- •1. Мовознавство – наука про мову. Об’єкт та предмет мово-ва.
- •2. Мова, її визначення, основні ознаки і властивості.
- •3. Зв'язок мовознавства з гуманітарними науками
- •6. «Синхронія і діахронія»
- •7. Теорії походження мов. Моногенез та полігенез.
- •8. Синтагматичний та парадигматичний аспекти дослідження мовних одиниць.
- •9. Фактори розвитку мов. Поняття національна мова, літературна мова.
- •10.Семіотика як наука про знакові системи.
- •11. . Мова як особлива знакова система.
- •12. . Основні властивості знаків, їх класифікація
- •13. Мова і мовлення
- •14. Мовознавчі дисципліни, які вивчають мовлення
- •15. Мова, мислення, свідомість
- •17.Національна специфіка мовних явищ. Внутрішня форма лексичних і фразеологічних одиниць.
- •18. Мова як явище суспільне
- •20 Койне, піджин, креольські мови, таємні мови
- •[Історія української соціолінгвістики
- •24. Ярусність мови як її системно-структурна характеристика
- •25. Мова як система систем
- •26. Основні характеристики мови як системно-структурного утворення
- •27 Подвійне членування мови
- •28 Звукова будова мови. Фонетика як наука про звуковий лад мови.
- •29. . Аспекти вивчення звукової будови мови
- •30. Біологічний аспект дослідження звукової будови мови
- •31 Артикуляційна база мови.
- •32. . Будова мовного апарату і функції його найважливіших частин.
- •33. . Акустичний аспект вивчення звукової будови мови
- •34.Сегментні та суперсегментні явища.
- •35. Інтонація, основні складники, функції
- •37. Лінгвістичний аспект дослідження звукової будови мови
- •38. . Фонема, її функції, принципи виділення
- •39. Дистрибуція фонем і алофонів
- •40 Структура фонологічної системи мови
- •41. Основні типи фонематичних опозицій
- •42. . Критерій класифікації голосних фонем
- •43. Критерій класифікації приголосних фонем
- •44.Звукові чергування
- •45. Комбінаторні зміни звуків
- •46 Слово як центральна одиниця мови. Слово та морфема
- •47.Функції слова. Класифікація лексем
- •48.Формальне і семантичне варіювання лексеми
- •49. Співвідношення понять: лексема, семема, сема
- •50.Структурно- системна організація лексики.
- •51. Поняття лексико-семантичної системи
- •52. Класифікація мовних значень
- •53. Внутрішні та зовнішні шляхи збагачення лексичного складу мови
- •54. Граматична будова мови, морфологія та синтаксис
- •55. Граматичне значення і граматична категорія. Граматична форма.
- •57. Морфема: принципи виділення, основні характеристики, види морфем
- •58. Морфема і аломорф
- •59.Функціонально-семантична класифікація морфем Класифікація морфем
- •60. Основні поняття словотвору. Морфологічний і синтаксичний словотвір
- •62.Синтаксис як розділ граматики. Одиниці синтаксичної системи мови
- •63. Словосполучення як мінімальна синтаксична одиниця
- •64.Речення як основна одиниця синтаксису
- •65. Предикативність і модальність як основні ознаки речення
- •66. Граматичне та актуальне членування речення.
- •67. Типи синтаксичного зв’язку
- •Підрядний зв'язок
- •Сурядний зв'язок
- •68. Предмет вивчення фразеології. Основні ознаки фразеологізмів. Їх мовний статус
- •69. Причини мовних змін. Мовні контакти
- •Виникнення мовних контактів
- •70.Поняття субстрата, суперстрата, адстрата
- •71.Порівняльно-історичне мовознавство
- •72.Генеалогічна класифікація мов світу
- •73.Індоєвропейська родина мов
- •Північна підгрупа
- •Західна підгрупа
- •Східна підгрупа
- •79 Типологічне мовознавство.
- •80. Фонологічна класифікація ( типологія ) мов
- •Кореневі мови
- •Аглютинативні мови
- •Флективні мови
- •Полісинтетичні мови
- •83. Аглютинативні мови
- •84. Кореневі мови
- •85. Інкорпоруючі (полісинтетичні) мови
- •87. Мова і письмо. Основні етапи розвитку письма
- •3. Фонографічний.
- •89.Алфавітне письмо. Виникнення основних алфавітів
- •90.Графіка й орфографія
66. Граматичне та актуальне членування речення.
Граматичне членування речення-члени речення. Члени речення-абстрактні синтаксичні категорії, усталені форми для опису ситуацій, вираження типових компонентів реального змісту речення(головні, другорядні).Однак самі по собі члени речення не в змозі виразити відносної вагомості різних компонентів повідомлення. Це здійснюється за допомогою актуального членування речення-членування речення за змістом на дві часини: предмет мовлення і те, що про нього говориться. Вихідна частина висловлення(дане, відоме) називається темою, а та частина, яка щось стверджує про тему(нове),-ремою. Ці дві частини відповідно ще називають психологічним(логічним) суб’єктом і предикатом. Чим більше слів у реченні, тим більше можливостей його різної актуалізації. Основні засоби актуального членування: нтонація(постановка логічного наголосу) і порядок слів(зазвичай тема на початку,а рема-в кінці).Часто акутальне членування речення здійснюється за допомогою контексту: рема визначається відніманням відомої інформації. Актуальне членування речення служить одним із засобів зв’язку речень у тексті. Типи співвідношення тем у сусідніх реченнях: послідовний(темою наступного,є рема попереднього) і паралельний(одна і та сама тема повт.в кількох реч.)
67. Типи синтаксичного зв’язку
Згідно з функціональним підходом в україністиці останнім часом виділяють такі типи синтаксичних зв’язків:
предикативний (у простому і частково в складному реченнях);
підрядний (у словосполученні, простому і складному реченнях);
сурядний (у словосполученні, складному і простому реченнях).
Підрядний зв'язок
Підрядний зв’язок – синтаксичний зв’язок, що вказує на граматичну залежність одного компонента від іншого в реченні чи словосполученні. Цей зв’язок условосполученні реалізується формами слова. Як зв’язок залежного і опорного компонентів, підрядний зв’язок реалізується в двох різновидах: прислівному і детермінантному. Деякі вчені виділяють ще опосередкований зв’язок. У словосполученні реалізується передусім прислівний підрядний зв’язок. Прислівний зв’язок є тісним, передбачуваним, а в ремних випадках – обов’язковим. Узгодження, керуваня, прилягання – це типові форми підрядного зв’язку.
Сурядний зв'язок
Специфічним синтаксичним зв’язком є сурядний, що реалізується в реченні та словосполученні. Сурядний зв’язок – синтаксичний зв’язок, що поєднує граматично рівноправні компоненти в словосполученні, простому та складному реченні. Сурядний зв’язок виражається за допомогою суряднихсполучників у простих реченнях з однорідними членами, в елементарних і багатокомпонентних складносурядних реченнях, у складних конструкціях із сурядністю і підрядністю. На відміну від предикативного і підрядного сурядний зв’язок не визначальний для виділення членів речення; він лише поширює просте речення однорідними членами. Диференційними ознаками сурядного зв’язку в словосполученні і реченні є: рівноправність компонентів; відкритість/закритість зв’язку; незалежна координація як форма зв’язку. Сурядний зв’язок передбачає такі смислові відношення між елементами словосполучень: єднально-приєднувальні (гроза і вітер, став і дивлюся); протиставні (сонячно, але морозно); розділові (то блискавка, то грім); градаційні (не лише сніг, а й мороз); пояснювальні (нейрони, тобто нервові клітини) . Отже, основними типами синтаксичних зв’язків у словосполученні є підрядний і сурядний.
