66. Граматичне та актуальне членування речення.

Граматичне членування речення-члени речення. Члени речення-абстрактні синтаксичні категорії, усталені форми для опису ситуацій, вираження типових компонентів реального змісту речення(головні, другорядні).Однак самі по собі члени речення не в змозі виразити відносної вагомості різних компонентів повідомлення. Це здійснюється за допомогою актуального членування речення-членування речення за змістом на дві часини: предмет мовлення і те, що про нього говориться. Вихідна частина висловлення(дане, відоме) називається темою, а та частина, яка щось стверджує про тему(нове),-ремою. Ці дві частини відповідно ще називають психологічним(логічним) суб’єктом і предикатом. Чим більше слів у реченні, тим більше можливостей його різної актуалізації. Основні засоби актуального членування: нтонація(постановка логічного наголосу) і порядок слів(зазвичай тема на початку,а рема-в кінці).Часто акутальне членування речення здійснюється за допомогою контексту: рема визначається відніманням відомої інформації. Актуальне членування речення служить одним із засобів зв’язку речень у тексті. Типи співвідношення тем у сусідніх реченнях: послідовний(темою наступного,є рема попереднього) і паралельний(одна і та сама тема повт.в кількох реч.)

67. Типи синтаксичного зв’язку

Згідно з функціональним підходом в україністиці останнім часом виділяють такі типи синтаксичних зв’язків:

• предикативний (у простому і частково в складному реченнях);

• підрядний (у словосполученні, простому і складному реченнях);

• сурядний (у словосполученні, складному і простому реченнях).

Підрядний зв'язок

Підрядний зв’язок – синтаксичний зв’язок, що вказує на граматичну залежність одного компонента від іншого в реченні чи словосполученні. Цей зв’язок условосполученні реалізується формами слова. Як зв’язок залежного і опорного компонентів, підрядний зв’язок реалізується в двох різновидах: прислівному і детермінантному. Деякі вчені виділяють ще опосередкований зв’язок. У словосполученні реалізується передусім прислівний підрядний зв’язок. Прислівний зв’язок є тісним, передбачуваним, а в ремних випадках – обов’язковим. Узгодження, керуваня, прилягання – це типові форми підрядного зв’язку.

Сурядний зв'язок

Специфічним синтаксичним зв’язком є сурядний, що реалізується в реченні та словосполученні. Сурядний зв’язок – синтаксичний зв’язок, що поєднує граматично рівноправні компоненти в словосполученні, простому та складному реченні. Сурядний зв’язок виражається за допомогою суряднихсполучників у простих реченнях з однорідними членами, в елементарних і багатокомпонентних складносурядних реченнях, у складних конструкціях із сурядністю і підрядністю. На відміну від предикативного і підрядного сурядний зв’язок не визначальний для виділення членів речення; він лише поширює просте речення однорідними членами. Диференційними ознаками сурядного зв’язку в словосполученні і реченні є: рівноправність компонентів; відкритість/закритість зв’язку; незалежна координація як форма зв’язку. Сурядний зв’язок передбачає такі смислові відношення між елементами словосполучень: єднально-приєднувальні (гроза і вітер, став і дивлюся); протиставні (сонячно, але морозно); розділові (то блискавка, то грім); градаційні (не лише сніг, а й мороз); пояснювальні (нейрони, тобто нервові клітини) . Отже, основними типами синтаксичних зв’язків у словосполученні є підрядний і сурядний.