4. Структура та основи розрахунку страхових тарифів

Страховий тариф ( СТ ) – це ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.

Страховий тариф при добровільній формі страхування обчислюється самостійно. Конкретний розмір СТ визначається в договорі страхування за згодою сторін. Актами законодавства України про обовязкове страхування встановлюються максимальні розміри СТ та мінімальні розміри страхових сум. Факт укладення договору страхування засвідчує страхове свідоцтво (поліс, сертифікат).

Страховий платіж визначається за формулою:

Страховий платіж = Страхова сума х Страховий тариф,

Розрізняють нетто-тариф та брутто-тариф і відповідно нетто-премію та брутто-премію. Нетто-премія служить основою для створення страховиком страхового фонду для виплат. Брутто-премія складається з нетто-премії і навантаження. Навантаження - це, частка страхового платежу, яка повинна забезпечити страховику витрати на ведення справи і прибуток. В практиці страхування навантаження складає 10-30% брутто-премії. Брутто-премія відповідно розраховується за формулою:

Брутто-премія = Нетто-премія / (1 – Частка навантаження)

Відповідно Нетто-премія розраховується за формулою:

Нетто-премія = Страхова сума х Страховий нетто-тариф,

Нетто-премія і навантаження складають собівартість страхової послуги.

Тарифи як правило диференціюються в залежності від ступеню ризику. Чим більш ризикованим є вид страхування тим більшою є нетто-тариф.

Тарифи при проведенні страхових операцій обчислюються або на базі вивчення статистичних даних по частоті настання і величіні збитків в минулих періодах, або, за відсутності такої інформації, за допомогою експертних оцінок.

В першому випадку йдеться про стандартизовані види страхування (страхування від нещасних випадків, страхування життя, автотранспортне страхування), в другому випадку йдеться про специфічні види страхування (страхування ядерних реакторів, специфічні види страхування громадян: голоси співаків, ноги футболістів і т.і.).

Тема 4: Особисте страхування

План:

1. Страхування життя і його основні види.

2. Змішане страхування життя.

3. Страхування дітей. Весільне страхування

4. Страхування рент та пенсій. Довічне страхування.

5. Обов’язкове особисте страхування. Страхування від нещасних випадків на транспорті.

6. Добровільне індивідуальне й колективне страхування від нещасних випадків

7. Медичне страхування. Умови обовязкового медичного страхування. Добровільне медичне страхування.

1. Страхування життя і його основні види.

Однією з галузей страхування є особисте страхування, здійснюване з метою надання страхового захисту щодо настання несприятливих подій для життя і здоров’я людей. До підгалузей особистого страхування належать страхування життя (пенсій), страхування від нещасних випадків і медичне. В особистому страхуванні поєднуються страхування життя та ризикові види страхування. До страхування життя відносяться види страхування, яким притаманне накопичення страхових сум під час дії договору (власне страхування життя, страхування дітей, весільне страхування, страхування рент та пенсій, довічне страхування

Особливістю даної сфери страхування є те, що його об’єкт не має чіткого грошового вираження. Тобто не можна визначити скільки коштує життя або здоров’я тієї чи іншої людини. Саме через це страхова сума за цим видом страхування носить форму умовної суми збитку, яка відшкодовується при настанні страхового випадку. Грошовий вимір страхової суми залежить здебільшого від спроможності страхувальника зробити страховий внесок за визначеним тарифом. Обов’язково передбачається виплата страхувальнику інвестиційного доходу у вигляді визначеного заздалегідь відсотка.

Як показує світовий досвід, страхування життя завжди розглядалось, як вигідне вкладання грошей. Страхувальник за договором страхування життя може розрахувати на страхову суму або пенсію у разі дожиття до закінчення договору, що є засобом накопичення коштів. Страхування життя може бути й захистом спадщини страхувальника, оскільки дає змогу передбачити наслідки своєї смерті для близьких і визначити частку спадщини, що призначається кожному з них. В розвинутих країнах широко поширена практика отримання кредиту під поліс страхування життя. Отже, страхування життя забезпечує певний захист страхувальника, його родини, сприяє полегшенню передачі майна, створенню грошових фондів для різних цілей.

Договором страхування життя може передбачаться:

Сплата страховою компанією страхувальникові фіксованої суми, пенсії, а також погашення кредиту, що взяв страхувальник у випадку його смерті.

Сплата фіксованої суми при дожитті страхувальником до закінчення договору страхування.

Пенсій при досягненні певного віку, або обумовленого періоду часу.

Відшкодування витрат на відновлення працездатності втраченої внаслідок нещасного випадку.

Основними випадками страхової події є дожиття до закінчення терміну страхування або смерть страхувальника протягом дії договору.

Страхові тарифи розраховуються на основі вивчення статистичних даних про смертність в даному регіоні і відсоткових ставок, які відповідають економічному стану країни.

Тарифи по страхуванню життя залежать від: професії, місце помешкання, статі людини.

Світова страхова практика поділяє страхування життя на:

• страхування капіталів (його різновидом є змішане страхування життя);

• страхування рент.

Страхування капіталів передбачає створення нових капіталів, найбільш поширені на теренах колишнього СРСР видами страхування капіталів були змішане страхування життя та страхування дітей.

Рентне страхування, то певна обумовлена договором частка, що виплачується страхувальникові, у вигляді регулярних періодичних виплат, загальна сума останніх залежить від тривалості життя страхувальника. До рентного страхування належить страхування рент, пенсій, ануїтетів тощо.

Зараз в Україні страхування життя є найменш розвинутим сегментом страхового ринку. Накопичувальні поліси зі страхування життя придбали менше 1% українців, тоді як в розвинутих країнах їх власниками є 90% населення. Частка страхових надходжень зі страхування життя складає лише 0,52% від загальних надходжень по ринку.