70.Поняття субстрата, суперстрата, адстрата

Субстрат (від лат. sub — «під» і stratum — «шар», тобто «нижній шар») у мовознавстві — в лінгвістиці так називають мову, яка впливає на іншу мову, що витискує її з ужитку. Це один з трьох видів мовних контактів; іншими словами під мовним субстратом слід розуміти «сукупність фактів і явищ усіх рівнів мови в поширеній на якійсь території мові, що походженням пов'язані зі зниклою мовою, яка раніше існувала на цій території»

У французькій мові, що належить до романських мов, значним мовним субстратом є галльський. Галли, народ кельтського походження, населяв сучасну територію розповсюдження французької мови до приходу туди римлян. Володіння латиною надавало численні можливості та переваги у політиці, торгівлі та культурі, тому кельтське населення Галлії згодом забуло свою мову й перейшло на латину, котра почала еволюціонувати у цьому регіоні, перетворюючись на сучасну французьку. Галльська мова зникла, але у французькій можливо виділити залишені нею рештки (загалом біля дев’яноста слів).

У румунській мові значним є дакійський мовний субстрат.

Для української мови основним субстратом є давньо-слов'янський.

Суперстрат - вплив мови стороннього населення на мову корінного врезультаті завоювання, культурного панування якогось етнічної меншини, якому не вистачило критичної маси для асиміляціїпідкореного або підлеглого корінного населення. При цьому місцевамовна традиція не обривається, але в ній відчуваються (у різному ступені і на різних рівнях в залежності від тривалості) іншомовні впливи. Подібні випадки відбувалися в історії не раз: так в результатінімецького завоювання численне романське населення півдняЄвропи не зникло, однак, в результаті різної інтенсивності німецькогомовного впливу латинь розпалася на кілька діалектів, а потім і мов.Суперстратние явища зустрічаються також і в межах різних говірокоднієї мови. На відміну від субстрату, суперстрат не призводить до втрати мови,проте його вплив на розвиток мови може бути дуже значним. Так,наприклад, слов'янський суперстрат відчувається на всіх рівняхрумунського (молдавського) мови, не тільки включаючи звичайнулексику, але також і фонетику, морфологію і т. д.

Адстрат — ознаки мов­ної системи, що виявляють тривалий вплив однієї мови на іншу в процесі контактування різних етносів. Адстратні явища утворюють своєрідний прошарок між двома самостійними мова­ми. На відміну від субстрату і суперстрату адстрат не засвідчує поглинання однієї мови ін­шою, тобто означає таке контактування мов, що не призводить до етнічної асиміляції.

Термін уперше вжив італійський лінгвіст М. Бартолі у розвідці «Субстрат, суперстрат, адстрат» (1939)^[1].

Ти­повий приклад адстрата — формально або типоло­гічно близькі явища, що виникли в українській мові внаслідок впливу на неї польської, і відповідні явища, що утворилися в польській мові як ре­зультат впливу на неї української.

71.Порівняльно-історичне мовознавство

Порівняльно-історичне мовознавство — один з найважливіших напрямів у мовознавстві, який відіграв велику роль у його розвитку. В основі досліджень порівняльно-історичного мовознавства лежить порівняльно-історичний метод, тобто сукупність прийомів дослідження мовного матеріалу для встановлення спорідненості мов і вивчення історичного розвитку споріднених мов. Позаісторичне порівняння мов, яке, на відміну від історичного порівняння, назагал ж зіставленням споріднених і неспоріднених мов, застосовували певною мірою ще за античних часів у Європі наприклад зіставленнядавньогрецької і латинської мов, у Стародавній Індії — зіставлення санскриту й пракриті) тощо. Особливо розвинулось воно в XVII—XVIII століттях з нагромадженням матеріалів дослідження різних споріднених мов Європи та інших частин світу. Порівняльно-історичне мовознавство виникло на початку ХІХ століття (праці Ф. Боппа, Р. К. Раска. Я. Грімма). Велику роль у його розвитку відіграли праці А. Ф. Пошта, А. Шлейхера, Ф. Діца, Ф. Міклошича та інших. Визначний внесок у його розвиток зробили молодограматики. У порівняльно-історичному мовознавстві виробились і застосовуються різні прийоми. У ньому зіставляється або паралельно вивчається мовний матеріал, який розглядається в історичному розвиткові, з урахуванням змін, що відбуваються в мові. Вивчаються не окремі мовні факти чи явища, а системи їх: у фонології — система фонем, у морфології — системи граматичних форм, їхніх парадигм, у лексиці — означення взаємозв'язаних понять тощо. Встановлюються системи відповідностей між зіставлюваними мовами у фонетиці, морфології, синтаксисі, лексиці й фразеології. Визначається відносна (релятивна) хронологія мовних фактів поряд з безвідносною (абсолютною) хронологією. Встановлюється спорідненість мов на основі систем відповідностей. Відновлюються (реконструюються) факти на основі систем відповідностей між спорідненими мовами й усуваються прогалини в їхній документальній історії. Відбираються релікти (архаїчні факти), які мають важливе значення для відновлення найдавнішого стану досліджуваних мов. Береться до уваги взаємодія складових частин окремих мов (явища граматичної аналогії, лексичної контамінації) і взаємодія окремих мов, яка порушує осн. лінії їхнього розвитку — вплив однієї мови на іншу, запозичення тощо.