7.3. Витрати в довгостроковому періоді

У довгостроковому періоді фірма може змінювати об­сяги всіх виробничих ресурсів і вибрати таке їх співвідношення, яке мінімізує витрати виробництва даного обсягу продукції. До того ж слід зазначити, що у довгостроковому періоді усі витра­ти можуть змінюватися залежно від обсягу виробництва, тобто є змінними. Тому найголовніша проблема в цьому періоді — оп-тимізація виробничих потужностей.

Виробничі витрати фірми залежать від кількості використаних ресурсів та їх ціни. Звідси можна встановити залежність між об­сягами виробництва та мінімально можливими витратами, потрі­бними для його отримання. Цю залежність можна представити у спрощеному вигляді як функцію витрат:

Q = (L,P_L,K,P_K), (7.10)

де L, K — відповідно затрати праці та капіталу; P_L, P_K — ціни відповідних ресурсів.

Функція дає можливість мінімізувати витрати на заданий об­сяг виробництва або максимізувати виробництво при заданих ви­тратах. Функція витрат тісно пов'язана з виробничою функцією, яка доповнюється урахуванням цін на відповідні виробничі ре­сурси.

Загальні (сукупні) витрати (ТС) на виробництво можна розра­хувати як суму витрат на придбання кожного фактора:

TC = L • P_L + K • P_K . (7.11)

Це рівняння показує, що при фіксованих цінах на ресурси мо­жна досягнути різного поєднання праці та капіталу за однакових витрат. Виробничі витрати можна зобразити ізокостами. Ізокос-та — це лінія, яка поєднує всі можливі комбінації праці та капі­талу при незмінних витратах.

Розв'язавши рівняння витрат відносно K, отримаємо:

_{TC P}

K = — -^P• L . (7.12)

Pk Pk

Звідси випливає, що величина нахилу ізокости (- yP ) ви­значає норму заміщення капіталу однією додатковою одиницею праці за умов незмінних сукупних витрат. Набір ізокост при різ­них рівнях виробничих витрат утворює карту ізокост.

На рис. 7.2, а зображена ізокоста при TC0 = 200 грн, Pl = 4 грн, Pk = 8 грн.

Якщо витрати зростуть (TC₁ = 400 грн), то отримаємо іншу ізокосту, якій на рис. 7.2, а відповідає лінія, що паралельна пер­шій ізокості. Отже, при зростанні витрат при незмінних цінах на ресурси ізокоста зміщується праворуч, а при зменшенні — ліво­руч. При зміні цін факторів нахил ізокости змінюється: На рис. 7.2, б показана зміна нахилу ізокости при збільшенні Pk з 8 грн до 10 грн.

K _к

Рис. 7.2, а. Ізокоста TC₀ з нахилом (-P_L / P_K) та паралельне зміщення ізокости TC1 при збільшенні витрат

Оскільки однакові обсяги виробництва продукції можуть забезпечуватися використанням різних комбінацій обсягів виробничих факторів з різною сумою витрат, виникає про­блема досягнення оптимального виробництва з мінімальними витратами.

^pk

Криву довгострокових середніх витрат (LAC) можна предста­вити як обвідну лінію навколо кривих SAC. Тут слід врахувати, що фірма завжди функціонує в умовах короткострокового пері­оду, а планує розвиток на довгостроковий період. При цьому во­на орієнтується на досягнення мінімальних середніх витрат для кожного рівня виробництва. Це означає, що вибір виробничої по­тужності в довгостроковому періоді здійснюється фірмою саме вздовж кривої довгострокових середніх витрат LAC.

На рис. 7.6 зображені набори кривих SAC, які відповідають рі­зним можливим розмірам виробничої потужності фірми. Крива середніх довгострокових витрат LAC являє собою обвідну лінію для всіх можливих кривих середніх короткострокових витрат SAC₁ - SAC₃ у точках їх мінімуму (A, B, D).

Рис. 7.6. Крива довгострокових середніх витрат (LAC) як обвідна короткострокових витрат

На рис. 7.6 видно, що крива LAC має таку саму, як і криві SAC, U-подібну конфігурацію. Це означає, що середні довгострокові витрати, як і короткострокові, спочатку знижуються, досягаючи мінімуму (точка B на рис. 7.6), а потім зростають. При цьому від­різок кривої LAC, що описує виробництво до обсягу Q2, характе­ризує економію на масштабі, а після Q2 — втрати на масштабі. Слід зауважити, що такі економія і втрати розглядаються лише в довгостроковому періоді та при незмінних цінах виробничих фа­кторів. На відміну від ефектів масштабу, які розглядаються при незмінних пропорціях використання ресурсів (для аналізу техно­логічної ефективності використання ресурсів у натуральних оди­ницях — шляхом встановлення залежності між фізичними обся­гами ресурсів і продуктів), економія і втрати на масштабі аналі­зуються в умовах змінних пропорцій факторів для характеристи-

ки економічної ефективності використання ресурсів у вартісних показниках. Зокрема, можна стверджувати, що наявність позити­вного ефекту масштабу означає й економію на масштабі, тоді як зворотне твердження не є правильним у цілому.

Економія на масштабі обумовлена дією таких основних чинників:

• неподільність окремих виробничих ресурсів, що приводить до наявності певного мінімуму постійних витрат для виробницт­ва будь-якого обсягу продукції;

• спеціалізацією виробничих ресурсів;

• зниженням питомої вартості машин та обладнання при збі­льшенні їх потужності (продуктивності).

Втрати на масштабі обумовлені складністю управління вели­ким підприємством у зв'язку з розвитком всередині них бюрок­ратичних структур і зниженням через це ефективного управління. Крім того, при досягненні певного масштабу виробництва факто­ри, що обумовлюють економію на масштабі, будуть вичерпані, й фаза економії зміниться фазою втрат.

Перехід від однієї фази до іншої може відбуватися як відразу (рис. 7.6), так і через проміжну фазу постійної віддачі. Тут серед­ні довгострокові витрати при збільшенні обсягу виробництва уже не знижуються, але й ще не зростають, залишаючись не змінними у певному інтервалі (Q₁ - Q₂ на рис. 7.7).

Рис. 7.7. Економія та втрати на масштабі в довгостроковому періоді

Обсяг виробництва Q₁, при якому закінчується фаза економії на масштабі й починається фаза постійної віддачі, називається мінімально ефективним масштабом виробництва. Він визна­чає максимально можливу кількість ефективно функціонуючих фірм, необхідну для задоволення попиту на певний вид продукції