58. Морфема і аломорф

Аломорф — морф певної морфеми, зовнішня несхожість якого порівняно з іншими морфами тієї самої морфеми зумовлена фонемним складом сусідніх морфів, отже, тільки його позицією в слові. Морфема виступає як клас позиційно зумовлених аломорфів. Ця абстрактна одиниця маніфестується (реалізується) в текстах як сукупність аломорфів.

Аломорфи морфеми характеризують три ознаки. Вони:

1. мають те саме значення

2. наділені формальною (фонемою) близькістю, тобто частково подібним складом фонем і порядком їх слідування,

3. замінюють один одного лише в певних позиціях, перебуваючи в контексті взаємовиключення.

Так, морф -ін- у наведених прикладах з'являється лише після коренів, що закінчуються йотованим. У цій позиції не можливий морф -ин-. Морф -юват- зі значенням неповного вияву ознаки приєднується лише до коренів з кінцевим приголосним н.

Співвідношення між морфою, аломорфом та морфемою приблизно таке саме, як між фоном (звуком мови), алофоном та фонемою. Важливо розуміти, що аби дві морфи відносилися до одного аломорфу, вони не обов’язково повинні мати абсолютно однакове звучання: вони повинні мати лише однаковий фонемний склад та наголос.

Морфема може варіюватися. Оскільки морфема є дво-

сторонньою одиницею, то вона може варіюватися в плані

вираження і в плані змісту. Наприклад, у словах надпи-

сати і надіслати одна морфема виступає в двох формаль-

них варіантах — над- і наді-, а в словах надкусити й

надбудувати — у двох змістових варіантах: "відняти час-

тину" і "додати частину, збільшити щось". Морфема пис-

може реалізуватися у таких варіантах, як пис- (писати),

пис'- {письмо), пиш- (пишу), морфема рук у варіантах

рук- (рука), руч- (доручити), руц'- (руці). Закінчення мно-

жини іменників англійської мови реалізується в таких

варіантах, як -s (cats [kasts] "коти"), -z (pens [penz] "ручки"),

-iz (boxes ['boksiz] "ящики"). Отже, морфема реалізується

як певна сукупність варіантів, тобто є абстрактною оди-

ницею, інваріантом, мовною одиницею. Варіанти морфе-

ми називають аломорфами, або морфами. Вони є ліній-

ними мовленнєвими одиницями. Як фонема є класом ало-

фонів, так морфема є класом аломорфів.

У більшості мов морфема не збігається зі складом. Так,

у слові дорога є дві морфеми (дорог- і -а) і три склади (до-ро-

га). Повний збіг морфеми і складу характерний для китай-

ської, в'єтнамської та деяких інших мов, у яких цю одини-

цю називають морфосилабемою, або силабоморфемою.

59.Функціонально-семантична класифікація морфем Класифікація морфем

Морфеми поділяються на два основних типи — кореневі (корені, або основи), та афіксальні (афікси).

Корінь — основна значуща частина слова. Корінь є обов’язковою частиною будь-якого слова — не існує слів без кореня. Кореневі морфеми можуть утворювати слово як разом з афіксами, так і без них.

Афікс — допоміжна частина слова, що приєднується до кореня, та служить для словотвору та вираженню граматичних значень. Афікси не можуть самостійно утворювати слово, а лише з коренями. На відміну від коренів, афікси не бувають одиничними (тобто, зустрічаються в багатьох словах, а не якомусь одному).