Тема I

ТЕОРІЯ ЕЛАСТИЧНОСТІ

1. Еластичність попиту.

2. Еластичність пропозиції.

5.1. Еластичність попиту

Як уже розглядалося в попередній темі, рівень ринко­вого попиту на товар залежить, насамперед, від ціни, за якою він продається. Однак залежність зміни обсягу попиту від зміни рівня цін щодо кожного товару може бути різною. Тому важли­во визначити не абсолютний обсяг попиту, а його реакцію на зміну ціни. Для цього використовують поняття еластичність як показник міри впливу однієї змінної величини на іншу. Інакше кажучи, еластичність — це міра «чутливості» однієї змінної щодо іншої. Вимірювання ж її здійснюють за допомогою кое­фіцієнтів еластичності різних видів. Економічний зміст коефіці­єнта еластичності полягає в тому, що він показує, на скільки відсотків змінюється залежна змінна (в даному разі обсяг попи­ту) при зміні незалежної змінної на один відсоток. Останньою може бути ціна даного товару, ціни інших товарів, рівень дохо­ду споживачів тощо. Вперше еластичність досліджував А. Ма­ршалл в 1881—1882 рр.

Дані про еластичність попиту потрібні задля прийняття рі­шень щодо перегляду цін, його спрямованості та ступеня зміни цін на окремі товари. Це дає змогу здійснювати обґрунтовану по­літику цін як з точки зору комерційної вигоди, так і підвищення рівня життя населення. Використання цих даних дає можливість визначити реакцію споживача на зміну ціни, підготувати вироб­ництво до зміни попиту, здійснити регулювання ринку.

Інформація про еластичність попиту може також використо­вуватися при встановленні рівня потоварного податку (акцизу), при прийнятті рішень щодо відповідної маркетингової політики фірми, виконання різних операцій на зовнішньому ринку (експо­ртно-імпортних операцій, операцій з валютними курсами тощо).

Розрізняють декілька видів коефіцієнтів еластичності попиту: коефіцієнт прямої еластичності попиту за ціною, коефіцієнт пе­рехресної еластичності попиту за ціною, коефіцієнт еластичності попиту за доходом. Останні два коефіцієнти характеризують вплив нецінових чинників на попит.

Рис. 5.1. Визначення дугової еластичності попиту

Коефіцієнт прямої еластичності попиту за ціною характе­ризує чутливість попиту до цінових змін і показує, на скільки відсотків зміниться обсяг попиту на товар при зміні його ціни на

Еластичність буває дуговою і точковою. Нехай маємо яку-небудь функцію попиту:

Q = f P),

де Q₁ — обсяг попиту на даний товар; P₁ — ціна цього товару.

Зобразимо цю функцію графічно (рис. 5.1). Уявімо, що зазна­чена функція попиту відповідає кривій, на якій довільно взяті то­чки А і В. До того ж, точка А характеризується ціною Р₁ і обсягом попиту Q₁, а точка В — ціною Р₂ та обсягом попиту Q₂. Очевид­но, що при переході від точки А до точки В ціна знижується від

рівня Р₁ до Р₂, а обсяг попиту зростає від Q₁ до Q₂. Якщо розра­ховувати еластичність за формулою (3.1), то виникає питання: якщо значення AQ і AP можуть бути обчислені і графічно і аналі­тично, оскільки визначаються як AQ = Q₂ - Q₁; АР = Р₂ - Р₁, то які значення Р і Q слід використовувати: базові (Р₁ і Q₁) чи нові (Р₂ і Q₂). Зрозуміло, що застосування різних величин Р і Q приве­де до різних результатів. Тому для розрахунку коефіцієнта елас­тичності величини Р і Q визначаються у більшості випадків за правилом середніх точок, тобто використовуються середні для даного інтервалу значення ціни і попиту:

2 2 '

Тоді формула (5.1) набуває вигляду:

E_D = I■^AQ. (5.2)

Отже, дугова еластичність визначається як середня елас­тичність.

Тут слід зауважити, що будь-яка функція попиту, що прохо­дить через дані точки, буде характеризуватися однаковим коефі­цієнтом еластичності, хоча форма самої дуги (її кривизна) може бути різною. Тобто у розрахунку беруться до уваги лише крайні значення попиту та ціни і не враховується реальний характер фу­нкції попиту між ними.

Ця формула використовується тоді, коли відсотки зміни ці­ни та кількості значні. У разі коли функція попиту неперервна, дугова еластичність замінюється точковою, яку слід розуміти як границю дугової еластичності у міру того, як довжина дуги наближається до нуля, тобто при нескінченно малій зміні ціни.

Тоді:

_E P AQ P dQ

E_D = lim =■—— = —. (5.3)

ap^0 q AP Q dP

Водночас треба враховувати, що дія закону попиту приводить до від'ємного значення коефіцієнта прямої еластичності за ці­ною. Тому коефіцієнт еластичності визначається за модулем. Ве­личина коефіцієнта еластичності залежно від функції попиту мо­же змінюватися від нуля до безмежності.

Для аналізу розглянемо лінійну функцію попиту (рис. 5.2).

Еластичність цієї функції змінюється залежно від рівня ціни: якщо ціна прямує до нуля, то еластичність також прямує до нуля (в точці Q0), у міру зростання ціни і її наближення до Р0, еласти­чність прямує до нескінченності. Посередині цього інтервалу (при Р₁ = Р₀ / 2) коефіцієнт еластичності дорівнює

На цьому ж рисунку для цін понад Р₁, що відповідає обсягу попиту до Q₁, цінова еластичність перевищує а для цін, ниж­чих за P₁, — еластичність менша Інакше кажучи, еластичність попиту вища при високих і середніх цінах і нижча за низьких.

Лінійну функцію попиту можна записати як Q_d = a - b • p. По­хідна цієї функції ^dQd- = -b = const, а значення Q_d і Р змінюється dP

вздовж кривої попиту, що приводить до зміни еластичності. Тоді коефіцієнт попиту за ціною розраховується згідно з формулою:

Ed =-b • QQ . (5.4)

Отже, якщо функція попиту лінійна, а її графік пряма лінія, то еластичність набуває різних значень в кожній точці графіка. То­му без попереднього вимірювання неможливо сказати, еластич­ний чи ні попит в даній точці.

Водночас спостерігається значний зв'язок між значен­ням еластичності і нахилом лінії попиту. Чим більший кут нахилу лінії попиту, тим менший коефіцієнт еластичності, і навпаки.

Розрізняють декілька видів еластичності попиту за ціною. Роз­глянемо їх поряд із зміною виручки (TR).

Еластичний попит (E_D > коли зниження Р приводить до такого збільшення Q, що добуток P • Q (виручка) зростає.

Одинична еластичність (E_D = коли зниження Р приво­дить до такого збільшення Q, що виручка не змінюється.

Нееластичний попит (E_D < коли зниження Р приводить до такого збільшення Q, що виручка зменшується. Крім того, є ще окремі випадки еластичності попиту.

Абсолютно еластичний попит (E_D = оо), коли виручка є фун­кцією обсягу попиту (рис. 5.3).

Рис. 5.3. Функція попиту з абсолютною і нульовою еластичністю

Абсолютно нееластичний попит (ED = 0), коли виручка є функцією ціни.

На еластичність попиту за ціною впливають такі чинники: — наявність товарів-замінників. Чим більше існує товарів, здатних ефективно замінити один одного, тим активніше реагує попит на зміну цін на них. Так, на паливо для автомобілів взагалі попит може бути низько-еластичним, а на окремі сорти бензину еластичним. Попит на окремі види продуктів харчування еласти-

чний, а на сільськогосподарську продукцію в цілому нееластич-ний. На товари, що не мають замінників (сіль), попит практично (при невеликій зміні ціни) нееластичний;

• частка витрат на товар у бюджеті споживача: Чим вона більша, тим вища еластичність;

• ступінь необхідності товару. Еластичність попиту нижча у тих товарів, які, на думку споживача, найкорисніші для нього. Тому для кожного існують свої критерії: одні при підвищенні цін на цигарки відмовляються від куріння, інші ні;

• час пристосування до змін цін. У довгостроковому пері­оді попит еластичніший, ніж у короткостроковому, адже для пошуку товарів-замінників та зміни структури споживання по­трібен час;

— різноманітність можливостей використання товару.

Чим більше напрямів його використання, тим еластичніший по­пит (попит на універсальні товари еластичніший, ніж на спеціалі­зовані).

В умовах ринкової економіки існує тісний зв'язок між еласти­чністю попиту, змінами цін і витратами покупця, які, в свою чер­гу, формують виручку (дохід) продавця. Дохід визначається, як:

TR = P • Q, (5.5)

де Р — ринкова ціна; Q — обсяг попиту.

На основі коефіцієнта еластичності попиту за ціною можна визначити динаміку загальних витрат споживача та загальної виручки (доходу) виробника при зміні ціни. Наприклад, як зміниться виручка виробника і витрати споживача при збіль­шенні ціни, якщо попит на даний товар еластичний. Розмірко­вуємо так: еластичність попиту означає, що при зміні ціни ве­личина обсягу попиту змінюється вищими темпами порівняно з ціною, тобто при зростанні ціни обсяг попиту скорочувати­меться вищими темпами, ніж відбувається її зростання. Отже, загальна виручка виробника та загальні витрати споживача бу­дуть скорочуватися.

На основі таких міркувань можна зробити висновок: прода­вець зацікавлений підвищувати ціну, якщо попит нееластичний, і знижувати, якщо попит еластичний. Знаючи величину коефіцієн­та еластичності, можна таким чином визначити необхідний роз­мір зміни ціни з метою підвищення доходів продавця або еконо­мії витрат споживача (табл. 5.1).

Коефіцієнт перехресної еластичності попиту за ціною пока­зує відносну зміну обсягу попиту на даний (/-й) товар при зміні ціни другого (/-го) товару. Цей коефіцієнт позначається Еу і роз­раховується за формулою:

(5.6)

P + P

Оскільки P_/ ває вигляду:

- — а Q_f =———, то формула (5.6) набу-

2

(5.7)

Коефіцієнт перехресної еластичності може бути додатним, від'ємним і нульовим.

Якщо Eij > 0, то такі товари називаються взаємозамінними (субститутами), тобто підвищення ціни на один товар супрово­джується підвищенням попиту на інший. Так, за підвищення ціни на картоплю може підвищитися попит на крупи та макаронні ви­роби, за підвищення цін на масло тваринне може зрости попит на маргарин і жири.

Якщо Eij < 0, то це товари взаємодоповнювані (комплемен-ти), тобто за підвищення ціни одного товару попит на інший ско­рочується. Класичним прикладом у цьому разі є взаємозалеж­ність попиту на автомашини від цін на бензин, ремонтні послуги,

запасні частини, за підвищення яких попит на автомобілі змен­шується.

Якщо Eij = 0, то товари називають незалежними, тобто зміна ціни на один товар не впливає на попит на інший товар.

Коефіцієнт перехресної еластичності може використовуватися для характеристики взаємозамінюваності та взаємодоповнювано-сті товарів лише за значних змін цін. При значних змінах цін проявлятиметься ефект доходу, що приведе до зміни попиту на обидва товари. Так, наприклад, якщо ціна яблук знизиться вдвічі, то, очевидно, зросте споживання не лише яблук, але й інших то­варів. У цьому разі E_ij < 0, тобто такі товари будуть класифікува­тися як взаємозамінювані, що неправильно.

Водночас слід зазначити, що при аналізі взаємозамінюваності важливо враховувати рівень цін відповідних товарів. Якщо різ­ниця в цінах двох взаємозамінюваних товарів значна, то існує ве­лика ймовірність того, що в реальному житті за підвищення ціни на дешевший товар споживачі не збільшать споживання дорогого товару.

Слід мати на увазі й те, що коефіцієнт перехресної еластично­сті попиту на і-й товар за ціною j-го товару не дорівнює коефіці­єнту перехресної еластичності попиту на j-й товар за ціною і-го товару.

Величина попиту на даний товар залежить не тільки від зміни цін на нього та інші товари, але й від зміни доходів споживачів. У цьому разі розраховують коефіцієнт еластичності попиту за до­ходом, який характеризує відносну зміну попиту на товар при зміні доходу споживача (j). Він позначається Ej і обчислюється за формулою:

Е = IМ. (5.8)

Q А!

Коефіцієнт еластичності попиту за доходом необхідний при розрахунку споживчого кошика, визначенні структури спожи­вання осіб з різними доходами, обчисленні ступеня споживання того чи іншого товару при зміні рівня доходу тощо. Отримані да­ні щодо зміни обсягу попиту можуть бути використані при вирі­шенні питань розвитку виробництва.

Товар називають:

• низькоякісним, або неповноцінним, якщо при збільшенні доходу попит на товар скорочується, тобто при E_j < 0;

• нормальним, якщо при збільшенні доходу попит на товар зростає, тобто при E_j > 0.

Зауважимо, що один і той же товар може виявитися у різних групах у міру зміни доходів споживачів. Так, за високого рівня доходу картопля, ймовірно, виявиться неповноцінним товаром, а за низького — товаром першої необхідності.

Серед нормальних товарів, в свою чергу, можна виділити три групи товарів:

• товари першої необхідності, попит на які зростає повільніше, ніж підвищення доходів (0 < Ei < 1) і, отже, має межу насичення;

• предмети розкоші, попит на які випереджає зростання до­ходів (E/ > 1) і тому не має межі насичення;

• товари, попит на які змінюється пропорційно зміні доходів (E/ = 1). Іноді такі товари називають товарами «другої необхідності».

При розрахунку коефіцієнтів еластичності попиту за доходом слід використовувати дані бюджетних обстежень. Підприємства роздрібної торгівлі намагаються мати інформацію про рівень ко­ефіцієнта еластичності попиту за доходом для товарів, якими во­ни торгують. Якщо у них є ці дані, то вони можуть регулювати свої запаси й замовлення так, щоб бути готовими до будь-яких змін у кон'юнктурі ринку. Наприклад, при різкому підвищенні доходів населення попит на меблі, побутову техніку еластичний в межах короткого періоду, зростає швидше, ніж доходи, і, навпа­ки, при зниженні доходів він значно скорочується.

Це можна проілюструвати за допомогою кривих Торнквіста (рис. 5.4) для товарів першої необхідності (1), не першої необхід­ності (2) та розкошів (3).