- •1.1. Місце стратегічного маркетингу в структурі управління фірмою та маркетингом
- •1.2. Основні категорії стратегічного маркетингу
- •1.3. Елементи та види маркетингових стратегій
- •1.4. Маркетингове стратегічне планування
- •2.1. Сутність і склад маркетингового середовища
- •2.2. Фактори маркетингового макросередовища
- •Фактори і показники маркетингового макросередовища
- •Вплив науково-технічного прогресу на елементи маркетингового комплексу
- •2.3. Фактори маркетингового мікросередовища
- •2.4. Етапи аналізу маркетингового середовища
- •Періодичність реєстрації потенційних змін маркетингового середовища
- •2.5. Аналіз сильних та слабких сторін фірми, маркетингових можливостей та загроз (swot-аналіз)
- •Аналіз маркетингових можливостей та загроз
- •Можливий вплив змін факторів зовнішнього середовища на діяльність фірми, яка виробляє товари для дітей
- •Аналіз сильних та слабких сторін фірми
- •Сфери і показники, за якими визначаються сильні та слабкі сторони фірми
- •Можливі сильні і слабкі сторони фірми
- •Розроблення стратегічних напрямів щодо сильних сторін фірми „X”
- •2.6. Конкурентна перевага фірми
- •Сфери і показники конкурентних переваг фірми
- •3.1. Виникнення, сутність і зміст stp-маркетингу
- •3.2. Фактори та критерії сегментації. Принципи ефективної сегментації
- •Фактори і критерії сегментації
- •Порівняльна характеристика основних суспільних класів України і сша
- •3.3. Стратегії недиференційованого, диференційованого та концентрованого маркетингу
- •3.4. Оцінка сегментів у процесі вибору цільових сегментів
- •Порівняльна характеристика стратегій недиференційованого, диференційованого та концентрованого маркетингу
- •3.5. Маркетингові стратегії вибору цільового ринку
- •Переваги та ризики (недоліки) маркетингових стратегій вибору цільових ринків
- •4.1. Сутність і класифікація маркетингових стратегій росту
- •4.2. Маркетингові стратегії інтенсивного росту
- •Класифікація маркетингових стратегій росту
- •Порівняльна характеристика маркетингових стратегій за матрицею Ансоффа
- •4.3. Маркетингові стратегії інтегративного росту
- •4.4. Маркетингові стратегії диверсифікації
- •5.1. Сутність маркетингового управління портфелем бізнесу фірми
- •Інструментарій маркетингового аналізу портфеля бізнесу фірми
- •5.2. Стратегічна модель портера
- •Порівняльна характеристика стратегій Портера
- •5.3. Матриця бостонської консультативної групи (матриця росту)
- •(Стрілки вказують напрямок розвитку успішних сгп)
- •5.3. Матриця бостонської консультативної групи (матриця росту)
- •Маркетингові стратегії згідно з матрицею Бостонської консультативної групи
- •Стратегічне положення і стратегічні альтернативи сгп фірми відповідно до матриці Бостонської консультативної групи
- •5.4. Матриця „мак кінсі - дженерал електрик” (матриця привабливості ринку)
- •Показники, які відтворюють сутність факторів
- •(При побудові матриці „Мак Кінсі - Дженерал Електрик”)
- •Визначення показників, необхідних для побудови матриці „Мак Кінсі” щодо сгп „гідравлічне електрообладнання” фірми „Дженерал Електрик”
- •Характеристика і маркетингові альтернативи стратегічних зон за матрицею „Мак Кінсі”
- •6.1. Різновиди маркетингової стратегії диференціації
- •Основні напрями та показники диференціації
- •6.2. Позиціонування. Побудова позиційної схеми
- •6.3. Різновиди стратегій позиціонування
- •7.1. Сутність і класифікація маркетингових конкурентних стратегій
- •Класифікація маркетингових конкурентних стратегій
- •Різновиди конкурентних позицій фірми (за а.Літлом)
- •1) Маркетингові стратегії ринкового лідера,
- •7.2. Маркетингові стратегії ринкового лідера
- •Різновиди маркетингових стратегій ринкового лідера
- •7.3. Маркетингові стратегії челенджерів
- •Маркетингові критерії для оцінки стратегії наступу з позиції фірми-челенджера
- •7.4. Маркетингові стратегії послідовників
- •7.5. Маркетингові стратегії нішерів
- •Місце стратегії ринкової ніші в класифікаційній структурі маркетингових стратегій
4.3. Маркетингові стратегії інтегративного росту
Інтегративний ріст передбачає розширення обсягів збуту, прибутку та/або ринкової частки підприємства внаслідок його об'єднання з постачальниками, торговими посередниками або конкурентами.
Залежно від того, з ким об'єднується підприємство, виділяють такі види стратегій інтегративного росту:
пряма інтеграція,
зворотна інтеграція,
вертикальна інтеграція,
горизонтальна інтеграція.
Стратегія прямої інтеграції передбачає об'єднання підприємства з торговельним посередником.
Стратегія зворотної інтеграції передбачає об'єднання підприємств з постачальником матеріально-технічних ресурсів.
Об'єднання зусиль постачальника виробника і посередника називається вертикальною інтеграцією.
Однією з форм вертикальної інтеграції є вертикальні маркетингові збутові системи, які (на відміну від традиційних збутових систем) забезпечують єдність інтересів усіх учасників каналу розподілу. Гака єдність досягається тим, що один із учасників каналу розподілу відіграє головну роль, тобто якимось чином контролює діяльність інших учасників.
Залежно від форми контролю виділяють такі різновиди вертикальних маркетингових систем: корпоративна, адміністративна та договірна
(контрактна).
Корпоративна вертикальна система означає, що всі учасники каналу розподілу належать до організаційної структури одного підприємства. Тобто підприємство-виробник має у своєму складі оптові бази (оптові посередники), власні фірменні магазини (роздрібні посередники), через які здійснюється товарообіг.
Адміністративна вертикальна система створюється в межах економічної влади одного із учасників системи. Так, великі розміри. фінансова могутність, імідж, стійке ринкове становище підприємства-виробника дають змогу йому координувати діяльність юридичне незалежних торговельних посередників з питань реклами, ціноутворення, розташування магазинів тощо. Адміністративну маркетингову вертикальну систему використовує, наприклад, фірма „Дженерал Електрик”.
Контрактна (договірна) вертикальна маркетингова система означає об'єднання зусиль виробника, оптового посередника та/або роздрібного посередника за певними умовами. Основною формою контрактної вертикальної системи є франчайзингова система (franchise system).
Фрапчайзингова система передбачає об'єднання зусиль виробника і посередника на основі надання підприємством-виробником права використання своєї торгової марки юридичне незалежному посереднику (на комерційних умовах). Така форма інтеграції передбачає, що посередник виконує функції реклами, стимулювання збуту, розподілу і продажу товарів виробника, їх сервісного обслуговування від імені виробника. За право використання торгової марки посередник виплачує виробнику визначений відсоток від товарообігу.
Франчайзингова система є економічно вигідною формою інтеграції як для виробника, так і для посередника.
Переваги франчайзингової системи для посередника полягають у тому, що він користується вже надбаним іміджем торгової марки (формування іміджу - справа дуже тривала і потребує значних фінансових, маркетингових і виробничих зусиль).
Переваги франчайзингової системи для виробника полягають у тому, що він перекладає на посередника певні функції (збут, рекламу, сервіс) і мас змогу розширяти свій ринок збуту, збільшувати свою ринкову частку.
Вперше франчайзингову систему почала використовувати автомобільна галузь. За останні двадцать років її використання значно розширилося й охопило багато галузей. Франчайзингову систему використовують такі всесвітньовідомі фірми, як „Форд”, „Крайслер”, „Дженерал Моторс”, „Кока-Кола”, „Макдональдс” та ін.
Фірма „Форд”, наприклад, постачає ділерам, які продають автомобілі під її торговою маркою, запасні частини, „Кока-Кола” надає основні сировинні компоненти, „Макдональдс” здійснює навчання персоналу для системи швидкого обслуговування, і все це - невід'ємні риси вертикальної маркетингової системи та стратегії інтеграції.
Якщо передбачається розширення масштабів діяльності підприємства за рахунок об'єднання його зусиль з конкурентним підприємством, то така стратегія називається горизонтальною інтеграцією.
Формою горизонтальної інтеграції може бути не тільки об'єднання зусиль юридичне незалежних підприємств, а й придбання одним підприємством іншого (або його частини) у свою власність. У такому разі інтегративний ріст має бути підкріплений органічним ростом. Б. Карлоф яскраво ілюструє цю необхідність на прикладі концерну „Вольво”. Коли фірма-виробник легкових автомобілів, яка входить до складу шведського концерну „Вольво”, придбала компанію „ДАФ”, її ринкові позиції були слабкими, і процес інтеграції не став успішним. Інше відділення „Вольво”, яке виробляло вантажні автомобілі, придбало американську компанію „Байт” на основі угоди з „Дженерал Моторс”. Ця інтеграція була націлена на довгостроковий ефект, але відразу принесла "Вольво" економічний успіх, оскільки позиції фірми-покупця були сильними і грунтувалися на органічному рості (тобто стратегія інтеграції була підкріплена інтенсивним ростом).
Рис. 4.2. Різновиди стратегії інтеграції
