3.Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні

В сучасних умовах Україна, як і кожна держава, має орган нагляду за страховою діяльністю. До 01.03.2000 року з боку держави наглядом і контролем у страхуванні займався Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю.

В Законі України про страхування від 04.10.01 р. передба­чено здійснення державного нагляду за страховою діяльністю в Україні Уповноваженим органом та його органами на місцях.

Зараз нагляд за страховою діяльністю здійснює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг в Україні, яка з 2003 року здійснює нагляд з боку держави за діяльністю небанківських фінансових установ. Метою діяльності даної комісії щодо страхових компаній є забезпечення дотримання вимог страхового законодавства учасниками страхового ринку України, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників. Зокрема, Комісія не видає ліцензії на проведення конкретного виду страхування, якщо не буде приведено доказів про можливість компанії здійснювати своєчасні виплати страхових сум і відшкодувань, або виконувати інші зобов’язання перед страхувальниками.

Згідно з Положенням про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг в Україні, Комісія має право:

отримувати усю необхідну інформацію від страхових компаній і проводити інспектування їх діяльності;

видавати приписи страховикам про усунення порушень в їх діяльності, а у разі їх невиконання зупиняти чи обмежувати дію ліцензій цих страховиків;

звертатися до суду з позовом про скасування державної реєстрації страховика у випадку неодноразових порушень страхового законодавства.

Орган нагляду за страховою діяльністю перевіряє вимоги дотримання мінімальних статутних фондів страховиками, форми сплати статутного капіталу, граничний розмір внесків до статутного капіталу учасників, резидентність страховиків, створення та розміщення відповідних страхових фондів.

Уповноважений орган нагляду здійснює ліцензування страховиків у відповідності з вимогами встановленими в Законі України “Про страхування” та інших законодавчо-нормативних актів з питань ліцензування. За Постановою КМУ №765 від 04.07.2001р. для отримання ліцензії страховики подають в Уповноважений орган наступні документи:

заяву встановленого зразка, де має міститися не­обхідна інформація про суб'єкта господарювання - за­явника (найменування, місце знаходження; банківські реквізити тощо);

копія статуту;

копія установчого договору;

копія протоколу установчих зборів або рішення про створення страховика;

свідоцтво про державну реєстрацію страховика як суб'єкта підприємницької діяльності;

свідоцтво про реєстрацію страховика в органі статис­тики;

довідка банку про сплачений Статутний капітал;

баланс підприємства на останню звітну дату;

правила страхування, актуарні розрахунки для довго­строкових видів страхування, умови перестрахувального захисту;

довідка про фінансовий стан засновників страховика;

економічне обґрунтування запланованої страхової діяльності (перестрахувальної діяльності);

інформація про учасників страховика, голови вико­навчого органу та його заступників;

копії дипломів про вищу освіту керівника або його першого заступника (економічну чи юридичну) й головного бухгалтера (економічну) страхової ор­ганізації;

копії відповідних сертифікатів про професійну підго­товку працівників компанії у випадках, визначених органом ліцензування у відповідності до ст.38 Закону України про страхування.

Інструкція № ЛП - 18/78 встановлює перелік окремих видів страхування, на які необхідно отримати ліцензію (їх сьо­годні в Україні 20).

Згідно ст. 11 Закону про ліцензування рішення про видачу (або відмову у видачі) ліцензії приймається органом ліцензуван­ня у термін не більше 10-ти робочих днів з дати надходження за­яви та всіх необхідних документів. Повідомлення про рішення відносно заяви на отримання ліцензії надсилається заявнику в письмовій формі протягом трьох робочих днів із дати ухвалення відповідного рішення.

Після ухвалення рішення про видачу юридичній особі ліцензії страховик вноситься до державного реєстру страховиків (перестраховиків) України.

Плата за видачу ліцензії вноситься після ухвалення рішення про видачу ліцензії. У відповідності до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про термін дії ліцензії на здійснення певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування пла­ти за її видачу "№ 1755 від 29. 11. 2000 р. плата за видачу ліцензії, якщо органом ліцензування є центральний орган виконавчої вла­ди, справляється в розмірі 20-ти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян (в сучасних умовах плата становить 340 гривень).

Якщо заявник протягом 30 днів після повідомлення про ух­валення рішення про видачу ліцензії не підтвердив внесення пла­ти за видачу ліцензії чи не звернувся до органу ліцензування для одержання оформленої ліцензії, то орган ліцензування може ска­сувати рішення про видачу даної ліцензії.

Не пізніше, як за три робочих дні після підтвердження вне­сення плати за видачу ліцензії, орган ліцензування повинен офор­мити ліцензію.

Термін дії ліцензії встановлюється Кабінетом Міністрів Ук­раїни за поданням уповноваженого органу, проте не може бути меншим, ніж 3 роки. Після закінчення дії ліцензії для продовжен­ня даного виду господарської діяльності страховик повинен отри­мати нову ліцензію у встановленому порядку. Нова ліцензія не може бути видана раніше останнього дня терміну дії попередньої.

Ліцензія має наступні основні реквізити:

номер ліцензії (дві або три частини цифр, які відо­кремлюються косою рискою, наприклад, № 75/4);

найменування органу, що видав ліцензію;

найменування страховика;

юридична адреса страховика;

найменування форми та виду страхування, на який ви­дана ліцензія;

місце здійснення страхової діяльності;

особливі умови здійснення відповідного виду страху­вання;

термін дії ліцензії;

дата видачі дозволу;

підпис відповідальної особи органу ліцензування;

гербова печатка.

Слід зазначити, що державний нагляд за страховою діяльністю в Україні поставлений на достатньо високому рівні. На це вказує відсутність в останні 6 років гучних справ про банкрутство страхових компаній або невиконання своїх зобов’язань перед страхувальниками. Уповноваженому органу надані достатньо значні права щодо контролю діяльності страхових компаній, які ним широко використовуються при проведенні перевірок.