- •1. Мовознавство – наука про мову. Об’єкт та предмет мово-ва.
- •2. Мова, її визначення, основні ознаки і властивості.
- •3. Зв'язок мовознавства з гуманітарними науками
- •6. «Синхронія і діахронія»
- •7. Теорії походження мов. Моногенез та полігенез.
- •8. Синтагматичний та парадигматичний аспекти дослідження мовних одиниць.
- •9. Фактори розвитку мов. Поняття національна мова, літературна мова.
- •10.Семіотика як наука про знакові системи.
- •11. . Мова як особлива знакова система.
- •12. . Основні властивості знаків, їх класифікація
- •13. Мова і мовлення
- •14. Мовознавчі дисципліни, які вивчають мовлення
- •15. Мова, мислення, свідомість
- •17.Національна специфіка мовних явищ. Внутрішня форма лексичних і фразеологічних одиниць.
- •18. Мова як явище суспільне
- •20 Койне, піджин, креольські мови, таємні мови
- •[Історія української соціолінгвістики
- •24. Ярусність мови як її системно-структурна характеристика
- •25. Мова як система систем
- •26. Основні характеристики мови як системно-структурного утворення
- •27 Подвійне членування мови
- •28 Звукова будова мови. Фонетика як наука про звуковий лад мови.
- •29. . Аспекти вивчення звукової будови мови
- •30. Біологічний аспект дослідження звукової будови мови
- •31 Артикуляційна база мови.
- •32. . Будова мовного апарату і функції його найважливіших частин.
- •33. . Акустичний аспект вивчення звукової будови мови
- •34.Сегментні та суперсегментні явища.
- •35. Інтонація, основні складники, функції
- •37. Лінгвістичний аспект дослідження звукової будови мови
- •38. . Фонема, її функції, принципи виділення
- •39. Дистрибуція фонем і алофонів
- •40 Структура фонологічної системи мови
- •41. Основні типи фонематичних опозицій
- •42. . Критерій класифікації голосних фонем
- •43. Критерій класифікації приголосних фонем
- •44.Звукові чергування
- •45. Комбінаторні зміни звуків
- •46 Слово як центральна одиниця мови. Слово та морфема
- •47.Функції слова. Класифікація лексем
- •48.Формальне і семантичне варіювання лексеми
- •49. Співвідношення понять: лексема, семема, сема
- •50.Структурно- системна організація лексики.
- •51. Поняття лексико-семантичної системи
- •52. Класифікація мовних значень
- •53. Внутрішні та зовнішні шляхи збагачення лексичного складу мови
- •54. Граматична будова мови, морфологія та синтаксис
- •55. Граматичне значення і граматична категорія. Граматична форма.
- •57. Морфема: принципи виділення, основні характеристики, види морфем
- •58. Морфема і аломорф
- •59.Функціонально-семантична класифікація морфем Класифікація морфем
- •60. Основні поняття словотвору. Морфологічний і синтаксичний словотвір
- •62.Синтаксис як розділ граматики. Одиниці синтаксичної системи мови
- •63. Словосполучення як мінімальна синтаксична одиниця
- •64.Речення як основна одиниця синтаксису
- •65. Предикативність і модальність як основні ознаки речення
- •66. Граматичне та актуальне членування речення.
- •67. Типи синтаксичного зв’язку
- •Підрядний зв'язок
- •Сурядний зв'язок
- •68. Предмет вивчення фразеології. Основні ознаки фразеологізмів. Їх мовний статус
- •69. Причини мовних змін. Мовні контакти
- •Виникнення мовних контактів
- •70.Поняття субстрата, суперстрата, адстрата
- •71.Порівняльно-історичне мовознавство
- •72.Генеалогічна класифікація мов світу
- •73.Індоєвропейська родина мов
- •Північна підгрупа
- •Західна підгрупа
- •Східна підгрупа
- •79 Типологічне мовознавство.
- •80. Фонологічна класифікація ( типологія ) мов
- •Кореневі мови
- •Аглютинативні мови
- •Флективні мови
- •Полісинтетичні мови
- •83. Аглютинативні мови
- •84. Кореневі мови
- •85. Інкорпоруючі (полісинтетичні) мови
- •87. Мова і письмо. Основні етапи розвитку письма
- •3. Фонографічний.
- •89.Алфавітне письмо. Виникнення основних алфавітів
- •90.Графіка й орфографія
68. Предмет вивчення фразеології. Основні ознаки фразеологізмів. Їх мовний статус
Поняття фразеології
Фразеологія (від гр. phrasis "вираз" і logos "наука") - 1) сукуп-
ність фразеологізмів даної мови; 2) розділ мовознавства, який вивчає
фразеологічний склад мови.
Предметом фразеології як науки є дослідження приро-
ди фразеологізмів і їх ознак, а також виявлення законо-
мірностей функціонування їх у мові.
Фразеологізми — стійкі словосполучення. Це готові
сполучення слів, які не створюються в мовленні подібно
до вільних словосполучень (новий костюм, великий буди-
нок, читати газети, йти до школи), а відтворюються:
якщо мовцеві необхідно вжити фразеологізм, то він його
вилучає, як і слово, в готовому вигляді зі свого фразеоло-
гічного запасу, а не будує його заново.
фразеологізми характеризуються відтво-
рюваністю, цілісністю значення, стійкістю, непроникніс-
тю. Достатньо навіть однієї з перелічених ознак, щоб вва-
жати словосполучення фразеологізмом. Усі ці ознаки збли-
жують фразеологізм зі словом. Переважна більшість фра-
зеологізмів еквівалентна окремому слову, і, як окремі сло-
ва, фразеологізми виступають у ролі єдиного складеного
знака: нуль без палочки = ніщо; кирпу гнути = гордува-
ти; на руку ковінька = вигідно; Фразеологізм — відтворювана ОДИНИЦЯ МОВИ з двох або більше слів,
цілісна за своїм значенням і стійка за складом та структурою.
колись усі фразеологізми були вільними сло-
восполученнями. Вільне словосполучення, потрапляючи
в інший, не характерний для нього контекст, набуває пе-
реносного значення (пор. грати першу скрипку в
симфонічному оркестрі і грати першу скрипку в компа-
нії бізнесменів; рос. принимать лекарства в час по чай-
ной ложке і делать что-либо через час по чайной ложке).
Постійне вживання словосполучення в прямому й пере-
носному значеннях зумовлює усталення фразеологізму.
69. Причини мовних змін. Мовні контакти
Мовний контакт, міжмовний контакт — взаємодія двох чи декількох мов, що чинить вплив на фонетичну і граматичну структуру та словниковий запасоднієї або декількох з цих мов. Дослідженню мовних контактів присвячений розділ мовознавства контактна лінгвістика.
Виникнення мовних контактів
Мовні контакти виникають внаслідок відповідних соціальних умов, коли представники різних етнічних чи мовних груп змушені вступати в інтенсивні комунікативні контакти з господарських, політичних, релігійних чи інших причин.
Мовні контакти закріплюються через постійно повторювальні діалоги, постійне спілкування носіїв різних мов між собою, за якого використовуються обидів мови або одночасно обома мовцями, або окремо кожним з мовців. Тут вирізняють або активне володіння обома мовами (двомовність), або пасивне розуміння чужої мови.
За даними нейролінгвістики мовні контакти відбуваються в кожного з двомовних мовців таким чином, що одна півкуля кори головного мозку володіє однією мовою (зазвичай, ліва, або домінантна півкуля володіє головною мовою спілкування даного мовного ареалу, наприклад американський варіантанглійської в США), тоді як інша півкуля (зазвичай, права) розуміє або знає на певному рівні другу мову (наприклад, одну з американських індіанських мов у США). Каналами зв'язку між півкулями форми однієї з мов, які перебувають в мовному контакті, передаються в другу півкулю, де вони можуть включатися в текст, що вимовляється іншою мовою, або чинити опосередкований вплив на будову цього тексту.
Мова постійно змінюється. Історична змінність мови — її суттєва ознака,
внутрішня властивість. Як зазначав О. О. Шахматов, у цей момент мова не
є такою, як вона була 10 хвилин тому. Змінність мови забезпечує її
відповідність змінним потребам комунікативної і пізнавальної діяльності
людини. Однак людина за своє життя не помічає змін у мові. Очевидно, тим
можна пояснити факт, що вчені дійшли висновку про змінність мови аж у
XIX ст. Це настільки захопило їх, що вони майже протягом ста років
вивчали тільки історичний аспект мови.
инхронія (від грец. synchronos «одночасний») — стан мови в певний
момент її розвитку; сукупність взаємопов'язаних і взаємозу-мовлених
елементів мови, які наявні й функціонують у певний умовно виділений
період.
Цей термін вживається і в іншому значенні: синхронія — це вивчення мови
як системи в абстрагуванні від її змін і часового чинника.
Діахронія (від грец. dia «через» і chronos «час») — історичний розвиток
мови, а також дослідження мови у процесі Ті історичного розвитку.
Ф. де Соссюр протиставляв синхронію як вісь одно-часовості і діахронію
як вісь послідовності і вважав, що це протиставлення відповідає
протиставленню статики і динаміки, системності і безсистемності. На його
думку, є дві абсолютно різні лінгвістики — синхронічна і діахронічна.
