- •1. Мовознавство – наука про мову. Об’єкт та предмет мово-ва.
- •2. Мова, її визначення, основні ознаки і властивості.
- •3. Зв'язок мовознавства з гуманітарними науками
- •6. «Синхронія і діахронія»
- •7. Теорії походження мов. Моногенез та полігенез.
- •8. Синтагматичний та парадигматичний аспекти дослідження мовних одиниць.
- •9. Фактори розвитку мов. Поняття національна мова, літературна мова.
- •10.Семіотика як наука про знакові системи.
- •11. . Мова як особлива знакова система.
- •12. . Основні властивості знаків, їх класифікація
- •13. Мова і мовлення
- •14. Мовознавчі дисципліни, які вивчають мовлення
- •15. Мова, мислення, свідомість
- •17.Національна специфіка мовних явищ. Внутрішня форма лексичних і фразеологічних одиниць.
- •18. Мова як явище суспільне
- •20 Койне, піджин, креольські мови, таємні мови
- •[Історія української соціолінгвістики
- •24. Ярусність мови як її системно-структурна характеристика
- •25. Мова як система систем
- •26. Основні характеристики мови як системно-структурного утворення
- •27 Подвійне членування мови
- •28 Звукова будова мови. Фонетика як наука про звуковий лад мови.
- •29. . Аспекти вивчення звукової будови мови
- •30. Біологічний аспект дослідження звукової будови мови
- •31 Артикуляційна база мови.
- •32. . Будова мовного апарату і функції його найважливіших частин.
- •33. . Акустичний аспект вивчення звукової будови мови
- •34.Сегментні та суперсегментні явища.
- •35. Інтонація, основні складники, функції
- •37. Лінгвістичний аспект дослідження звукової будови мови
- •38. . Фонема, її функції, принципи виділення
- •39. Дистрибуція фонем і алофонів
- •40 Структура фонологічної системи мови
- •41. Основні типи фонематичних опозицій
- •42. . Критерій класифікації голосних фонем
- •43. Критерій класифікації приголосних фонем
- •44.Звукові чергування
- •45. Комбінаторні зміни звуків
- •46 Слово як центральна одиниця мови. Слово та морфема
- •47.Функції слова. Класифікація лексем
- •48.Формальне і семантичне варіювання лексеми
- •49. Співвідношення понять: лексема, семема, сема
- •50.Структурно- системна організація лексики.
- •51. Поняття лексико-семантичної системи
- •52. Класифікація мовних значень
- •53. Внутрішні та зовнішні шляхи збагачення лексичного складу мови
- •54. Граматична будова мови, морфологія та синтаксис
- •55. Граматичне значення і граматична категорія. Граматична форма.
- •57. Морфема: принципи виділення, основні характеристики, види морфем
- •58. Морфема і аломорф
- •59.Функціонально-семантична класифікація морфем Класифікація морфем
- •60. Основні поняття словотвору. Морфологічний і синтаксичний словотвір
- •62.Синтаксис як розділ граматики. Одиниці синтаксичної системи мови
- •63. Словосполучення як мінімальна синтаксична одиниця
- •64.Речення як основна одиниця синтаксису
- •65. Предикативність і модальність як основні ознаки речення
- •66. Граматичне та актуальне членування речення.
- •67. Типи синтаксичного зв’язку
- •Підрядний зв'язок
- •Сурядний зв'язок
- •68. Предмет вивчення фразеології. Основні ознаки фразеологізмів. Їх мовний статус
- •69. Причини мовних змін. Мовні контакти
- •Виникнення мовних контактів
- •70.Поняття субстрата, суперстрата, адстрата
- •71.Порівняльно-історичне мовознавство
- •72.Генеалогічна класифікація мов світу
- •73.Індоєвропейська родина мов
- •Північна підгрупа
- •Західна підгрупа
- •Східна підгрупа
- •79 Типологічне мовознавство.
- •80. Фонологічна класифікація ( типологія ) мов
- •Кореневі мови
- •Аглютинативні мови
- •Флективні мови
- •Полісинтетичні мови
- •83. Аглютинативні мови
- •84. Кореневі мови
- •85. Інкорпоруючі (полісинтетичні) мови
- •87. Мова і письмо. Основні етапи розвитку письма
- •3. Фонографічний.
- •89.Алфавітне письмо. Виникнення основних алфавітів
- •90.Графіка й орфографія
60. Основні поняття словотвору. Морфологічний і синтаксичний словотвір
Усі слова нашої мови можна поділити на слова з непохідними основами (від яких утворюються інші слова) та слова з похідними основами. Під основою прийнято розуміти частину слова без закінчення (колір…). Непохідні основи мають у своєму складі лише корінь, похідні — ще й хоча б один словотворчий афікс (префікс, суфікс, постфікс). До слів з непохідними основами належать, наприклад, ліс, сад, море, поле, літо, синій, чорний, п'ю; до слів з похідними основами — перелісок, садівник, заморський, польовий, літній, посиніти, зчорнітися, допити.
Префікси, корені суфікси, закінчення, (флексії) та постфікси називаються значущими частинами слова, або морфемами. Префікс (від лат. Prae — попереду та fixus — прикріплений) — значуща частина слова, яка стоїть перед коренем і служить для творення нових слів чи нових форм (колір…). Наприклад: казати — сказати, наказати, переказати, підказати доказати, вказати; сумнівний — безсумнівний; миліший — наймиліший. Корінь — це спільна частина споріднених слів (колір …). Наприклад, для споріднених слів сад, садок, садівник, садовий коренем є спільна частина сад-; для ходити, заходити, перехід, вхід, вихід — частина ход- (хід- у закритому складі) . Суфікс (від лат suffixus — прикріплений) — значуща частина слова, яка стоїть після кореня і служить для творення нових слів чи нових форм (колір …). Наприклад: малий — маленький, малесенький, малюсінький; трава — травинка, травиця, травиченька; погойдати — погойдувати. Закінчення — це змінна морфема, яка стоїть після суфікса чи після кореня (у непохідних основах) і служить для зв'язку слів між собою (колір ---); нульове закінчення позначається 0: наприклад: кохання, швидкий, мужність0, малює. Постфікс (від лат: postfixus — прикріплений після) — значуща частина, що стоїть після закінчення і служить для творення нових слів чи нових форм (графічне позначення таке ж, як і суфікса). Наприклад: бити — битися, скажи — скажи-но. Процес творення нових слів у мові має назву словотворення. Нові слова утворюються на базі вже існуючих. Слово, яке служить базою для утворення іншого, називається твірним. Наприклад, для іменника правдивість твірним словом є прикметник правдивий, а для правдивий — іменник правда; для прикметника ялинковий твірним словом є іменник ялинка, а для ялинка — іменник ялина. Твірною основою (колір …) є та частина твірного слова, яка входить до складу нового (похідного) слова (при цьому флексія до уваги не береться). Наприклад: правдивість --- правдивий --- правда ялинковий --- ялинка --- ялина преніжний --- ніжний Твірною основою може бути і ціле твірне слово. Так, у наведених прикладах твірні слова і твірні основи збігаються: передивитися --- дивитися, накреслити --- креслити, підрозділ --- розділ, хористка --- хорист --- хор, надзвичайно --- звичайно. Ряд спільнокореневих слів, розташованих відповідно до послідовності їх творення, називається словотворчим гніздом. Наприклад: плід --- плідний --- плідник --- плідниковий; газета --- газетяр --- газетярство; чорний --- чорніти --- почорніти --- почорніння.
61. Синтетичні та аналітичні засоби вираження мовних значень
До синт.способів вираження граматичних значень належать, афіксація, чергування, наголос, редуплікація, словоскладення, суплетивізм. Афіксація-це вираження граматичних значень за допомогою афіксів: суфіксів, префіксів, закінчень. В афіксальному способі виділяють такі різновиди його: суфіксація - (перечитати-перечитувати);префіксація (нести - занести, принести); конфіскація - вираження граматичних значень за допомогою інфіксів, тобто морфем, вставлених у середину кореня.(переміг-перемагаю); трансфікація - вираження граматичних значень за допомогою транс фіксів, тобто афіксів, які, розриваючи корінь, що складається з одних приголосних, самі розриваються і служать прошарком голосних серед приголосних, визначаючи словоформу й оформляючи її граматично;нульовий афікс, тобто відсутність афікса ва одній з форм парадигми за наявності афіксів в інших формах(стіна - стін, робота – робіт). Чергування - засіб вираження граматичних значень, характерний для індоєвропейських мов. В укр мові та рос.мові за допомогою чергування виражається граматичне значення виду(зібрати -збирати, нарвать - нарывать). Наголос-фонетичний засіб вираження граматичного значення. напр.: вирізАти, насипАти(недоконаний вид) - вИрізати, насИпати (доконаний вид).Редуплікація-повне або часткове повторення кореня, основи або цілого слова без зміни звукового складу або з частковою його зміною. Вона використовується для вираження множини імен у кит, япон, корейській мові.В укр, рос. мовах чітко вираженим граматичним способом повтори зрідка виступають для передачі видових відтінків дієслова(тривалість дії): говориш-говориш; работаешь-работаешь. Словоскладення-поєднання кореневої морфеми з кореневою, внаслідок чого з’являється слово. Поєднуватись можуть повні корені й усічені, основи і цілі слова. У мовах світу простежуються дві тенденції складання:1 механічна, коли значення складного слова= сумі значень складових його частин( напр. стінгазета)
2 органічна(фузійна),коли значення цілого не дорівнює сумі значень складових частин.
Суплетивізм-утворення граматичних форм одного і того ж слова від різних коренів чи основ: брати(недоконаний вид)- взяти(докон.)говорит - сказати.
Аналітичні засоби. До них належать вираження граматичного значення за допомогою службових слів, інтонації та порядку слів. Службовими словами ,які виражають грам. значення є артиклі, прийменники, допоміжні дієслова, сполучники, частки слова ступеня, пусті слова. Артиклі вик. такі функц:1)виступають засобом частиномовного позначення;2)розрізнюють грамат. категорії означеності\неозначеності;3)виражають категорію роду, числа;4)служать способом вираження відношень між словами в реченні. Прийменники виражають відношення між словами в мовленнєвому ланцюжку, вказують на відмінок іменника(їду в метро – Місц.в - піду до метро Р.в). Допоміжні дієслова служать для творення складних дієслівних форм і викор. як граматичний спосіб вираження категорії особи, числа, часу, стану(я буду читати, ти будеш читати, ми будемо читати) Слова ступеня виступ як спосіб творення ступеня порівняння якісних прикм. І прислівників у мовах різних родин(більш менш дуже вельми(зручний-більш зручний…) Пусті слова-це повнозначні слова, які супроводжують інші повнозначні слова, беручи на себе вираж. їх грам.зная.9рись-самець,рись-самка).Сполучники вираж. граматичні відношення між словами в реченні. Частки передають різні модальні значення ,а також деякі відтінки грамат. значень(читав би ,пел бы) Інтонація є засобом вираження грамат. значень на рівні синтаксису(запитання наказ сумнів..)
