Порівняльна характеристика основних суспільних класів України і сша
Характеристика класу (США) |
Суспільний клас |
Характеристика класу (Україна) |
Еліта суспільства, яка походить з іменитих сімей та живе на успадковане багатство. Жертвують гроші на благодійні цілі, мають у власності більше ніж один будинок, діти навчаються у приватних школах. Виступають референтною групою для решти класів. Ринок коштовностей, антикваріату, будинків, послуг щодо організації відпочинку та мандрівок |
Вищий вищий клас |
Відсутній |
Люди вільних професій та бізнесмени, які отримують високі доходи в результаті своїх виняткових здібностей. Вони активні в громадських справах, прагнуть визнання свого соціального положення та демонстративно витрачають кошти. Намагаються перейти до вищого класу. Ринок коштовних будинків, яхт, басейнів, автомобілів |
Нижчий вищий клас |
Вище керівництво представництв інофірм. Власники і співвласники великих підприємств, концернів, фінансових груп, банків, торговельних домів. Демонстративно витрачають кошти. Основний критерій купівлі - екслюзивність, висока ціна, імідж, місце продажу. Ринок нерухомості, в тому числі зарубіжний, коштовного одягу, автомобілів, туристських послуг, є спонсорами заходів за участю „зірок” |
Менеджери, бізнесмени та особи вільних професій, які „роблять кар'єру”. Притаманне піклування про освіту, духовне життя, культуру та громадські справи. Ринок гарних будинків, меблів, одягу, побутових приладів |
Вищий середній клас |
Директорат спільних підприємств, керівництво іноземних представництв, власники торговельних підприємств, відомі юристи, консультанти, люди вільних професій, головні бухгалтери. Високий рівень вимог до купівлі, орієнтація на якість, сервіс, але ціна не є неістотним фактором. Ринок ремонтних послуг, недорогої нерухомості, платних послуг медичних, недорогих ресторанів, туризму тощо |
Службовці, малі підприємці, „робітнича аристократія” (середній інженерно-технічний персонал заводів). Притаманне дотримання норм і правил культури, створення для себе ореола респектабельності |
Нижчий середній клас |
Службовці комерційних структур, виробничники високої кваліфікації, робітники сфери послуг. Не здійснюють „незаплановані купівлі”, купують речі на неформальних ринках. Визначальний критерій - ціна. Можуть економити на їжі задля того, щоб придбати товар довгострокового використання Купують переважно продукти, товари швидкого споживання, речі першої необхідності, вітчизняну косметику та медпрепарати. Користуються послугами державної „безплатної” медицини |
Службовці, кваліфіковані робітники. Чітко розділяють статеві ролі і зобов’язання. Намагаються зміцнити свої позиції в суспільстві. Ринок спортивних товарів, пива, товарів для домашнього господарства |
Вищий нижчий клас |
Службовці бюджетної сфери, лікарі, працівники науково-дослідних інститутів, робітники, мешканці сіл Частину продуктів вирощують самі. Витрачають час на пошук дешевих товарів. Ринок дешевих товарів вітчизняного виробництва, послуги державної медицини, основна розвага - телевізор |
Некваліфіковані робітники, особи, які живуть за рахунок грошової допомоги. Ринок харчових продуктів, телевізорів, автомобілів – „second hand” |
Нижчий нижчий клас |
Некваліфіковані робітники, пенсіонери, студенти. Ринок найдешевших товарів та продуктів харчування, одяг „second hand” |
Не існує єдиного підходу до сегментації певного ринку збуту. Кожна фірма, яка сегментує ринок, робить свій внесок у методологію ринкової сегментації. Але вимоги, правила, принципи до сегментації ринку, з тим щоб вона була ефективною і дієвою, єдині, загальні для всіх товарно-ринкових ситуацій (рис. 3.4):
1. Неодмінно має існувати відмінність між сегментами, які виділяються в процесі сегментації. Якщо декілька сегментів мають однакові маркетингові характеристики, сегментація є неефективною та марною.
2. Відмінність, яка існує між сегментами, має бути визначена і сформульована. Маркетолог мусить чітко знати фактори, за якими сегменти відрізняються один від одного.
3. Відмінність між сегментами має бути суттєвою для споживачів, інакше вони можуть не відреагувати на маркетингові дії фірми.
Рис. 3.4. Принципи ефективної сегментації
4. Кожен виділений сегмент повинен бути однорідним. Це означає, що є одна або декілька ознак, які об'єднують споживачів у межах певного сегмента. Інакше сегмент не може розглядатися як єдина сукупність споживачів і втрачає сутність сегмента.
5. Специфіка кожного сегмента може бути трансформована в певний комплекс маркетингових засобів. Якщо це неможливо, то сегментація сама по собі є недоцільною.
6. Хоча б один із виділених у процесі сегментації сегментів повинен мати достатній ринковий потенціал, щоб виступити в ролі цільового сегмента. Тобто сегментація має являти собою потенційний інтерес для бізнесу фірми. Інакше сегментація не матиме практичного застосування.