споживання і платні послуги, а також від розміру сплачуваних працівниками податків.

Аналіз функціонування ринків праці здійснюється за тими ж принципами, що й продуктових ринків. З урахуванням типу рин­кової структури досліджується, як формується попит на працю (індивідуальний і ринковий), які чинники його визначають; як формується пропозиція факторів (індивідуальна і ринкова) і які чинники визначають цю пропозицію. Розгляд взаємодії попиту і пропозиції дозволяє дослідити проблеми ціноутворення на пра­цю, а також вплив державної влади на стан цього ринку.

13.2. Попит на працю за умов досконалого конкурентного ринку ресурсів

Структура ринку праці пов'язана із особливостями рі­шень, які приймаються фірмами і домогосподарствами щодо ціни праці та її обсягів.

Досконала конкуренція на ринку праці передбачає, що:

• фірми і домогосподарства є ціноодержувачами;

• праця є однорідною;

• вхід на ринок для нових учасників і вихід з нього є вільним;

• всі учасники повністю поінформовані щодо ситуації на рин­ку, зокрема цін.

Щоб ринок праці вважався повністю конкурентним фірма по­винна бути також конкурентною і на ринках готової продукції. Вважається, що всі учасники ринку праці поводять себе раціона­льно і максимізують кожний власну вигоду: власники праці — дохід від її продажу; фірми купують працю за такими цінами і в таких обсягах, щоб максимізувати прибуток від продажу готової продукції.

Якщо припустити, що для ринку попиту і пропозиції праці ді­ють закони попиту і пропозиції, то відповідні криві попиту і про­позиції на конкурентному ринку праці дають змогу визначити рі­вноважні ціну праці — ставку заробітної плати, W = W_A, і обсяг праці, L = L_A (рис. 13.1).

Конкурентна фірма, що має потребу в послугах праці, не може наймати робітників за ставками, які відрізняються від ринкового рівня Wa, тому що вона є ціноодержувачем, тобто не впливає на ринкову ставку. Отже, конкурентна фірма сприйматиме пропози­цію праці як абсолютно еластичну за ціною праці. Графіком про­позиції буде горизонтальна лінія S_L, яка проходить на рівні рин­кової ставки Wa (рис. 13, б).

Гранична вартість фактора праці — MFC_L, дорівнює дода­тковим витратам виробництва АТС при збільшенні використання праці на одиницю:

MFC— = АТС / AL . (13.1)

Через абсолютну еластичність пропозиції праці величина АТС визначається ставкою W_A незалежно від обсягів використання фактора. Тому:

MFC— = Wa. (13.2)

Отже, конкурентна фірма не впливає на ціну фактора, а лише визначається з обсягом власного попиту, виходячи з прагнення максимізувати свої прибутки.

Дохід, який отримують власники праці на конкурентному ри­нку. Визначається добутком ринкової ціни праці на обсяг її вико­ристання, W_A • L_A. Для ринку праці на рис. 13.1 цей дохід чисель­но дорівнює площі прямокутника OW_AAL_A. Частина цієї площі, яка розташована нижче кривої пропозиції, — це альтернативна вартість праці для власника (мінімальна сума грошей, яка утри­мує власників ресурсу на цьому ринку). Частина площі, яка роз­міщена вище кривої пропозиції — це економічна рента — час­тина доходу постачальників праці (прибуток), яку вони отри­мують понад мінімально необхідну для їхнього утримання на цьому ринку суму грошей (тонована площа OWaA).

Особливість конкурентного ринку праці полягає у припущенні щодо абсолютної мобільності праці — здатності робітників необ­межено переміщувати послуги своєї праці від однієї фірми до іншої

в межах національної економіки і незалежно від спеціалізації ринків праці. Мобільність праці є аналогом умови вільного входу і вихо­ду фірми на ринок. Однорідність праці полягає в тому, що покупці праці не розрізняють послуг праці, які можуть надаватися різними робітниками; різної кваліфікації, досвід робітників не береться до уваги на ринку праці з досконалою конкуренцією.

На ринку досконалої конкуренції кількість робітників, яких наймають фірми, визначаються двома показниками — розміром заробітної плати і цінністю (у грошовому вираженні) граничного продукту праці. Збільшення кількості залучених до праці робіт­ників супроводжується зменшенням розміру граничного продук­ту (згадайте закон спадної віддачі). Залучення додаткової одини­ці праці припиниться тоді, коли граничний продукт праці в гро­шовому вираженні (MRPl) зрівняється з розміром заробітної пла­ти (див. тему 12).

Обсяг попиту на працю перебуває в оберненій залежності від величини заробітної плати (ціни праці). При збільшенні ставки заробітної плати, за інших незмінних умов, підприємець з метою збереження рівноваги мусить відповідно скоротити застосування праці, а при її зниженні обсяг попиту на працю зросте. Функціо­нальна залежність між розміром заробітної плати і обсягом попи­ту на працю відображаються в кривій попиту (рис. 13.2).

Рис. 13.2. Крива попиту фірми на працю

Криві попиту на працю, так само як і криві попиту на спожив­чі товари, мають спадний нахил, що зумовлено дією закону спад­ної віддачі.

Поряд із попитом на працю з боку окремих фірм в економіці виділяють галузевий та ринковий попит на працю. Галузевий по-