16.3. Суспільні блага і суспільний вибір

У ринковій економіці виробництво і розподіл благ від­бувається з використанням механізму цін. Для виробників і спо­живачів діє принцип виключення, який означає, що певне благо отримує лише той, хто готовий заплатити ціну, що встановлю­ється на нього. Інші економічні суб'єкти із процесу усуваються. До того ж виробляються лише ті товари, ціни яких перевищують витрати, тобто виробники (принаймні у довгостроковій перспек­тиві) намагаються уникнути неефективних виробництв. На ринку окремі економічні суб'єкти приймають самостійні рішення (у відповідності до власних уподобань та фінансових можливостей) про те, якими мають бути обсяг і структура їхньої пропозиції та їхнього попиту на різні блага. Кількість товару, яку економічний суб'єкт може мати у своєму розпорядженні, залежить від його купівельної спроможності.

В умовах ринкової економіки, окрім ринкових (або приват­них) благ, на які існує індивідуальне право власності, є так звані «суспільні», або колективні блага.

Суспільні блага мають такі характерні ознаки: • Неможливість виключення будь-якого суб'єкта із спожи­вання (невиключеність). Для чистого суспільного блага це озна-

Попит на суспільні блага та ефективний їх обсяг

Для чистого суспільного блага, окремий споживач не може на свій розсуд змінити обсяг попиту на нього, кожному до­водиться споживати одну й ту саму кількість певного суспільного

блага., тобто ту, що пропонується для споживання. З цього ви­пливає, що ціна, яку сплачує за це благо кожен споживач, має бу­ти різною, бо лише таким чином можна досягнути рівності цін та відповідних граничних вигод. Якщо ж ціна буде єдиною, як це склалося б на ринку, то одні побажають споживати більше, а ін­ші — менше (залежно від граничної приватної вигоди).

Крива попиту на «чисте» суспільне благо виводиться як ре­зультат «суми по вертикалі» приватних кривих попиту (рис. 16.5). Кожна така сума показує максимальну кількість грошових оди­ниць, яку споживачі всі разом готові пожертвувати на отримання додаткової одиниці даного «чистого» блага. Ми отримали так звану псевдокриву попиту на суспільне благо D, оскільки вона ґрунтується на нереалістичній передумові про те, що споживачі добровільно повідомлять, чому вони надають перевагу і, відпові­дно, за що готові платити.

Рис. 16.5. Оптимальний обсяг суспільних благ

Як було розглянуто в попередніх розділах, ціна кожного блага є оцінкою ресурсів, що використовуються для його виробництва; в умовах конкуренції вона відповідає граничним витратам і одна­кова для всіх економічних суб'єктів. Для суспільного ж блага йо­го «ціна» — це внесок на фінансування витрат, і з погляду розпо­ділу ресурсів має значення сума цін, яка повинна дорівнювати витратам. У нашому прикладі:

р 0 + р² = MSC.