51. Поняття лексико-семантичної системи

Слова в мові існують не ізольовано. Вони об'єднані за спільністю значень у групи, мікросистеми. Кожне слово в своїй мікросистемі має певне місце, і його значеннєвість визначається цим місцем, бо семантичний зміст слова зумовлений відношеннями, які формуються в сітці протиставлень даного слова іншим словам цієї ж мікросистеми. Лексико-семантична система є найрухомішою серед усіх

мовних рівнів. Однак, змінюючись, вона має здатність до саморегулювання, тобто такої перебудови, яка б не порушувала системності, що необхідно для постійної комунікативної придатності.

Будь-яка зміна в лексичному складі мови позначається на системних відношеннях. Нерідко трапляються випадки, коли слово, набуваючи нового значення, впливає на появу подібних значень у всіх інших семантично пов'язаних із ним слів. Іншими словами, відбувається семантичне "зараження" слів певної мікросистеми, внаслідок чого у системних об'єднаннях виникає паралелізм значень, а нерідко й форм. Так, зокрема, коли якесь із слів, що позначало температуру, стало використовуватися для позначення почуттів, то згодом цей семантичний процес охопив усю лексико-семантичну групу: теплі стосунки, гаряче серце, палке кохання, вогонь душі, любові жар, холодний погляд, в його голосі чувся лід, "Вони зійшлися: тьма і промінь, Пісні і проза, лід і пломінь" (О. Пушкін у перекладі М. Рильського). Пор. ще назви музичних інструментів і назви виконавців на цих інструментах: Він в оркестрі перша скрипка. Валторна, дайте звук] Контра-

бас, вас зовсім не чути. Як будь-яка система, лексико-семантична система базується на відношеннях. Як і в фонології, тут відношення бувають парадигматичними й синтагматичними.

ПАРАДИГМАТИЧНІ ВІДНОШЕННЯ — це відношення між словами на основі спільності або протилежності їх значень.

Зокрема, тут можна виділити: 1) відношення смислової подібності (синонімія); 2) відношення смислового протиставлення (антонімія); 3) відношення смислового включення (гіпонімія); 4) відношення супідрядності (наприклад: ялина, сосна, кедр, береза, дуб, вільха, осика, клен,

явір перебувають між собою в сурядних відношеннях і в підрядному відношенні щодо гіпероніма дерево) і партитивності, тобто цілого та його частини (сосна — шишка,

людина — рука, кінь — грива, лисиця — хвіст).

Найбільшими парадигматичними об'єднаннями є лексико-семантичні поля.

Лексико-сємантичнє поле - сукупність парадигматично пов'яза-

них лексичних одиниць, які об'єднані спільністю змісту (іноді й спіль-

ністю формальних показників) і відображають поняттєву, предметну

й функціональну подібність позначуваних явищ.

Як приклад можна назвати такі лексико-семантичні

поля: поле спорідненості, поле переміщення (руху), поле

розумової діяльності (мислення), темпоральне (часове) по-

ле, метеорологічне (погодне), поле сприймання, поле тем-

ператури тощо.

Кожне поле має у своєму складі спільну (інтегральну)

ознаку, яка об'єднує всі одиниці поля. Така ознака нази-

вається архісемою і виражається лексемою з узагальне-

ним значенням. Щодо названих вище полів такими озна-

ками є 'спорідненість', 'мислення', 'темпоральність(час)',

'погода', 'сприймання', 'температура'. Кожна окрема оди-

ниця лексико-семантичного поля повинна відрізнятися від

інших одиниць цього ж поля хоча б однією диференцій-

ною ознакою. Наприклад, йти і їхати різняться дифе-

ренційною ознакою 'спосіб руху', йти й ходити — озна-

кою 'односпрямованість/різноспрямованість', йти й біг-

ти — ознакою 'інтенсивність' тощо.