту треба використати для підрахунку чистої сьогоднішньої цінності?

5. Чи можна пояснити стан інвестиційної активності в Україні з точки зору концепції сьогоднішньої цінності?

6. Як споживач враховує поточні та майбутні витрати, купую­чи кондиціонер або інший електроприлад? Як може допомогти при виборі підрахунок чистої сьогоднішньої цінності?

7. Що визначає пропозицію позичкових коштів? Попит на по­зичкові кошти? Які причини зміни в динаміці пропозиції та по­питу на позичкові кошти і як це впливає на процентні ставки?

8. Які економічні функції земельної ренти? Як вплинуло б на економічне життя: а) законодавче обмеження рівня ренти; б) по­вна націоналізація земельної ренти; в) заборона рентних платежів?

9. Чи впливає форма власності на землю на величину орендної плати і ціну землі?

10. Що таке капіталізована вартість? Чи може ціна землі ви- значатися як капіталізована вартість?

Тести

1. Ставка процента по облігації буде тим вищою, чим:

а) коротший строк, на який вони були випущені;

б) більше можливий ризик;

в) нижча ліквідність;

г) більша очікувана інфляція;

д) більша номінальна ціна у відношенні до ринкової.

2. Продуктивний економічний ресурс являє собою таке поняття:

а) грошовий капітал;

б) засоби виробництва;

в) процент;

г) прибуток;

д) споживчі товари.

3. Земельна рента буде зростати за інших незмінних умов, якщо:

а) знижується ціна землі;

б) зростає попит на землю;

в) скорочується попит на землю;

г) пропозиція землі зростає;

д) ні при жодній з цих умов.

4. Пропозиція землі:

а) абсолютно нееластична;

б) з одиночною еластичністю;

в) абсолютно еластична;

г) еластична;

д) нееластична.

5. Якщо номінальна процентна ставка становить 10 %, а темп інфляції 4 % на рік, то реальна процентна ставка стано- вить:

а) 14 %;

б) 6 %;

в) 2,5 %;

г) -6 %;

д) 4 %.

6. Фірма пропонує взяти банківський кредит на будівниц- тво нового підприємства. Річна ставка процента становить 18 %. Очікувана норма прибутку визначена в 20 %. За цих умов фірма:

а) не буде будувати нове підприємство;

б) буде будувати нове підприємство;

в) незважаючи на збиток, вирішить будувати;

г) не зможе прийняти рішення на основі наявної інформації;

д) такої ситуації не може бути.

7. Суб'єкт, який тримає гроші на банківському рахунку за 8 % річної ставки, вирішив передплатити журнал. Річна пе- редплата коштує 12 грн, а дворічна — 22 грн. Визначити, в яку суму обійшлася йому передплата на другий рік:

а) 10 грн;

б) 10,8 грн;

в) 9,6 грн;

г) 11 грн;

д) 11,4 грн.

8. Суб'єкт направляє свої гроші на придбання державних цінних паперів лише у тому разі, коли він очікує, що:

а) процентні ставки скоро значно зростуть порівняно з діючими;

б) процентні ставки значно скоротяться;

в) процентні ставки спочатку зростуть, а потім зменшаться;

г) процентні ставки не зміняться;

д) не буде інфляційного зростання цін.

9. Ціна землі залежить від:

а) величини щорічної ренти;

б) ставки банківського процента;

в) величини альтернативного доходу покупця землі;

г) правильні відповіді а, б.

10. Підвищення процентної ставки призведе до:

а) підвищення попиту на кредитні ресурси;

б) підвищення пропозиції на кредитні ресурси;

в) підвищення обсягу пропозиції кредитних ресурсів;

г) скорочення пропозиції кредитних ресурсів.

11. Земельні власники взагалі не отримують ренти, якщо:

а) існує податок на землю;

б) криві попиту і пропозиції земельних ділянок перетинаються;

в) крива пропозиції землі абсолютно не еластична;

г) крива пропозиції перебуває праворуч від кривої попиту.

12. Приймаючи рішення про інвестиції фірми, враховують:

а) номінальну процентну ставку;

б) реальну процентну ставку;

в) реальну процентну ставку за вирахуванням номінальної;

г) не враховують жодного з названих чинників.

13. При якій процентній ставці буде вигідним будівництво нового театру з передбачуваним терміном експлуатації 200 ро- ків і очікуваним щорічним прибутком у розмірі 10 %?

а) не більше 2 %; а) не більше 20 %;

в) 10 % або менше;

г) 10 % або більше.

14. Ставка позичкового процента не залежить від:

а) терміну надання позики;

б) ризикованості проекту;

в) обсягу позики;

г) правильної відповіді немає.

15. Якщо процентна ставка збільшиться з 5 % до 10 %, то для одержання щорічного доходу 1000 грн дисконтована вар- тість має:

а) зменшитися на 5000 грн;

б) зменшитися на 10 000 грн;

в) зрости на 5000 грн;

г) зрости на 10 000 грн.

Вправи

1. Фірма має можливість здійснити 5 проектів.

Проект	Вартість проекту, млн грн	Внутрішня норма дохідності, %
А	1	15
В	2	20
С	1	17
D	1	12
E	2	8

Процентна ставка — 10 %.

Фінансові можливості фірми (враховуючи можливості отри­мання кредитів) обмежені сумою 4 млн грн.

1. які проекти здійснить фірма?

2. які проекти здійснить фірма, якщо її фінансові можливості зростуть до 7 млн грн?

2. Підприємець має можливість вкласти капітал за таких умов: на інвестуванні 100 грн сьогодні і наступних вкладеннях 150 грн щороку він заробить 300 грн через 2 роки. Чи слід йому здійснювати це вкладення капіталу за ставки 5 %; 15 %? Пояс­ніть, чому.

3. Фірма має можливість купити станок за 10 тис. грн. Станок дає змогу отримувати щорічний дохід 3,6 тис. грн протягом 2-х років і після цього може бути проданий за 9000 грн.

Чи варто фірмі робити таке придбання, якщо процентна ставка становить 10 %?

4. Фермер купує ділянку землі за 20 тис. грн. Він вважає, що його дохід протягом 5 років буде постійним, а потім він зможе продати ділянку за 25 тис. грн. Процентна ставка протягом 5 ро­ків передбачається постійною на рівні 10 %. Яким повинен бути мінімальний щорічний дохід, щоб купівля землі була вигідною?

5. Придбання нового обладнання дає можливість інвестору отримати річний грошовий потік у сумі 2640 грн протягом 3-х років. Процентна ставка становить 8 % річних.

Яку максимальну ціну інвестор заплатить за обладнання?

Рекомендована література

1. Гальперин В. М., Игнатьев С. М., Моргунов В. И. Микроэкономи­ка: В 2-х т. / Общая редакция В. М. Гальперина. — СПб.: Экономиче­ская школа. — 2000. — Т. 2 — 503 с. (гл. 13).

2. Гамглтон, Джонатан. Метод. посіб. до «Мікроекономіки» Робе­рта С. Піндайка та Даніела Л. Рубінфелда / Пер. з англ. А. Олійник та Р. Скільський. — К.: Основи, 1996. — 223 с. (р. 15).

3. Экономическая теория / Под. ред. А. И. Добрынина, Л. С. Тара-севича: Учеб. для ВУЗов. — СПб.: изд. СПбГУЭФ, Изд. «Питер Паб-лишинг», 1997. — 480 с. (гл. 14).

4. Курс экономической теории: учеб. — 4-е доп. и перераб. изд. — Киров: «АСА». 2001. — 752 с. (гл. 12, 13).

1. Макконел Кэмбэлл Р., Брю Стэнли Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. В 2 т.: Пер. с англ. 11-го изд. Т. 2. — М.: Респуб­лика, 1995. — 400 с. (гл. 31).

5. Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. для студентів економ. спец. закл. Освіти: У 2 ч. / За ред. С. Будаговської. — К.: Основи, 2001. — 517 с. (тема 12).

6. Нуреев Р. М. Курс микроэкономики. Учеб. для ВУЗов. — 2-е изд. изм. — М.: Изд. Норма, 2001. — 572 с. (гл. 10).

7. Шндайк Роберт С., Рубінфелд Деніел Л. Мікроекономіка / Пер. з англ. А. Олійник, Р. Скільський. — К.: Основи, 1996. — 646 с. (р. 15).

8. Семюелсон, Шол А., Нордгауз, Вільям Д. Мікроекономіка / Пер. з англ. — К.: Основи, 1998. — 676 с. (р. 16).

10. Цены и ценообразование: Учеб. для ВУЗов. 3-е изд. / Под. ред. В. Е. Есипова. — СПб: Издат. «Питер», 2000. — 464 с. (гл. 8).

11. Шарп У., Александер Г., Бэйли Дж. Инвестиции: Пер. с англ. — М.: ИНФРА — М., 2001. — 1028 с.

ТЕМА