2. Страхування майна юридичних осіб

Страхування майна юридичних осіб – це страхування від збитків будь-якого виду підприємницької діяльності, тобто запобігання від непередбачених, випадкових подій – ризиків, які можуть завдати шкоди майну або спричинити зупинку виробничого процесу.

Майно юридичної особи – підприємства може бути застраховане за основним та додатковим договором. За основним договором страхується усе майно, яке належить підприємству. За додатковими договорами може бути застраховане майно одержане підприємством в оренду, майно прийняте на комісію, відповідальне зберігання, майно під час проведення дослідницьких або експериментальних робіт. Як правило в Україні не приймаються на умовах добровільного страхування: гроші готівкою; акції, облігації інші цінні папери, рукописи, креслення, бухгалтерські документи, дорогоцінні метали, технічні носії інформації. Страхові випадки у майновому страхуванні підприємств поділяють за типами договорів, а саме:

• Страхування від вогню, удару блискавки, вибуху

• Розширене страхування “від вогню та інших випадків”, яке включає крім ризиків пожежі і вибуху, додатково такі страхові події: землетрус, зсув, обвал, буря, ураган, повінь, град, злива, зсідання ґрунту, затоплення, шторм, цунамі, туман; пошкодження майна водою з водопровідних, каналізаційних, опалювальних систем, крадіжки зі зламом.

Перший з наведених видів страхування користується більшим попитом серед підприємців, оскільки страховий платіж коливається на порівняно невисокому рівні, в межах 1%. Розширене страхування є більш дорогим.

Страхова оцінка. Проводиться окремо по основним і оборотним фондам підприємств. Основні фонди приймаються на страхування за залишковою вартістю, тобто за первісною балансовою вартістю за вирахуванням зносу. Оборотні кошти оцінюються в розмірі їх фактичної собівартості або в цінах на день укладання договору. Обєкти незавершеного будівництва або незавершеного виробництва оцінюються у розмірі матеріальних і трудових витрат, фактично здійснених на час страхового випадку. Інколи страховик може не довіряти оцінці вартості майна відображеній у фінансовій звітності підприємства і вимагати оцінки майна власним спеціалістом з метою визначення його справедливої (ринкової) вартості.

Страхова сума – є грошовою сумою на яку укладений договір страхування майна. Страхова сума може бути меншою ніж вартість майна, або дорівнювати вартості майна. В практиці страхування майна, як правило страхова сума встановлюється меншою ніж дійсна вартість майна. Для страховика це вигідно тим, що частка відповідальності залишається на страхувальникові, а для страхувальника це вигідно тим, що зменшується вартість страхування.

Порядок укладення договору страхування є наступним:

1. Подається заява страхувальника в письмовій формі (вказується місце знаходження і призначення; страхові випадки, які мали місце раніше).

2. Надається опис майна, яке підлягає страхуванню. Відомості про майновий стан страхувальника впливають, в залежності від ступеня ризику, на розмір страхової премії, та відшкодування збитку.

3. Страхувальник повинен повідомити страховика про зміни в майновому стані, які відбулися під час дії договору;

4. Повідомляється інформація про інші договори страхування визначеного в договорі майна;

5. Договір страхування починає діяти при оплаті всієї суми, або першої частини нарахованих страхових платежів, які зазначені у договорі;

Договори страхування укладаються на 1 рік або на невизначений термін, при щорічному перерахуванні вартості майна та суми річних платежів. При ліквідації підприємства, договір втрачає силу в день ліквідації, а при злитті, поділі чи відокремленні за 15 днів від дня реорганізації;

При страхуванні майна можуть передбачатися пільги.

Визначення збитку і страхового відшкодування Розмір збитку і сплату відшкодування визначають у послідовності:

• встановлюють факт страхового випадку

• визначають розмір збитку і страхове відшкодування, складають акт про страховий випадок (протягом 5-ти днів після заяви)

• здійснюють страхову виплату.

Підґрунтям до встановлення факту страхового випадку є заява страхувальника про страховий випадок, яка має бути подана не пізніше трьох днів після настання випадку. В заяві повинне бути вказано де, коли, за яких обставин і яке майно зазнало пошкодження, чи знищено або вкрадено. При цьому страхова компанія перевіряє відповідність цих фактів. Якщо встановлено факт страхового випадку і наявно існують усі документи, які стверджують це, то протягом 15 днів від складання акту сплачується страхове відшкодування. Страхове відшкодування розраховується за системою першого ризику, пропорційної або граничної відповідальності (яка передбачалася при укладенні договору). Не підлягають відшкодуванню збитки:

• які відбулися, внаслідок процесів, яких не можна уникнути в роботі ( корозія, природне спрацювання);

• через те, що страхувальник не вжив належних заходів щодо рятування майна;

• якщо факт крадіжки не підтверджено правоохоронними органами.