83. Аглютинативні мови

До аглютинативних мов належать тюркські й фінно-угорські мови

У їх будові крім кореня, виділяють афікси (і словозмінні, і словотворчі). Своєрідність афіксів у цих мовах у тому, що кожен афікс однозначний, тобто кожен з них служить для вираження лише одного граматичного значення, з яким би коренем він не сполучався. Цим вони відрізняються від флективних мов, у яких афікс виступає носієм одразу кількох граматичних значень.

Наприклад, в українській мові, яка належить до типу флективних мов. одна флексія -єй у формі слова (від) людей передає і значення множини, і значення родового відмінка. Зовсім інше спостерігається у турецькій мові, яка має аглютинативний тип граматичної будови. У цій мові для кожного з перелічених граматичних значень існує окремий афікс: -лар- — суфікс множини (і тільки множини), -дай — суфікс родового відмінка (без вираження ознак числа — однини чи множини). Отже, для передачі всіх тих граматичних ознак, що їх виражає флексія -ей в українській мові, у турецькій мові до кореня додаються кілька афіксів з відповідними граматичними значеннями, а саме: адам-лар-дан (від людей), де адам — людина, -лар- — суфікс множини, -дай — суфікс родового відмінка. Для вираження лише множини до кореня додається суфікс -лар- (адам-лар), для передачі родового відмінка — суфікс -дай (адам-оан).

84. Кореневі мови

Типологічна класифікація мов - класифікація мов світу на основі виявлення подібностей і відмінностей, що притаманні мовній будові як найбільш важливі властивості мови, але які не залежать від генетичної спорідненості мов. Найзручнішим для типологічних досліджень є морфологічний рівень,тому що морфеми більш стійкі щодо змін порівняно з іншими мовними одиницями. За морфологічною будовою виділяють 4 типи мов: ізолюючі,аглютинуючі,афлективні,інкрпоруючі.

Кореневі мови. У кореневих мовах слова не розпадаються на морфеми: корені й афікси. Слова таких мов являють собою морфологічно неоформлені одиниці типу невідмінюваних слів української мови там, тут, звідки, куди.

Кореневими є мови в'єтнамська, бірманська, старокитайська, значною мірою сучасна китайська.

Граматичні відношення між словами в цих мовах передаються інтонацією, службовими словами, порядком слів.

85. Інкорпоруючі (полісинтетичні) мови

Полісинтетичні мови

Полісинтетичні, або інкорпоруючі — мови, у яких різні частини речення у вигляді аморфних слів-основ об'єднуються в єдині складні комплекси, схожі на складні слова. Так, у мові ацтеків (індіанської народності, що живе в Мексиці) слово-речення пинакапілква, яке означає «Я їм м'ясо», утворилося від складання слів пи — я, накатл— м'ясо і квя — їсти. Таке слово відповідає нашому реченню. Пояснюється це тим, що в полісинтетичних мовах різні об'єкти дії і обставини, в яких відбувається дія, можуть виражатися не окремими членами речення (додатками, обставинами), а різними афіксами, які входять до дієслівних форм. Почасти до складу дієслівних форм входить підмет

86. Тигіологічна класифікація мов — класифікація, яка ґрунтується на

виявленні подібності й відмінності будови мов незалежно від їх ге-

нетичної спорідненості (на основі подібності й відмінності не в са-

мому мовному матеріалі, а в принципах його організації).

Так, скажімо, румунський означений артикль -ul, -I,

-Іе приєднується до іменників у вигляді закінчення: от

"якась людина" — omul "певна людина", codru "якийсь

ліс" — codrul "певний ліс", lapte "молоко" — laptele

"конкретне молоко". Матеріально цей артикль подібний

до французького артикля Г, le, la, les (від лат. ille "той"),

але структурно до болгарського ът, та, то, який також

стоїть в кінці іменника (французькі артиклі, як і німець-

кі та англійські, стоять перед іменниками): болг. човек

"людина" — човекът "певна людина", гора "ліс" — гора-

та "певний ліс", мляко "молоко" — млякото "конкретне

молоко".

Уперше типологічну класифікацію розробили й обґрун-

тували німецькі мовознавці Фрідріх і Август Шлегелі.