Тема 10. Страховий ринок України

1. Становлення та етапи розвитку страхового ринку України

2. Особливості страхового ринку України

3. Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні

4. Перспективи розвитку страхового ринку України

1. Становлення та етапи розвитку страхового ринку України.

Страховий ринок це сегмент фінансового ринку на якому формується попит і пропозиція на страхову послугу і здійснюється її реалізація. Основними суб’єктами страхового ринку виступають страховики, страхувальники, страхові посередники, державні органи нагляду за страховою діяльністю. Страхові посередники згідно з українським законодавством поділяються на страхових агентів, страхових брокерів і перестрахових брокерів. Вимоги до їх функціонування наведені в статті 15 Закону України “Про страхування” (опрацювати ці вимоги самостійно).

Розвиток страхового ринку України розпочався з часу оголошення її незалежності. Але вже перед цим на території України діяли ряд недержавних страхових компаній створених на засадах кооперації в колишньому СРСР.

Перший етап функціонування страхового ринку України, який мав місце в 1991-1995 роках, можна назвати невдалим. Більшість страхових компаній зловживали довірою страхувальників і будували свої фінансові розрахунки виключно на інфляційних очікувань. Певне приборкання інфляції в 1994 році ознаменувало банкрутство ряду страхових компаній в 1994-1995 роках.

Другий етап розвитку страхового ринку характеризувався певною стабілізацією ринку, формуванням на ньому дійсно цивілізованих підходів до проведення страхових операцій, і розвитком компаній, які пропонували достатньо високу кількість страхових послуг. Цей етап розпочався в 1996 році разом з прийняттям Закону України “Про страхування”. Цим законом було визначено європейський підхід до розвитку страхової справи в Україні. Було відокремлено страхування життя від ризикового страхування і встановлено достатньо високі нормативи щодо забезпечення фінансової надійності і платоспроможності страхових компаній. На протязі цього етапу було сформовано органи нагляду за страховою діяльністю, які виконували свої функції на високому рівні. На протязі 1996-2001 року (тобто на протязі дії другого етапу), не було жодної резонансної справи про банкрутство страхових компаній. Закінчився даний етап в 2001 році з прийняттям суттєвих змін до Закону України “Про страхування”.

Третій етап розпочався в 2001 році і продовжується зараз. Даний етап характеризується як удосконалення процесів, що відбуваються на страховому ринку. Зокрема, з’являється усе більше нових страхових послуг. Обсяги ринку кожного року зростають принаймні вдвічі. Удосконалюється державний нагляд за реалізацією страхових послуг і платоспроможністю компанії. Нормативи щодо мінімального статутного капіталу страховиків збільшено у порівнянні з 1996 роком в 10 разів. Зараз мінімальний статутний капітал компанії, яка здійснює страхування життя дорівнює 1500 тис. Євро, а компаній, які здійснюють ризикові види страхування 1000 тис. Євро. Такі нормативи є наближеними до вимог встановлених в країнах ЄС.

Отже, процес формування страхового ринку України поступово наближається до європейських і світових стандартів. Головною перешкодою до розвитку ринку є недовіра населення і підприємницького сектору до страхування, яка сформувалася внаслідок кризи Держстраху колишнього СРСР і краху “пірамідальних компаній” в 1994-1995 роках.

2. Особливості страхового ринку України. Страховому ринку України притаманні ряд особливостей, які відрізняють його від страхових ринків більш розвинутих країн, а саме:

1) Частка накопичувальних видів страхування є достатньо незначною у порівнянні з ризиковими видами. Надходження страхових премій по страхуванню життя і іншим накопичувальним видам не перевищує 1% від загальної суми надходжень по ринку. В цілому це вказує на низький економічний рівень розвитку країни і є ознакою неринкової економіки.

2) Достатньо низький рівень мають і надходження страхових премій по страхуванню відповідальності. Це також вказує на низький рівень економічного розвитку країни і правового розвитку суспільства. В цьому сегменті ринку очікується значне зростання через впровадження обов’язкових видів страхування.

3) Майже відсутні на українському ринку нестандартні види страхування розраховані на індивідуального споживача або на рекламу страхової компанії шляхом розширення асортименту. В розвинутих країнах концепція створення страхових продуктів під конкретного споживача набирає усе більшого поширення через подальше зростання конкуренції

4) Більшу половину надходжень страхових премій по ринку забезпечує страхування майна юридичних осіб. При цьому співвідношення між страховими виплатами і страховими надходженнями коливається в межах 10%. В розвинутих країнах цей показник дорівнює в середньому 50-60%. Це вказує на той факт, що багато страхових програм створюється для оптимізації оподаткування. В умови таких напівфіктивних страхових договорів входить сплата підприємством завищених в 5-10 разів страхових внесків, які згідно з податковим законодавством відносяться до валових витрат підприємства і зменшують суму оподатковуваного прибутку. Потім частка коштів в той чи інший спосіб повертається підприємству. Інколи при цьому використовуються тіньові конвертаційні схеми. Отже, певною мірою страхові компанії сприяють розвитку тіньового сектора і ухиленню від сплати податків.

5) Загальна кількість страхових компаній в Україні є занадто великою (понад 300 зареєстрованих страхових компаній) для країни з населенням в 50 мільйонів. Для прикладу в такий країні як Китай зареєстровано і працює 52 страхові компанії. За такої великої кількості капіталізація українських страховиків є низькою, обсяг активів усіх українських страховиків не перевищує 5% обсягу активів усіх українських банків. Велика кількість страховиків пояснюється високим рівнем кептивності українського страхового ринку. Кептивні страхові компанії представляють собою страхові компанії створені підприємствами або фінансовими установами для страхування власних ризиків або для якоїсь іншої мети (наприклад, для оптимізації оподаткування). У зв’язку з введенням нових нормативів до розміру статутного фонду страхових компаній очікується зменшення їхньої кількості в наступних періодах і проведення в галузі ряду об’єднань або поглинань.

6) На страховому ринку України дуже низький рівень розвитку брокерських і агентських послуг. Майже відсутній інститут взаємного страхування. Ці факти також вказують на нерозвиненість ринку.

7) Українські компанії через низький рівень капіталізації дуже багато страхових премій передають до перестрахування. За оцінками експертів з Ліги страхових організацій України до перестрахування передається майже половина страхових премій, а за окремими видами до 90%. Більшість премій по перестрахуванню спрямовується за кордон, що сприяє такому негативному явищу як вивіз капіталу з України. Інколи перестрахування застосовується як форма нелегального вивозу капіталу (особливо це стосується перестрахування життя) і тут страхові компанії також відірають негативну роль “помічника” тіньового сектору.

8) Через банкрутство радянського страхового сектору і краху пірамідальних компаній початку і середини 90-х років у населення зберігається високий рівень недовіри до страхових компаній, що гальмує розвиток ринку.

Усі наведені особливості характеризують український страховий ринок з негативного боку і страховими компаніями разом з державними органами нагляду необхідно приймати багато зусиль для покращення ситуації.