68. Предмет вивчення фразеології. Основні ознаки фразеологізмів. Їх мовний статус

Поняття фразеології

Фразеологія (від гр. phrasis "вираз" і logos "наука") - 1) сукуп-

ність фразеологізмів даної мови; 2) розділ мовознавства, який вивчає

фразеологічний склад мови.

Предметом фразеології як науки є дослідження приро-

ди фразеологізмів і їх ознак, а також виявлення законо-

мірностей функціонування їх у мові.

Фразеологізми — стійкі словосполучення. Це готові

сполучення слів, які не створюються в мовленні подібно

до вільних словосполучень (новий костюм, великий буди-

нок, читати газети, йти до школи), а відтворюються:

якщо мовцеві необхідно вжити фразеологізм, то він його

вилучає, як і слово, в готовому вигляді зі свого фразеоло-

гічного запасу, а не будує його заново.

фразеологізми характеризуються відтво-

рюваністю, цілісністю значення, стійкістю, непроникніс-

тю. Достатньо навіть однієї з перелічених ознак, щоб вва-

жати словосполучення фразеологізмом. Усі ці ознаки збли-

жують фразеологізм зі словом. Переважна більшість фра-

зеологізмів еквівалентна окремому слову, і, як окремі сло-

ва, фразеологізми виступають у ролі єдиного складеного

знака: нуль без палочки = ніщо; кирпу гнути = гордува-

ти; на руку ковінька = вигідно; Фразеологізм — відтворювана ОДИНИЦЯ МОВИ з двох або більше слів,

цілісна за своїм значенням і стійка за складом та структурою.

колись усі фразеологізми були вільними сло-

восполученнями. Вільне словосполучення, потрапляючи

в інший, не характерний для нього контекст, набуває пе-

реносного значення (пор. грати першу скрипку в

симфонічному оркестрі і грати першу скрипку в компа-

нії бізнесменів; рос. принимать лекарства в час по чай-

ной ложке і делать что-либо через час по чайной ложке).

Постійне вживання словосполучення в прямому й пере-

носному значеннях зумовлює усталення фразеологізму.

69. Причини мовних змін. Мовні контакти

Мовний контакт, міжмовний контакт — взаємодія двох чи декількох мов, що чинить вплив на фонетичну і граматичну структуру та словниковий запасоднієї або декількох з цих мов. Дослідженню мовних контактів присвячений розділ мовознавства контактна лінгвістика.

Виникнення мовних контактів

Мовні контакти виникають внаслідок відповідних соціальних умов, коли представники різних етнічних чи мовних груп змушені вступати в інтенсивні комунікативні контакти з господарських, політичних, релігійних чи інших причин.

Мовні контакти закріплюються через постійно повторювальні діалоги, постійне спілкування носіїв різних мов між собою, за якого використовуються обидів мови або одночасно обома мовцями, або окремо кожним з мовців. Тут вирізняють або активне володіння обома мовами (двомовність), або пасивне розуміння чужої мови.

За даними нейролінгвістики мовні контакти відбуваються в кожного з двомовних мовців таким чином, що одна півкуля кори головного мозку володіє однією мовою (зазвичай, ліва, або домінантна півкуля володіє головною мовою спілкування даного мовного ареалу, наприклад американський варіантанглійської в США), тоді як інша півкуля (зазвичай, права) розуміє або знає на певному рівні другу мову (наприклад, одну з американських індіанських мов у США). Каналами зв'язку між півкулями форми однієї з мов, які перебувають в мовному контакті, передаються в другу півкулю, де вони можуть включатися в текст, що вимовляється іншою мовою, або чинити опосередкований вплив на будову цього тексту.

Мова постійно змінюється. Історична змінність мови — її суттєва ознака,

внутрішня властивість. Як зазначав О. О. Шахматов, у цей момент мова не

є такою, як вона була 10 хвилин тому. Змінність мови забезпечує її

відповідність змінним потребам комунікативної і пізнавальної діяльності

людини. Однак людина за своє життя не помічає змін у мові. Очевидно, тим

можна пояснити факт, що вчені дійшли висновку про змінність мови аж у

XIX ст. Це настільки захопило їх, що вони майже протягом ста років

вивчали тільки історичний аспект мови.

инхронія (від грец. synchronos «одночасний») — стан мови в певний

момент її розвитку; сукупність взаємопов'язаних і взаємозу-мовлених

елементів мови, які наявні й функціонують у певний умовно виділений

період.

Цей термін вживається і в іншому значенні: синхронія — це вивчення мови

як системи в абстрагуванні від її змін і часового чинника.

Діахронія (від грец. dia «через» і chronos «час») — історичний розвиток

мови, а також дослідження мови у процесі Ті історичного розвитку.

Ф. де Соссюр протиставляв синхронію як вісь одно-часовості і діахронію

як вісь послідовності і вважав, що це протиставлення відповідає

протиставленню статики і динаміки, системності і безсистемності. На його

думку, є дві абсолютно різні лінгвістики — синхронічна і діахронічна.