5. Страхування відповідальності роботодавців.

При страхуванні відповідальності роботодавця користуються наступними поняттями, а саме: роботодавець - той хто за умовами контракту надає роботу службовцю, та службовець - це особа, яка працює за наймом, або особи які навчаються, стажуються на підприємстві роботодавця.

При настанні страхової події службовець повинен довести не лише факт шкоди своєму здоров’ю під час роботи на роботодавця, а й те, що ця шкода стала наслідком грубої необережності роботодавця або порушення ним вимог охорони праці.

Роботодавець несе відповідальність перед службовцями у випадку:

1. особистої необережності роботодавця;

2. якщо роботодавець не зміг забезпечити постачання відповідного та безпечного обладнання, обладнати безпечно робоче місце та організувати роботу;

3. необережності одного із службовців, що призвела до травми іншого службовця.

Відповідальність роботодавця не наступає у разі, коли працівникові було завдано шкоди під час виконання роботи у будь-якому місці, не пов’язаному з діяльністю роботодавця.

За договором страхування страховики відшкодовують збитки страхувальникові в разі притягнення його до відповідальності за шкоду , якої було заподіяно життю та здоров’ю службовця і сталося це в період дії договору страхування, коли службовець працював на страхувальника, виконуючи службові обов’язки.

Компенсація (відшкодування) за рішенням суду сплачується страхувальникові або за дорученням останнього потерпілому працівникові, якщо це передбачено договором.

Страховим випадком з цього виду страхування може бути:

1. визнання відповідальності за рішенням суду;

2. визнання відповідальності за претензією службовця до звернення в суд.

Страховик не відшкодовує витрати:

1. за будь-якими видами штрафів та неустойок;

2. викликані навмисними діями страхувальника;

3. особі, що не є страхувальником або партнером страхувальника.

З цього виду страхування виникають ризики латентних професійних захворювань. Останні означають що хвороба, яка виникла під час та з приводу професіональної діяльності, може розвиватись та не виявлятись тривалий час.

При визначенні територіальних меж щодо страхування відповідальності роботодавця, то у полісі визначається як конкретна країна так і навіть межі підприємства.

Ліміт відповідальності страховика нині становить від 10 до 25 млн. фунтів стерлінгів (в країнах ЄС) за кожним страховим випадком, включаючи юридичні витрати. Страховики застосовують франшизу по одному страховому випадку, а також по збитках стосовно одного службовця. Страхувальник сплачує страхову премію, сума якої залежить або від річної суми заробітної плати або від кількості працюючих, або від річного товарообігу підприємця.

В Україні даний вид страхування як обов’язковий не передбачено і повідомлення про його проведення трапляються дуже рідко.

6. Страхування професійної відповідальності.

Страхування професійної відповідальності передбачає ризик за помилки або упущення, що їх припустилася особа під час виконання професійних обовязків. Страхування цього виду відповідальності базуються на законодавчих та нормативних актах.

Основу професійної відповідальності становить порушення контракту між професіоналом та клієнтом щодо надання послуг. Якщо клієнтові завдано шкоди, він має право притягти до відповідальності професіонала в судовому порядку. Зараз існує і відповідальність за шкоду, завдану професіоналом третій стороні

До головних джерел виникнення відповідальності професіонала можна віднести: помилки; упущення; хибні дії які призвели до збитків клієнтів.

Природа шкоди залежить від характеру професійної діяльності страхувальника.

Умови договору страхування передбачають виплату страхувальникові страховиком компенсації за будь-яким позовом третьої особи за шкоду, заподіяну страхувальником через помилку або недбалість. Позов може бути сплачений страховиками, якщо предявленний під час дії договору, незалежно від часу та місця, де сталася помилка.

Треба зазначити, що це особливий вид страхування через те що дії судового процесу можуть зіпсувати уяву про репутацію та імідж професійної діяльності страхувальника. Тому не можна думати, що після укладення відповідного договору застрахованому професіоналу байдуже щодо можливих страхових випадків (позовів проти нього).

Премія розраховується за одним із принципів:

1. відсотка від річного грошового обігу страхувальника плюс фіксовані суми премій за кожну застраховану особу (тобто службовця);

2. згідно компенсацій з додаванням оплати за кожного службовця.

Страхові премії становлять від 0,5 до 7% встановлених лімітів відповідальності (страхових сум).

Різновидом страхування відповідальності роботодавця є:

1. страхування від наклепу, наговору та дискредитації (газети, журнали, засоби інформації);

2. страхування від нечесності працівників (наприклад, лікарні);

3. страхування від пошкодження і втрати документів.

Так, Згідно з Законом України “Про нотаріат” приватний нотаріус зобов’язаний укласти з органом страхування договір службового страхування або внести на спеціальний рахунок до банківської установи страхову заставу. Страхова сума встановлюється у розмірі стократної мінімальної заробітної плати. У разі витрачання коштів на відшкодування заподіяної шкоди приватний нотаріус зобов’язаний протягом одного року поповнити страхову заставу до встановленого розміру.

Різновидом даного виду страхування можна також вважати страхування фінансової відповідальності тимчасового адміністратора і ліквідатора фінансової установи. Також ЗУ “Про страхування” передбачено страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може спричинити шкоду третім особам, за переліком, який встановлюється КМУ. Поки, що перелік не розроблено.