54. Граматична будова мови, морфологія та синтаксис

Граматика (від лат. grammatike techne "письмове мистецт­во") - 1) будова мови (система морфологічних категорій і форм, синтаксичних категорій і конструкцій); 2) наука, яка вивчає бу­дову мови.

Що стосується граматики як науки, то розрізняють: 1) формальну, яка вивчає граматичні форми та їх струк­туру, і контенсивну (семантичну), яка вивчає значення цих форм і структур; 2) синхронічну, що вивчає будову мови на певному умовно виділеному часовому етапі, і діа­хронічну, яка вивчає мовну будову в її історичному роз­витку. Із синхронічної граматики виокремлюють функ­ціональну, яка вивчає функції граматичних одиниць.

Граматика складається з двох розділів: морфології й синтаксису.

Морфологія (від гр. morphe "форма" і logos "слово, вчення, на­ука") - розділ граматики, що вивчає граматичні властивості сло­ва, зміну форм слів і пов'язаних із ними граматичних значень.

До морфології належить і вчення про частини мови. Можна сказати, що морфологія — це граматика слова.

Синтаксис (від гр. syntaxis "побудова, порядок") - розділ грама­тики, який вивчає засоби і правила побудови висловлювань, тобто його предметом є речення.

Іншими словами, синтаксис — це граматика зв'язного мовлення.

Поділ граматики на морфологію й синтаксис є умов­ним. По-перше, граматичні значення слів повністю роз­криваються тільки в реченні; по-друге, значення такого поділу для кожної конкретної мови залежить від типу її будови: для мов із бідною морфологією (англійської, ін­донезійської, багатьох тибето-бірманських та ін.) морфо­логія відходить на задній план, а для китайської, в'єтнам­ської, тайських, йоруба не має жодної цінності, бо там її (морфології) немає.

У структурі мови граматиці належить центральне міс­це, а фонетиці й лексиці — периферійне. Фонетика — це матеріальна периферія, а лексика — смислова. Оскільки граматика має узагальнюючий характер, то в ній найяс­кравіше виявляються найбільш суттєві риси структури мо­ви, а це ще одне свідчення належності граматики до цент­ральної частини, ядра мови.

Однією з особливостей граматики є її абстрактність. Що­правда, абстрактною є й лексика. Слово будинок позначає будь-який будинок незалежно від його форми, розміру, ма­теріалу, з якого він побудований тощо, а слово людина по­значає будь-якого homo sapiens (кожну окрему людину і всіх). Однак граматична абстракція є значно вищою від лек­сичної, так. що факти лексичної абстракції здаються конк­ретними порівняно з граматичною абстракцією. Наприк­лад, слова будинок, стіл, віз, віл, лікар для лексики — різні одиниці, а для граматики — одне й те ж: іменники чоловічого роду в називному відмінку однини.

Основні одиниці граматики — морфема для морфоло­гії і конструкція (речення) для синтаксису. Правда, є й інші погляди щодо цього. Дехто вважає, що їх значно біль­ше й серед них називає слово, словоформу, словосполу­чення, просте речення, складне речення, надфразну єд­ність і навіть текст. Однак таке розуміння основних оди­ниць морфології та синтаксису не є коректним хоча б то­му, що кожен мовний рівень повинен мати тільки одну основну одиницю.